Рішення № 82931197, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/332

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2019 року № 640/9222/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Київський обласний військовий комісаріат,

Луганський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа 1), адреса: 03113, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5в, Луганський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа 2), адреса: 93402, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, буд. 38, у якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності) та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, у редакції, що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він звернувся до Луганського обласного військового комісаріату з заявою про отримання одноразової грошової допомоги.

Луганський обласний військовий комісаріат відмовив позивачу в оформленні документів, у зв`язку з чим позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №812/300/16, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Луганський обласний військовий комісаріат подати документи ОСОБА_1 щодо виплати останньому одноразової грошової допомоги до комісії Міністерства оборони України.

У вказаних судових рішень, як зазначає позивач, судами встановлено право на отримання останнім одноразової грошової допомоги та те, що ним подано усі необхідні документи для її призначення.

13 липня 2017 року у зв`язку з бойовими діями в зоні АТО, позивач змінив своє місце проживання як внутрішньо переміщена особа та в лютому 2019 року також звертався до Київського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

В квітні 2019 року позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №40 від 29 березня 2019 року, відповідно до якого позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач не погоджується з вказаними діями відповідача, вважає їх протиправними, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що протоколом від 29 березня 2019 року №40 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затверджений Міністерством оборони України 01 квітня 2019 року, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з неподанням останнім документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку №975.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався й на те, що позивач повинен був подати первинні документи, в яких зазначено обставини одержання поранення (травми), витяг з історії хвороби та інші медичні або військово-облікові документи, які підтверджують причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), а також відомості про наявність поранень повинна бути зазначена у військовому квитку військовослужбовця, проте, позивач не долучав до матеріалів справи копію свого військового квитка.

Також, представник відповідача зазначив й те, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до архівних установ Російської Федерації з проханням надати йому документи, що свідчать про свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва).

Крім того, представник відповідача послався на те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби при виконанні обов`язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби.

Враховуючи, що позивач звільнений зі строкової військової служби 25 квітня 1982 року, інвалідність у позивача настала поза межами тримісячного строку, тому, за доводами представника відповідача, він не має права на отримання такої допомоги.

Враховуючи викладені вище обставини, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з твердження представника відповідача, викладеними останнім у відзиві на позовну заяву, позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній наполягав на тому, що він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства. При цьому, позивач стверджував, що доводи представника відповідача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спора на стороні відповідача - Київський обласний військовий комісаріат та Луганський обласний військовий комісаріат, а також витребувано від відповідача та третіх осіб додаткові докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року заява представника Міністерства оборони України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишена без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 , 1960 року народження, є інвалідом ІІ групи, у період з 28 квітня 1980 року по 25 квітня 1982 року проходив військову службу в Збройних Силах і приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини пп 35919 в період з 20 листопада 1980 року по 25 квітня 1982 року, також позивача було нагороджено орденом Червоної зірки, відповідно до орденської книжки серії НОМЕР_3 . Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (Т.1, арк.15,21,35-37).

У відповідності до наданої суду копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2229/Ж, складеного 06 грудня 2013 року, описані ОСОБА_1 рубці у потиличній ділянці справа, у лівій надбрівній ділянці з переходом у проекцію голівки брови, на верхньому повіці правого ока, на передній поверхні правої вушної раковини у проекції ніжки завитка, у лівій підлопатковій ділянці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричинені у 1982 році (Т.1, арк. 20).

З витягу з протоколу №3152 від 12 грудня 2013 року засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, вбачається, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (Т.1, арк. 19).

Як вбачається з наданих суду копій довідок до актів огляду медико - соціальною експертною комісією, позивачу під час первинного огляду МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності з 23 січня 2014 року, а під час повторного огляду органами МСЕК 04 січня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з пораненням (контузією) та захворювання пов`язано з виконанням військових зобов`язань, у країнах, де велись бойові дії (Т.1, арк. 12,13-14,15-16).

29 червня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом ухвалено постанову суду у адміністративній справі №812/300/16 за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, яка залишена без ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 10 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано дії Луганського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 - неправомірними та зобов`язано Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби (Т.1, арк. 22-29, 30-34).

Також, суд зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року були встановлені наступні обставини стосовно ОСОБА_1 :

12 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського обласного військового комісаріату через Новоайдарський районний військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з інвалідністю на підставі постанови Кабінета Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 разом з пакетом документів, проте, листом від 17 березня 2016 року № ВСЗ-150 ОГД-49 Луганський обласний військовий комісаріат відмовив у оформленні документів для призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, мотивуючи це тим, що для прийняття рішення по суті питання потрібен документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тобто, відсутній документ підтверджуючий факт отримання позивачем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби.

Саме вказані обставини були підставою для звернення позивача до Луганського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 по суті Луганський окружний адміністративний суд, з позицією якого погодився Донецький апеляційний адміністративний суд, встановив, що посилання представника Луганського обласного військового комісаріату на відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підставу для відмови у оформленні та призначенні одноразової грошової допомоги, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутні докази щодо того, що поранення (контузія) позивача пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а із представлених документів ОСОБА_1 не вбачається, що поранення (контузія) були ним отримані в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення (Т.1, арк. 28).

В той же час, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року також встановлено виникнення у ОСОБА_1 з 04 січня 2016 року, тобто з моменту встановлення останньому ІІ групи інвалідності, права на отримання одноразової грошової допомоги, а також не прийнято посилання Луганського обласного військового комісаріату на відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підставу для відмови у оформленні та призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачем не надано обґрунтованих доказів щодо того, що поранення (контузія) позивача пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. (Т.1, арк. 33).

У відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи положення вказаної норми закону, суд зазначає, що не підлягають доказуванню обставини в тій частині, що позивач, як інвалід ІІ групи, з 04 січня 2016 року має право на отримання одноразової грошової допомоги, а також те, що наявне у позивача поранення (контузії, травми або каліцтва) не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №812/300/16, Луганським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, а також висновок Луганського обласного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до якого останній вважає, що прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 є неможливим (Т.1, арк. 47-63).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40 (Т.1, арк. 11) позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з не поданням документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової …, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Крім того, у вказаному висновку з протоколу зазначено, що висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 06 березня 2013 року №2229/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 12 грудня 2013 року №3152, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У частині 2 статті 16 цього Закону визначенні у яких випадках та якій категорії військовослужбовців призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Наведені норми законодавства України свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок №975 в редакції, що діяла на момент звернення позивача з приводу виплати допомоги) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наведені норми, позивач отримав з 04 січня 2016 року, а з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги звернувся 10 березня 2016 року, тобто у встановлені законодавством строки.

Крім того, суд ще раз звертає увагу, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі №812/300/16, а тому додатковому встановленню під час розгляду даної справи не потребує.

У підпункті 1 пункту 6 Порядку №975 зазначено розміри одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Суд зазначає, що предметом спору у адміністративній справі №812/300/16 було визнання протиправними дій Луганського обласного військового комісаріату в частині відмови у направленні до Міністерства оборони України пакету документів позивача щодо призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги саме у зв`язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Проте, судом під час розгляду справи №812/300/16 було встановлено, що поранення (контузія) не було отримано позивачем в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, а також зазначено, що орденом Червоної зірки нагороджувались особи, які здійснили військовий подвиг на благо країни, а не здійснили адміністративний чи кримінальний проступок.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не встановлена обов`язкова форма та назва документа, який повинен був подати позивач та який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Наведене в сукупності свідчить про те, що таким документом, у тому числі, може бути судове рішення, яким встановлено певні обставини стосовно позивача, та яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання на всій території України відповідно до вимог частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, у відповідності до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом встановлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, Луганський обласний військовий комісаріат 13 вересня 2016 року направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України свій висновок разом з пакетом документів для вирішення питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Проте, з додатків, які були направлені не вбачається, що Луганським обласним військовим комісаріатом було також направлено на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України копії судових рішень, якими підтверджується факт того, що поранення (контузія) у позивача не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що, відповідно, стало підставою для неповного та невсебічного розгляду документів ОСОБА_1 на засіданні комісії відповідача та прийняття рішення, оформленого протоколом від 29 березня 2019 року №40 без урахуванням усіх документів, а відтак, зазначене рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Тому, враховуючи встановлені у даній адміністративній справі обставини, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним й скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, оскільки обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги не захистить порушене право позивача у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності) та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, у редакції, що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності, суд приходить до висновку про їх передчасність, оскільки судом встановлено, що Міністерство оборони України відмовило позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, не розглянувши та не надавши оцінку усім документам, які необхідні для такого призначення та виплати, а тому, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправним й скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності й зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі; у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова