Рішення № 82931076, 10.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2523/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 27.05.2019 ВП № 59206157,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 14 червня 2019 року надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – позивач, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – відповідач, УДВС ГТУЮ у Луганській області), в якому заявлено вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – державний виконавець) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.05.2019 ВП № 59206157 та скасувати зазначену постанову.

В обґрунтування вимог зазначено, що постановою державного виконавця від 27.05.2019 ВП № 59206157 стягнуто з УПФУ в Попаснянському районі Луганської області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Позивач зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 360/20/19 зобов`язано управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 березня 2018 року. Рішення суду звернено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду від 04.02.2019 у справі № 360/20/19 позивачем виконане, а саме: виплату пенсії ОСОБА_2 поновлено з 01.03.2018. Також виконане рішення в частині звернення до негайного виконання у межах стягнення за один місяць, тобто пенсія за березень 2019 року сплачена в березні 2019 року. З травня 2019 року ОСОБА_1 отримує пенсію щомісяця по теперішній час. Заборгованість по пенсії за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 та з 01.04.2019 по 30.04.2019 в розмірі 30203,48 грн нарахована на платіжні відомості червня 2019 року. Виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України.

Також позивач зазначає, що пенсія є періодичним платежем, тобто за судовим рішенням відновлюється не разова виплата, а відновлюється виплата пенсії як періодичного платежу, призначеного довічно. Вказана обставина, на думку позивача, унеможливлює стягнення з нього виконавчого збору, оскільки відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Крім того, позивач зауважує, що у постанові від 27.05.2019 ВП № 59206157 зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, при цьому виконавчий збір зазначено у розмірі 16692,00 грн. Наведене, на думку позивача, свідчить, що державний виконавець взагалі безпідставно визначив суму виконавчого збору.

Таким чином позивач вважає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про стягнення виконавчого збору та вона підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 18-20).

Позивачем 14 червня 2019 року вимоги ухвали суду від 18 червня 2019 року виконано, недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Від відповідача 09 липня 2019 року за вх. № 35995/2019 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 27.05.2019 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. При винесенні постанови державним виконавцем, помилково зазначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. При визначені розміру виконавчого збору за виконавчим документом державний виконавець, діяв відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державним виконавцем, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», 09.07.2019 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі. Відповідно до розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Розмір мінімальної заробітної плати на 2019 рік, установлений Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», складає 4173 грн. Крім того вищезазначене судове рішення, не відноситься до рішень про стягнення періодичних платежів, а є немайновим рішенням за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Таким чином відповідач вважає, що дії державного виконавця є правомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору не підлягає скасуванню (арк. спр. 44-46).

Також від відповідача 10 липня 2019 року за вх. № 36315/2019 надійшло доповнення до відзиву, в якому вказано, що у відзиві представником відповідача допущено описку в частині зазначення виконавчого документа, що надійшов на виконання до державного виконавця. Просив вважати правильним виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 № 360/20/19 (арк. спр. 67-68).

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до положень частини другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (арк. спр. 33, 34).

Представником відповідача у відзиві зазначено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 360/20/19 позов адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; зокрема, зобов`язано УПФУ в Попаснянському районі Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 березня 2018 року, на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України»; рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (арк. спр. 35-41).

Згідно з обліково-інформаційною карткою на адміністративну справу № 360/20/19 рішення суду набрало законної сили з 27 березня 2019 року та 02 травня 2019 року по справі видано виконавчий лист (арк. спр. 42-43, 50-51).

Державним виконавцем постановою від 27 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59206157 з виконання виконавчого листа № 360/20/19, виданого 02 травня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання УПФУ в Попаснянському районі Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 березня 2018 року, на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» (арк. спр. 53).

Постановою державного виконавця від 27 травня 2019 року ВП № 59206157 стягнуто з боржника УПФУ в Попаснянському районі Луганської області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн (арк. спр. 27, 55).

УПФУ в Попаснянському районі Луганської області листом від 06.06.2019 № 5717/03-01 повідомило державного виконавця, що рішення суду у справі № 360/20/19 виконано, виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено, рішення суду в частині виплати пенсії до негайного виконання також виконано: пенсія за березень 2019 року виплачена у березні 2019 року. З травня 2019 року стягувач щомісяця отримує пенсію. Заборгованість за період з 01.03.2019 по 28.02.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019 нарахована на відомість червня 2019 року та буде виплачена після фінансування Пенсійним фондом України (арк. спр. 56).

На підтвердження вказаних у листі обставин, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області надано протокол призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.04.2019 з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (арк. спр. 8-10, 57-62).

Постановою державного виконавця від 09.07.2019 ВП № 59206157 про виправлення помилки у процесуальному документі внесено виправлення до мотивувальної частини постанови про стягнення виконавчого збору в частині того, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (арк. спр. 64).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);

- виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1 частини п`ятої);

- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня: 4173,00 грн.

Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Позивач у позовній заяві стверджує, що постанова суду виконана ним до відкриття виконавчого провадження, а тому, на його думку, у відповідача відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору.

Проте, вказані доводи позивача не підтверджуються жодним належним доказом.

Так, позивачем до матеріалів справи наданий протокол призначення пенсії від 10.04.2019 з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, дослідженням якого встановлено, що згідно з рішенням суду ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.03.2018. Проте цей протокол жодним чином не підтверджує виплату заборгованості з пенсії за віком, що утворилася за період її несплати, починаючи з 01.03.2018 (арк. спр. 8-10).

Таким чином судом встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження та прийняття рішення про стягнення виконавчого збору, рішення суду у справі № 360/20/19 боржником у повному обсязі не виконано.

Відповідно, на дату відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом № 360/20/19, виданим Луганським окружним адміністративним судом 10.04.2019.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).

Необґрунтованими є посилання позивача на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, оскільки, незважаючи на те, що боржником є УПФУ в Попаснянському районі Луганської області, виконавчий лист № 360/20/19 видано на виконання рішення суду, яке містить вимогу зобов`язального характеру - нарахувати та виплатити пенсію за певний період, що за змістом не є тотожнім такому способу порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми пенсії - періодичного платежу, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/5082/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 76696017), від 23.01.2019 у справі № 703/1086/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 80980229).

Допущена державним виконавцем у мотивувальній частині постанови описка щодо розміру виконавчого збору, не невілює тієї обставини, що державним виконавцем прийнято правильне за змістом рішення, у резолютивній частині якого зазначений вірний розмір виконавчого збору.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі всього вищевикладеного суд дійшов висновку, що дії державного виконавця по стягненню з боржника виконавчого збору є правомірними, а оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, скасуванню не підлягає.

Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2, код за ЄДРПОУ 21792608) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 27.05.2019 ВП № 59206157 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова