Рішення № 82931031, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/3098/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, в якій просив:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-4075-51 від 21 листопада 2018 р., винесену Шевченківським управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області та вважати її відкликаною з дня прийняття даного рішення;

- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що провадить незалежну професійну діяльність адвоката, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 серпня 2013 року № 2201, виданого на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 09.11.2010 року № 7. Позивач узятий на облік у контролюючих органах від 16.11.2010 р. за № 19321 та на час подання адміністративного позову перебуває на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, Шевченківське управління, Шевченківське ДПІ, що підтверджується довідкою № 34 ОПП від 26.02.2019 р. за № 1904621400005. Позивачем 14 лютого 2019 року було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-4075-51, якою повідомлено позивача про те, що станом на 31 жовтня 2018 р заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 14 452 грн. 54 коп. З повідомлення відповідача, наданого на відповідне клопотання щодо розрахункових періодів, за які нарахована недоїмка з ЄСВ та правових підстав такого нарахування, податковим органом було повідомлено, що на підставі ст. ст. 4, 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу нараховані платежі с ЄСВ в сумі: за 2017 рік - 8 448 грн. 0 коп., за І квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп., за ІІ квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп., за ІІІ квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп., за ІV квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп. При цьому визначаючи відповідні нарахування, контролюючим органом було відзначено, що вони розраховані у відповідності до Закону України від 09 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, яким внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в розмірі мінімального страхового внеску за здійснення незалежної адвокатської професійної діяльності. Позивач зазначає, що протягом 2017-2018 р.р. працював за трудовим договором на Дніпропетровському учбово-виробничому об`єднанні «ЛУЧ» УТОС (і.к. 03967579) та отримував там заробітну плату. Відповідно, роботодавцем позивача здійснювались нарахування та перерахування ЄСВ на заробітну плату: за 2017 рік на загальну суму 7 946 грн. 98 коп., за 2018 рік - 9 707 грн. 53 коп. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що податкову вимогу винесено незаконною, яка суперечить нормам діючого законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/3098/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача отримано дану ухвалу суду 11 квітня 2019 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду письмового відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 21 серпня 2013 року отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2201, яке видано на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 09.11.2010 № 7.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-4075-51 в сумі 14 452 грн. 54 коп.

18 лютого 2019 року позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій зазначив, що 12 лютого 2019 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № В-4075-51, якою повідомлено, що станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 14 452 грн. 54 коп. та яку було направлено засобами поштового зв`язку. В заяві позивач просив, надати детальний розрахунок суми недоїмки з ЄСВ, розрахований згідно вказаної вимоги із зазначенням правових підстав її нарахування.

Листом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.02.2019 № 17349/10/04/36/13-08-10 про надання інформації, повідомило позивача, що станом на 01.02.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік у сумі 8 448 грн. 00 коп. граничний строк сплати до 02.05.2018 року;

- 1 квартал 2018 у сумі 2 457 грн. 18 коп. граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 у сумі 2 457 грн. 18 коп. граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 у сумі 2 457 грн. 18 коп. граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 у сумі 2 457 грн. 18 коп. граничний строк сплати до 19.01.2019 року;

Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за 2017 рік та 1- 4 квартали 2018 року складає 18 276 грн. 72 коп.

Вказану вимогу позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатами оскарження Державною Фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2019 року № 14423/16199-99-11-05-02-15, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-4075-51 ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) Бублейника Володимира Анатолійовича від 20.02.2019 № б/н- без задоволення.

Не погодившись із вимогою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-4075-51, позивач звернувся до суду з позовом.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік додатків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За визначенням, яке міститься в пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст. 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

У той же час, як встановлено судом позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник - помічник генерального директора з правових питань, що підтверджується Наказом (Розпорядження) від 06.02.2015 р. № 11 про прийняття на роботу, та Наказом (Розпорядження) від 14.05.2015 р. № 27 про переведення на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровським учбово-виробничим об`єднанням «Луч» було видано ОСОБА_1 довідки про доходи за період роботи 2017 - 2018 роки, які підтверджують суми нарахованого і перерахованого роботодавцем ЄСВ за 2017 рік - 7 946 грн.98 коп., та за 2018 рік - 9 707 грн. 53 коп.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Отже, позивач в даному випадку не є суб`єктом плати єдиного внеску, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, а тому до нього не можуть застосуватися норми щодо порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем не доведено правомірність прийняття вимоги про сплати боргу (недоїмки) №Ф-4075-51 від 21.11.2018 року.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп., сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2019 № 6, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-4075-51, винесену ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) у розмірі 1 921 гривня 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складний 07 червня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко