Рішення № 82930935, 04.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 липня 2019 р. Справа № 120/1829/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач, УПФУ в м. Вінниці) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак отримав відмову від 29.03.2019 року №023830005238, яка мотивована відсутністю у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

У даному випадку УПФУ в м. Вінниці позивачу не були зараховані періоди роботи:

- з 24.08.1975 року по 14.11.1976 року та з 28.09.1979 року по 31.12.1981 року в колгоспі "Україна" с. Корделівка, даний стаж підтверджується архівною довідкою №20/01-33 від 24.01.2019 року, проте зазначені періоди неможливо зарахувати, оскільки в даній довідці (в первинних документах) в графі по-батькові зазначено "ОСОБА_2.", а тому не можливо встановити належність даного документа позивачу;

- з 28.09.1979 року по 31.12.1981 року період навчання в Мінському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський, оскільки в свідоцтві про навчання позивача в графі по-батькові зазначено " ОСОБА_2 ." та не зазначені накази про зарахування та відрахування.

Таким чином, на думку управління стаж позивача склав 23 роки 20 днів, чого недостатньо для призначенні пенсії.

У судовому засіданні 27.06.2019 року суд оголосив перерву та зобов`язав представника відповідача надати до наступного судового засідання належним чином завірену копію книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника та пенсійну справу позивача для огляду у судовому засіданні, представника позивача зобов`язав надати належним чином завірену заяву про призначення / перерахунок пенсії ОСОБА_2 та оригінал трудової книжки.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у наданому суду письмовому відзиві.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до УПФУ в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, відповідач своїм рішенням № 023830005238 від 29.03.2019 року відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.

УПФУ в м. Вінниці зарахувало стаж роботи в кількості 23 роки 20 днів.

Відповідач не зарахував при обрахунку загального трудового стажу роботи наступні періоди:

- з 24.08 .1975 року по 14.11.1976 року - колгосп "Україна";

- з 15.11.1976 року по 28.04.1977 року - навчання в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський;

- з 28.09.1979 року по 31.12.1981 рік - колгосп "Україна";

Для підтвердження записів трудової книжки позивач надав до УПФУ в м. Вінниці архівну довідку № 20/01/33 від 24.01.2019 року, свідоцтво про навчання та екзаменаційну картку.

На думку позивача Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці протиправно не врахувало стаж роботи у колгоспі "Україна" та навчання в Міському професійно-технічному училищі м Кам`янець-Подільський у зв`язку із чим зменшився загальний трудовий стаж.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Як передбачено ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Статтею 56 вказаного Закону було встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до постанови КМ України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Згідно з п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 Основні положення про трудові книжки колгоспників, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка, в яку, зокрема, заносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: дата прийняття в колгосп, встановлений річний мінімум трудової участі, його фактичне виконання. Якщо колгоспник не виробив встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням колгоспу чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу має внести відповідні записи до трудової книжки.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорювані періоди роботи ОСОБА_2 у колгоспі "Україна" з 03.05.1975 року по 14.11.1976 рік та з 28.09.1979 року по 31.12.1981 рік підтверджуються записами трудової книжки, архівною довідкою № 114/02.05 від 21.01.2019 року та книгою обліку трудового стажу і заробітку колгоспника.

Що стосується зарахування до трудового стажу період навчання позивача в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський з 15.11.1976 року по 28.04.1977 рік, то він підтверджується свідоцтвом про навчання № 002100, відповідно до якого ОСОБА_2 дійсно проходив навчання по програмі підготовки шоферів-професіоналів (третього класу). Також підтверджується екзаменаційною карткою водія від 27. 04.1977 року.

Таким чином, усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач в оспорюваний період працював у колгоспі "Україна" та проходив навчання в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський.

Відповідач посилається на те, що періоди робити у колгоспі "Україна" неможливо зарахувати, оскільки у архівній довідці (в первинних документах) в графі по-батькові зазначено " ОСОБА_2 ." та неможливо зарахувати період навчання в училищі через те, що в свідоцтві про навчання зазначено по-батькові " ОСОБА_2. ". Дані твердження суд відхиляє як не обґрунтовані, оскільки вказана обставина не спростовує факту роботи та навчання.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки, а в судовому засіданні оглянуто її оригінал, якою підтверджується робота позивача. В силу ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Крім того, свідоцтво № НОМЕР_1 та екзаменаційна картка водія повністю ідентифікують факт навчання позивача в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський, навіть із зазначенням у графі по-батькові " ОСОБА_2 " та за відсутності наказів про зарахування та відрахування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що період роботи в колгоспі "Україна з 24.08.1975 року по 14.11.1976 року та з 28.09.1979 року по 31.12.1981 року, а також період навчання в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський з 15.11.1976 року по 28.04.1977 року підлягає до зарахування в трудовий стаж позивача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем пред`явлено позов, в якому заявлено вимогу про зарахування стажу роботи в колгоспі "Україна" з 03.05.1975 року по 14.11.1976 року. Проте, відповідачем період із 03.05.1975 року по 24.08.1975 року зарахований до трудового стажу, необхідного для призначення пенсії.

Представник позивача в ході розгляду справи не заперечував та визнав факт вказаного зарахування.

Частиною 1 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

З огляду на встановлені обставини, позов в частині зарахування періоду з 03.05.1975 року по 24.08.1975 року задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" право на пенсію за віком, в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.

З огляду на те, що судом зарахований трудовий стаж періодів роботи в колгоспі "Україна" з 24.08.1975 року по 14.11.1976 року та з 28.09.1979 року по 31.12.1981 року, період навчання в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський з 15.11.1976 року по 28.04.1977 року, позивач набуває права на призначення пенсії за віком.

За таких обставин, пенсія за віком підлягає призначенню та виплаті, оскільки на момент подання заяви до Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці позивач досягнув віку 60 років та має трудовий стаж понад 26 років, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

З огляду на вищевикладене суд вважає, що рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768, 40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 512,27 грн. (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №023830005238 від 29.03.2019 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці зрахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_2 періоди роботи в колгоспі "Україна" з 24.08.1975 року по 14.11.1976 року та з 28.09.1979 року по 31.12.1981 року, період навчання в Міському професійно-технічному училищі м. Кам`янець-Подільський з 15.11.1976 року по 28.04.1977 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити та виплати ОСОБА_2 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до поданої 22 березня 2019 року ним заяви.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 512,27 (п`ятсот дванадцять) грн. 27 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 37979905).

Рішення у повному обсязі виготовлене 09.07.2019року.

Суддя /підпис/ Свентух Віталій Михайлович

Згідно з оригіналом:

суддя:

секретар: