Ухвала суду № 82930479, 05.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 липня 2019 року Справа 160/6051/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Дніпровського апеляційного суду Деркач ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Президент України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.07.2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Дніпровського апеляційного суду Деркач Наталії ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Президент України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним наказ голови Дніпровського апеляційного суду Деркач Наталії Миколаївни №10 від 04.10.2018 року «Про апеляційний розгляд справ судовими палатами у місті Дніпрі та місті Кривому Розі»;

- визнати дії голови Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_4 по втручанню в Автоматизовану систему документообігу суду (АСДС) протиправними та зобов`язати голову Дніпровського апеляційного суду Деркач ОСОБА_5 Миколаївну утриматись від втручання в авторозподіл справ та віддання розпоряджень працівникам апарату Дніпровського апеляційного суду направляти апеляційні справи в Кривий Ріг;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) голови Дніпропетровського апеляційного суду щодо зобов`язання голів місцевих загальних судів направляти матеріали апеляційних справ суддям Дніпровського апеляційного суду Зубаковій В.П., Барильській А.П. і Бондар Я.М. без авторозподілу в місті Дніпро.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви. Проте, позовна заява ОСОБА_1 не містить обов`язкової інформації, яка визначена пунктами 2, 6, 7, 8 та 11 частини 5 статті 160 означеного Кодексу.

Крім того, відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В порушення, зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає положенням статті 5 означеного Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В адміністративному позові відсутня інформація та належні докази, які б підтверджували звернення позивача до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, унеможливлює перевірку судом дотримання строків звернення позивача до суду з позовною заявою.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Особа, яка вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, у відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, має право звернутися до адміністративного суду.

Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу позивача суб`єктом владних повноважень на момент звернення до суду.

Проте, зі змісту позовної заяви та доданих документів не можливо встановити в чому полягає порушене право ОСОБА_6 саме головою Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_4 .

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У підтвердження доводів про звільнення від сплати судового збору, позивачем до клопотання додано повідомлення суддів Дніпровського апеляційного суду на адресу Голови ВРП про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04.06.2019 року по справі №211/5507/18 та довідку ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про отримання позивачем пенсії за період травень-червень 2019 року.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, оскільки чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема, врахування судом майнового стану сторони, в суду відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 та звільнення останнього від сплати судового збору.

Крім того, клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить достатніх доводів та обставин, що дають підстави для визнання його обґрунтованим та не засвідчується документами, які б підтверджували підстави для звільнення від сплати збору у встановленому законом порядку.

Надана позивачем довідка від Головного управління Пенсійного фонду України не є, на думку суду, єдиним та належним доказом майнового стану позивача, так як пенсія не є єдиним джерелом доходу особи. Крім того, в клопотанні позивач зазначає, що він займається адвокатською діяльністю, що також може свідчити про отримання певного доходу.

Враховуючи наведене та відсутність належних доказів, що засвідчують майновий стан позивача, який позбавляє можливості сплатити судовий збір, подане клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 3 статті 6 зазначеного Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що станом на 1 січня 2019 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 1921 гривні.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, а саме: 2 305,20 грн. (768,40 грн. * 3).

Зазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 305,20 грн. або належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану, якими можуть бути, зокрема але не виключно, довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання позовної заяви.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 122, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Президент України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:

- уточненого адміністративного позову оформленого відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до кількості сторін по справі із зазначенням, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (відповідача) порушені права, свободи або законні інтереси позивача та із визначенням способу захисту порушеного права згідно вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 305,20 грн. Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: отримувач: УК у Чечелівському районі м. Дніпра/ Чечел.р./22030101, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок отримувача: 34316206084014, банк отримувача: ГУ Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, або належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Маковська