Рішення № 82930397, 09.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 545/987/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в якому просила:

- визнати протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі щодо призначення пенсії по інвалідності,

- зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року адміністративну справу прийнято до розгляду.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки особи, яким група інвалідності встановлена після досягнення пенсійного віку, можуть оформити пенсію по інвалідності при наявності 15 років страхового стажу.

07 червня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що позивачка із заявою встановленого зразка, яка передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до управління не зверталась, а тому підстави для прийняття рішення про призначення пенсії були відсутні. Крім того у разі визнання особи інвалідом після досягнення пенсійного віку, необхідний страховий стаж буде становити 25 років (а.с. 42-43).

08 липня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі (а.с. 53).

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22 січня 2019 року встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (а.с. 12).

25 лютого 2019 року позивач звернулася до Полтавського об`єднаного УПФУ України Полтавської області із заявою у якій просила призначити пенсію по інвалідності (а.с. 39).

Листом від 26 березня 2019 року №172/Т-14 Полтавське об`єднане УПФУ України Полтавської області повідомило ОСОБА_1 , що в ході звернення встановлено, що згідно даних паспорта серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2001 року дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2019 року заявник є інвалідом 2 групи. Отже право на призначення пенсії за віком набуте з 18 серпня 2018 року; на призначення пенсії по інвалідності з 22 січня 2019 року. Згідно пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком заявник набув після досягнення 58 років 6 місяців. Пенсія за віком призначається за умови наявності відповідного страхового стажу, а саме у 2018 році необхідний страховий стаж становить 25 років. В серпні 2018 року, під час звернення на прийом до відділу обслуговування громадян в Полтавському районі з питань можливості призначення пенсії за віком було надано вичерпне роз`яснення, що стаховий стаж становить 21 рік 11 місяців 29 днів та пояснено, що право на пенсію за віком відсутнє. Під час прийому у лютому 2019 року було пояснено, що згідно з статтею 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. Отже у разі визнання особи інвалідом після досягнення пенсійного віку, необхідний страховий стаж буде таким же як для призначення пенсії за віком - 25 років. Дане рішення можливо оскаржити у порядку визначеному статтею 105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 40).

Не погоджуючись із фактичною відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон № 1788) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Статтею 1 Закону №1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 цього Закону до трудових пенсій віднесено пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788).

Статтею 7 цього Закону передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 передбачено, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (стаття 10 Закону № 1058).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Згідно частини другої статті 26 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно паспорта ОСОБА_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), таким чином набула право на пенсію за віком із 2018 року.

Частиною другою статті 32 Закону №1058 встановлено, що особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що другу групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено з 22 січня 2019 року, тобто після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058.

Згідно абзацу першого частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Як випливає із листа Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області від 26 березня 2019 року №172/Т-14 страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 11 місяців 29 днів (а.с. 13).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності виходячи із мінімального страхового стажу для призначення такої пенсії - 25 років.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов щодо звернення позивача із заявою невстановленої форми, суд зазначає наступне.

Положеннями частини п`ятої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок №22-1).

Згідно пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

За пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

З аналізу вищезазначеного випливає, що правильність оформлення заяви перевіряє уповноважений орган при прийманні документів.

Даний пункт Порядку №22-1, на переконання суду, забезпечує унормування та стабільність подальшого розгляду питання про призначення пенсії, шляхом виключення повторних звернень громадян у зв`язку із невідповідністю поданих документів Порядку 22-1.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подала заяву щодо призначення пенсії безпосередньо до Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області 25 лютого 2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №172/Т-14 (а.с. 39).

Таким чином при прийнятті даної заяви та доданих до не документів у відповідача не виникло питань щодо правильності її оформлення.

Крім того, як випливає із листа №172/Т-14 від 26 березня 2019 року Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області питання щодо звернення позивача із заявою невстановленого зразка не піднімалося, однак вказувалося на відсутність підстав для призначення пенсії, що має наслідком фактичну відмову у такому призначенні.

Варто також зазначити, що відповідачем у вищевказаному листі роз`яснено право ОСОБА_1 оскаржити прийняте рішення.

Суд також звертає увагу відповідача, що позивач звертаючись із заявою від 25 лютого 2019 року просила саме призначити пенсію по інвалідності, а не роз`яснити наявність чи відсутність права на пенсію.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи будь-якого іншого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2019 року, ніж того, що викладено в листі від 26 березня 2019 року №172/Т-14, Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області фактично відмовило позивачу у призначенні пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Враховуючи вищевикладене су вважає за необхідне визнати протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, яка викладена в листі від 26 березня 2019 року №172/Т-14.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області призначити пенсію, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення ОСОБА_1 , в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до абзацу першого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхідний номер № 172/Т-14 від 25 лютого 2019 року, відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями).

Зазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 40383769) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, яка викладена в листі від 26 березня 2019 року №172/Т-14.

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхідний номер № 172/Т-14 від 25 лютого 2019 року, відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко