Рішення № 82930324, 07.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1942/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1026 від 27.03.2019 року «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу призначення та виплату пенсії з 23 січня 2019 року з урахуванням періоду роботи з 12.04.1990 року по 01.02.1991 року в Будівельному концерні «Приморський» та з 02.02.1991 року по 20.12.1999 року в Приватній виробничо-комерційній фірмі «РЕМСТРОЙСБИТ».

Ухвалою суду від 08.04.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 03.05.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.31, 32)

03.05.2019 року представником позивача до суду подано клопотання, вхід. № 15766/19, в якому останній просить справу розглянути без участі позивача та представника позивача в порядку письмового провадження. (а.с.33)

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує заявлені вимоги із зазначенням таких фактичних обставин:

- 18.02.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком, надавши всі необхідні копії документів. Проте, рішенням № 1026 від 27.03.2019 р. про відмову у призначенні пенсії, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому відмова ґрунтувалась на тому, що його стаж складає 19 років 3 місяців. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. (не зазначені номери трудових угод) та з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. (виправлено дату прийняття на роботу);

- позивач вважає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей;

- згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. працював експедитором в Будівельному концерні «Приморський» (записи № 13, 14), а з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. працював різноробочим в Приватній виробничо-комерційній фірмі «РЕМСТРОЙСБИТ» (записи № 15, 16). Записи у трудовій книжці були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств;

- певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а. Таким чином, робота у період з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. в Будівельному концерні «Приморський» та з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. в Приватній виробничо-комерційній фірмі «РЕМСТРОЙСБИТ» підтверджується належними записами, наявними у трудовій книжці, що свідчить про необґрунтованість відмови у включенні вказаного періоду роботи до страхового стажу;

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особи пенсійного віку. В даному випадку, так як звернення за призначенням пенсії було 18.02.2019 р., то позивач має право отримати пенсію з 23.01.2019 р., тобто з наступного дня після досягнення 60 років.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 27.03.2019 р. позивач звернувся до управління із заявою № 1026 від 27.03.2019 р. про призначення пенсії за віком. Рішенням № 1026 від 27.03.2019 р. в призначенні пенсії за віком відмовлено;

- загальний стаж позивача складає 19 років 3 місяці. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. (не зазначені номери трудових угод); з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. (виправлено дату прийняття на роботу). Таким чином, право на пенсію за віком за наявним стажем роботи 19 років 03 місяці, позивач набуде після досягнення 63 років;

- при розгляді справи необхідно врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка прийнята 18.02.2019 року і зареєстрована за № 1026. (а.с.9-10, 12)

Згідно з розпискою-повідомленням (а.с.13, 43зв.):

- до вказаної заяви було додано (а.с.44-47, 49-50): військовий квиток № 4132177; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № 264927; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № б/н; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) № б/н; паспорт/посвідка № 780190;

- перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: трудова книжка або документи про стаж, строк подання: 17.05.2019 року.

28.03.2019 року відповідачем отримано заяву позивача від 27.03.2019 року, у якій останній просив розглянути його заяву про призначення пенсії від 18.02.2019 року з наявним пакетом документів, та до якої додав оригінал трудової книжки, нову копію військового квитка, із зазначенням, що довідку про роботу з 02.02.91 по 20.12.99 надати не може, так як архівні данні не зберіглися і де знаходиться підприємство він не знає, інших документів про стаж немає. (а.с.22)

Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1026 від 27.03.2019 року «про відмову в призначенні пенсії» (а.с.24), відповідач, розглянувши заяву № 1026 від 27.03.2019 р. щодо призначення пенсії за віком та надані документи (копія трудової книжки, копія диплому про навчання, копія військового квитка) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV зі змінами 2148, в призначенні пенсії відмовлено.

Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято із зазначенням такого, зокрема:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років;

- згідно п. 1, 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Загальний стаж позивача складає 19 років 3 місяці. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. (не зазначені номери трудових угод); з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. (виправлено дату прийняття на роботу);

- право на пенсію за віком за наявним стажем роботи 19 років позивач набуде після досягнення 63 років.

Не погоджуючись із рішенням відповідача № 1026 від 27.03.2019 року «про відмову в призначенні пенсії», позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано копії, зокрема (а.с.14-21, 23):

- трудової книжки позивача, НОМЕР_1 , яка заповнена 26.09.1990 року, відповідно до записів у якій, зокрема:

- № 13: 12.04.1990 – прийнятий в будівельний концерн «Приморський» експедитором, підстава: трудова угода від 12.04.1990;

- № 14: 1.02.1991 – звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП, підстава: трудову угоду розірвано 01.02.91 р.;

- № 15: 2.02.1991 р. – прийнятий в ПКФ “РЕМСТРОЙСБИТ” різноробочим, підстава: протокол загальних зборів № 4 від 2.01.1991 р.;

- № 16: 20.12.1999 – звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, підстава: наказ № 48 від _____;

- диплома Э НОМЕР_2 І № 264927 від 28.02.1978 року;

- військового квитка НОМЕР_3 ;

- розрахунку призначення пенсії від 27.03.2019 р., згідно з яким ОСОБА_1 має страховий стаж (неповний): 19 років 3 місяці 26 днів.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду надано копію пенсійної справи позивача. (а.с.42-54)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі – Постанова № 301), Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі – Положення № 28-2), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162 (органи влади СРСР) (далі – Інструкція № 162), та яка не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, зокрема, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII, зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 64 ЗУ № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п. 7 Положення № 28-2 управління Фонду зобов`язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Порядок ведення трудових книжок, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 162, яка діяла на час внесення у трудову книжку позивача спірних записів та виправлення, та яка не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, зокрема, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1984".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує таж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 1026 від 27.03.2019 року «Про відмову у призначенні пенсії».

18.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка прийнята 18.02.2019 року і зареєстрована за № 1026.

Згідно з розпискою-повідомленням:

- до вказаної заяви було додано: військовий квиток № 4132177; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № 264927; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № б/н; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) № б/н; паспорт/посвідка № 780190;

- перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: трудова книжка або документи про стаж, строк подання: 17.05.2019 року.

Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1026 від 27.03.2019 року «про відмову в призначенні пенсії», відповідач, розглянувши заяву № 1026 від 27.03.2019 р. щодо призначення пенсії за віком та надані документи (копія трудової книжки, копія диплому про навчання, копія військового квитка) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV зі змінами 2148, в призначенні пенсії відмовлено.

Відразу слід зазначити, що, виходячи з вищенаведених встановлених судом обставин, в оскарженому рішенні невірно вказано дату розглянутої відповідачем заяви позивача, а саме, замість правильних реєстраційних даних заяви позивач: № 1026 від 18.02.2019 року, зазначено: № 1026 від 27.03.2019 року, – дату заяви позивача, у якій останній просив розглянути його заяву про призначення пенсії від 18.02.2019 року з наявним пакетом документів, та до якої додав оригінал трудової книжки, нову копію військового квитка, із зазначенням, що довідку про роботу з 02.02.91 по 20.12.99 надати не може, так як архівні данні не зберіглися і де знаходиться підприємство він не знає, інших документів про стаж немає.

Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято із зазначенням такого, зокрема:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років;

- згідно п. 1, 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Загальний стаж позивача складає 19 років 3 місяці.

До страхового стажу не враховано періоди роботи:

- з 12.04.1990 р. по 01.02.1991 р. (не зазначені номери трудових угод);

- з 02.02.1991 р. по 20.12.1999 р. (виправлено дату прийняття на роботу).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, НОМЕР_1 , яка заповнена 26.09.1990 року, відповідно до записів у якій, зокрема:

- № 13: 12.04.1990 – прийнятий в будівельний концерн «Приморський» експедитором, підстава: трудова угода від 12.04.1990;

- № 14: 1.02.1991 – звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП, підстава: трудову угоду розірвано 01.02.91 р.;

- № 15: 2.02.1991 р. – прийнятий в ПКФ “РЕМСТРОЙСБИТ” різноробочим, підстава: протокол загальних зборів № 4 від 2.01.1991 р.;

- № 16: 20.12.1999 – звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, підстава: наказ № 48 від _____;.

З наведеного вбачається, що дійсно у записах трудової книжки позивача:

- № 13 та № 14: не зазначено номер трудової угоди від 12.04.1990 року, за якою позивач 12.04.1990 року прийнятий в будівельний концерн «Приморський» експедитором, та яку розірвано 01.02.1991 року;

- № 15: дата прийняття позивача в ПКФ “РЕМСТРОЙСБИТ” різноробочим (2.02.1991 р.) – має виправлення у місяці відповідної дати.

Проте, по-перше, відповідачем в оскарженому рішенні та у відзиві на позовну заяву не наведено правове обґрунтування обов`язковості зазначення номерів трудових угод при заповненні трудової книжки та обов`язковості наявності номерів трудових угод, як таких.

По-друге, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18).

По-третє, відповідно до п. 3.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Такими особами, згідно п. 1.1 Порядку № 22-1 є, зокрема, непрацюючі особи, до яких відноситься позивач.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17 (адміністративне провадження № К/800/25549/17) та від 6 березня 2018 року № 127/9055/17 (адміністративне провадження № К/9901/2938/17).

По-четверте, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 (адміністративне провадження № К/9901/1298/17).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржуване рішення № 1026 про відмову у призначенні пенсії позивачу від 27.03.2019 року прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів інших осіб і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, відповідно, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити позивачу призначення та виплату пенсії з 23 січня 2019 року з урахуванням періоду роботи з 12.04.1990 року по 01.02.1991 року в Будівельному концерні «Приморський» та з 02.02.1991 року по 20.12.1999 року в Приватній виробничо-комерційній фірмі «РЕМСТРОЙСБИТ».

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача № 1026 про відмову у призначенні пенсії позивачу від 27.03.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, як зазначено вище, судом також встановлено, що, дійсно, записи трудової книжки позивача мають певні недоліки, зокрема, запис № 15: дата прийняття позивача в ПКФ “РЕМСТРОЙСБИТ” різноробочим (2.02.1991 р.) – має виправлення у місяці відповідної дати. Крім того, з урахуванням цього виправлення, зазначена дата є на місяць пізнішою, ніж дата протоколу загальних зборів № 4 (2.01.1991 р.), на підставі якого позивача прийнято на роботу, тощо.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Вищенаведеними положеннями, зокрема, ч. 3 ст. 44, п. 2 ч. 1 ст. 64 ЗУ № 1058-IV, п.п. 1, 3 Порядку № 637, на які також посилається відповідач в оскарженому рішенні, саме відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки у встановленому порядкувідомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, тощо, від результатів якої залежить прийняття відповідачем рішення по суті порушеного у зобов`язальній частині позову питання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачу призначення та виплату пенсії з 23 січня 2019 року з урахуванням періоду роботи з 12.04.1990 року по 01.02.1991 року в Будівельному концерні «Приморський» та з 02.02.1991 року по 20.12.1999 року в Приватній виробничо-комерційній фірмі «РЕМСТРОЙСБИТ», – є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб;

- виходячи із встановлених судом обставин, висновків суду про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1026 від 18.02.2019 року про призначення/перерахунок пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В прохальні частині позовної заяви позивач також просить, зокрема, звернути постанову до негайного виконання в межах одного місяця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Проте, за результатом розгляду вказаної справи судом не присуджено (не стягнуто) виплату пенсії з Державного бюджету України, відповідно підстави для негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць відсутні.

З вищенаведених висновків суду щодо позову вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № СВ01346328/1 від 1 квітня 2019 року щодо сплати судового збору за подання даного позову в сумі 768,40 грн. (а.с.8)

Відповідно, стягненню з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 205, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: вул. Ільфа і Петрова, 4-А, м. Одеса, 65121, ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1026 від 27.03.2019 року «Про відмову у призначенні пенсії».

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1026 від 18.02.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.