Рішення № 82930093, 01.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7097/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника відповідача Зеленюка Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Житомирській області від 21 листопада 2018 року №Ф-99-00.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є пенсіонером за віком, у зв`язку з чим звільнена від сплати єдиного внеску на підставі положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". При цьому, позивач зауважила, що жодного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування нею не укладено, а тому видана вимога про сплату боргу (недоїмки) є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання у справі на 23 травня 2019 року об 11:30.

У зв`язку з неявкою сторін та відсутністю відомостей про отримання позивачем судової повістки розгляд справи відкладено на 11 червня 2019 року о 10:30.

До відділу документального забезпечення суду 30 травня 2019 року надійшла заява від позивача про розгляд справи без її участі (а.с.29).

03 червня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №882/06-30-10-04 від 31.05.2019, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки у позивача наявний борг з єдиного внеску. При цьому, відповідач зауважив, що позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування 1-ї групи, як платник єдиного внеску з 18.01.2012. Згідно облікових даних інформаційної системи "Податковий блок" за позивачем у період з січня 2014 року по жовтень 2018 року рахувалася несплачена недоїмка з єдиного внеску в сумі 26821,29 грн. На підставі вищевикладеного Головним управлінням ДФС у Житомирській області виставлено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Як зазначив представник відповідача, Пенсійний Фонд України лише 16 травня 2019 року повідомив управління про те, що позивач обліковується, як пенсіонер за віком з 11 листопада 2017 року (а.с.35).

В свою чергу, відповідно до службової записки Коростенського управління ГУ ДФС у Житомирській області №181/06-30-52-13 від 30.05.2019 в картці особового рахунку ФОП ОСОБА_1 по платежу НОМЕР_1 відбулось коригування та зняті нарахування єдиного внеску за 2018 рік. Станом на 30.05.2019 за позивачем рахується заборгованість в сумі 19 411,47 грн (а.с.34).

Вважає, що підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Житомирській області від 21 листопада 2018 року №Ф-99-00 відсутні (а.с.32-41).

В судове засідання 11.06.2019 о 10:30 прибув представник відповідача. Протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.07.2019 о 10:30 (а.с.48-49).

01 липня 2019 року о 10:30 в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування 1-ї групи, як платник єдиного внеску з 18.01.2012.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року по адміністративній справі №806/2785/18, яке набрало законної сили 11 грудня 2018 року, зокрема, зобов`язано Коростенське об`єднане управління Пенсійною фонду України Житомирської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" з 11.11.2017 (а.с.12-15).

В свою чергу, 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 Серії НОМЕР_3 (а.с.16).

21 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-99-00, в якій визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 26 821,29 грн (а.с.11).

Не погоджуючись із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон №1058-ІV).

Як встановлено статтею 1 Закону №1058-ІV, пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Законом України "Про пенсійне забезпечення" також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991 та частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 пов`язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Згідно статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

За правилами частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII передбачено, що зазначеним особам, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Так, статтею 26 Закону №1058-IV та статтею 12 Закону №1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для жінок він становив 55 років).

Водночас, відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

У зв`язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, є пенсіонерами за віком.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

При цьому, у розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, позивач є таким, що отримує саме пенсію за віком.

Знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наведено у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначено вище, позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування 1-ї групи, як платник єдиного внеску з 18.01.2012.

Згідно облікових даних інформаційної системи "Податковий блок" за ОСОБА_1 у період з січня 2014 по жовтень 2018 року рахувалася несплачена недоїмка з єдиного внеску в сумі 26 821,29 грн (а.с.36-41).

На підставі вищевикладеного Головним управлінням ДФС у Житомирській області виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99-00 від 21.11.2018 з єдиного соціального внеску на суму 26 821,29 грн із них: 26 767,39 грн - недоїмка, 15,62 грн - штрафна санкція, 38,28 грн - пеня (а.с.11).

Відповідно до норм Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкове державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів зборів України від 19.09.2013 №494, постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 вересня 2013 року №16-1, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 09.10.2013 за №1733/24265, Пенсійний фонд надає фіскальній службі інформацію щодо фізичних (платників ЄВ) про те, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, Пенсійний Фонд України лише 16 травня 2019 року повідомив фіскальну службу про те, що позивач обліковується, як пенсіонер за віком з 11 листопада 2017 року (а.с.35).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 11.11.2017, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 03.04.2019.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до ст.4 Закону №2464-VІ, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування" (вказана норма на підставі абз.2 п.1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VІ набирає чинності з 01.01.2018).

Однак, враховуючи, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 11.11.2017, саме з цієї дати в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона набула права звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а не з 01.01.2018 (після внесення вказаних змін), як наголошує відповідач.

Як зазначалось, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) у даній справі охоплює період з січня 2014 року по жовтень 2018 року. При цьому, згідно облікових даних інформаційної системи "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 30.05.2019 проведено коригування та зменшено нарахування єдиного внеску в сумі 9 829,00 грн за 2018 рік (а.с.36).

Суд враховує, що на момент винесення оскаржуваної вимоги (27.11.2018) відповідач не володів інформацією про набуття позивачем статусу пенсіонера (11.12.2018 дата набрання чинності судовим рішенням у справі №806/2785/18). Вказана інформація отримана фіскальним органом лише 16.05.2019. Отже, на момент винесення вимоги були відсутні підстави для коригування (зменшення) сум єдиного внеску.

З урахуванням висновку суду про набуття позивачкою права на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 11.11.2017, відповідачу слід здійснити коригування та зменшити нарахування єдиного внеску за період з 11.11.2017 по 31.12.2017.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.3 розд.VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п.4 розд.VI Інструкції).

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку .

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки), за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені (п.5 розд.VI Інструкції).

Отже, у разі якщо після направлення (вручення) вимоги сума боргу змінилася, але борг не був погашений в повному обсязі, не передбачено надсилання нової вимоги. Відповідач має подати до органів державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням погашених (списаних) сум боргу на дату пред`явлення за даними інформаційної системи органу доходів і зборів.

При цьому, слід зазначити, що у період з січня 2014 року по 11.11.2017 року ОСОБА_1 не мала жодних пільг щодо сплати єдиного внеску, тобто за вказаний період позивач має сплатити суми єдиного внеску, тому вимога про сплату боргу виставлена відповідачем правомірно, коригуванню підлягає лише остаточна сума із урахуванням знятих фіскальним органом сум єдиного внеску за 2018 рік та сум за період з 11.11.2017 по 31.12.2017 за даним рішенням суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-99-00.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 10 липня 2019 року