Рішення № 82929323, 10.07.2019, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/627/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , а її чоловік та відповідно батько позивача ОСОБА_4 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 , і він також проживав та був зареєстрований на день смерті за вказаною адресою.

Після смерті матері залишилось спадкове майно.

Він / ОСОБА_1 / у визначений законодавством шестимісячний термін звернувся 26 вересня 2017 року до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Дунаєнко І.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але в подальшому з листа нотаріуса від 20 листопада 2018 року дізнався, що, окрім нього, із заявою про прийняття спадщини 31 жовтня 2017 року до цього ж нотаріуса звернулась і відповідачка ОСОБА_2 , яка є дочкою його /позивача/ покійного брата ОСОБА_5 та онукою спадкодавиці ОСОБА_3

Спадкодавиця була онкохворою і останній рік перед смертю через загострення хвороби перебувала у безпорадному стані, самостійно себе обходити не могла і потребувала постійного догляду та сторонньої допомоги. Догляд хворої до власної смерті здійснював її чоловік - ОСОБА_4 , та він /позивач/ у вільний від роботи час, так як фактично проживав з батьками з 2008 року за вказаною адресою. Також допомагати їм регулярно приїздила його /позивача/ дружина ОСОБА_6 , яка, зокрема, отримувала періодично знеболювальні для хворої матері. Вже після смерті батька він /позивач/ та його дружина самі постійно доглядали за спадкодавицею, ніхто інший їм у цьому не допомагав. Пенсії матері не вистачало і більшість витрат на її утримання, переважно на ліки, несли він /позивач/ разом з дружиною. Коли мати померла, він з дружиною забезпечили організацію похорону та поминальних обідів. Відповідачка ж, знаючи про тяжку хворобу бабусі та її безпорадний стан, проживаючи при цьому з нею в одному селищі, навіть не навідувала її, свідомо ухилялась від моральної підтримки останньої, жодної допомоги як до хвороби спадкодавиці, під час, так і пов`язаної із похованням ОСОБА_3 не надавала.

Оскільки відповідачка ухилялась від надання допомоги спадкодавиці, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, не цікавилась її життям та здоров`ям, то просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

08 травня 2019 року відповідачка подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що позов не визнає, просила у його задоволенні відмовити, обгрунтовуючи це тим, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, і вона /відповідачка/ у визначений законодавством термін звернулась до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Дунаєнко І.А. із відповідною заявою про прийняття спадщини. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві, частково не відповідають дійсності, оскільки умисно від надання допомоги спадкодавиці вона /відповідачка/ не ухилялась так як не знала про її безпорадний стан та хворобу, про це їй ніхто не говорив. Так, з 1991 року через складний характер бабусі, з нею було не легко спілкуватись, вона /відповідачка/ і всі її рідні постійно приїздили, допомагали, але спілкувались більше з дідом. Коли бачилась із бабусею в селі, то остання з нею /відповідачкою/ майже не розмовляла. Починаючи з 2012 року вона / ОСОБА_2 / постійно проживає із сім`єю у м. Києві і в селище Немішаєве приїздила коли був живий дід. Лише на похороні останнього їй стало відомо від інших родичів, що бабуся хвора. У 2017 році вона /відповідачка/ ніде не працювала, піклувалась про двох дітей та хвору матір, яка є інвалідом по загальному захворюванню з 1994 року. З 2007 року мати не працює і вся її /відповідачки/ сім`я живе виключно на кошти, які заробляє її чоловік, але, не дивлячись на це та викладені вище обставини, якби до неї звернулись з приводу допомоги по догляду за бабусею або повідомили про таку потребу, то вона б обов`язково допомогла. Позивач також не повідомляв її /відповідачку/ про стан та хворобу бабусі, оскільки, знав про відносини, які склались між нею /відповідачкою/ та спадкодавицею, і, підтримуючи в цьому останню, також з нею / ОСОБА_2 / не спілкувався.

24 травня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив, якою вважав доводи відповідачки, викладені у відзиві, безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та викладене підтвердив, додатково пояснив, що між спадкодавицею та відповідачкою дійсно були конфліктні відносини. Відповідачка знала про хворобу та безпорадний стан ОСОБА_3 , адже про це обговорювалось на поминальному обіді після похорону ОСОБА_4 , на якому ОСОБА_2 була присутня. Однак, після похорону діда остання навіть відмовилась заходити до квартири, де перебувала хвора ОСОБА_3 . У липні 2017 року, коли його /позивача/ дружина запропонувала відповідачці зайти до баби, то ОСОБА_2 також відмовилась. Визнав, що дійсно не звертався до відповідачки за допомогою у догляді за її бабусею.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на ті ж обставини, що і у відзиві на позов, додатково пояснила, що вона не ухилялась від надання допомоги по догляду за хворою спадкодавицею, так, зокрема, її мати, дізнавшись про хворобу та стан ОСОБА_3 , зв`язалась із позивачем та надала йому свої та її /відповідачки/ контактні номери телефону для того щоб у разі потреби допомоги по догляду за бабусею він до них міг зателефонувати, але останній з цього приводу жодного разу до них не звертався.

Вислухавши пояснення позивача, відповідачки, покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , а 22 вересня 2017 року - мати ОСОБА_3 /а.с.4-5,11/.

Як вбачається з копії спадкової справи № 35/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 , спадщину після її смерті прийняли належним чином її син - позивач, подавши відповідну заяву 26 вересня 2017 року до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Дунаєнко І.А., та онука - відповідачка ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини тому ж нотаріусу 31 жовтня 2017 року, як спадкоємиця за законом за правом представлення, батько якої та син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 27-94/.

Відповідно до матеріалів справи /а.с. 8-9,146-149/, ОСОБА_3 у період з 14 по 27 січня 2014 року перебувала на амбулаторному лікуванні у відділенні променевої терапії КЗ КОР «Київський обласний онкодиспансер» з діагнозом Cr. сolli uteri (рак шийки матки) gr III в Т3N0M0 кл.гр. ІІ. З 21 березня 2014 року їй було встановлено другу групу інвалідності довічно, рекомендовано працювати в спеціально створених умовах, та нагляд онкогінеколога. Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, складеним 05 березня 2014 року, було встановлено, що захворювання ОСОБА_3 за вказаним діагнозом пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС. Причиною смерті ОСОБА_3 , згідно довідки лікаря від 22 вересня 2017 року, стала ракова кахексія, рак шийки матки.

Як показали свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 (дружина позивача) в судовому засіданні та що також підтверджується матеріалами справи /а.с.8-11/, спадкодавиця по день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею проживав без реєстрації її син - позивач ОСОБА_1 Останній рік перед смертю ОСОБА_3 тяжко хворіла та перебувала у безпорадному стані, потребувала стороннього догляду. До дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) догляд за спадкодавицею здійснював її чоловік - ОСОБА_4 , а після смерті останнього, - доглядав за матір`ю позивач та його /позивача/ дружина ОСОБА_6 , яка регулярно до них приїздила. Так, позивач, зокрема, купував необхідні ліки, годував, прибирав за хворою, надавав всю необхідну допомогу, а коли ОСОБА_3 померла - за власні кошти займався її похованням. Відповідачка ж не цікавилась станом бабусі, не приїжджала, участі в догляді за нею не приймала. З показів свідка ОСОБА_6 , за допомогою до відповідачки не звертались, на похороні спадкодавиці ОСОБА_2 також не була, на поминальні обіди її не звали.

Свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю відповідачки, та доводилась невісткою ОСОБА_3 , показала, що відносини між померлою та відповідачкою після смерті ОСОБА_5 склалися неприязні, ОСОБА_3 не спілкувалась з онукою, приходити до неї можна було лише за її запрошенням, однак, дізнавшись про хворобу спадкодавиці, вона /свідок/ зв`язалася особисто з позивачем і запропонувала свою та відповідачки допомогу по догляду за хворою ОСОБА_3 , надала контактні номери телефону, але останній до них за допомогою ні разу не звертався.

Свідок ОСОБА_7 показала, що знайома з відповідачкою з 2006 року, з ОСОБА_3 познайомилась у 2007 році, часто з нею бачилась, їздили разом на роботу. Зі слів спадкодавиці, вона не визнавала онуку /відповідачку/ після смерті її батька. Останній раз бачила ОСОБА_3 у вересні 2016 року, вона виглядала погано, ледь йшла, сказала, що хворіє, страждає від тиску. Після 2016 року більше ОСОБА_3 не бачила.

Свідок ОСОБА_9 показав, що з 2009 року перебуває у шлюбі з відповідачкою, мають двох дітей, з 2012 року проживають у м. Києві. Коли проживали в смт Немішаєве Бородянського району, або приїздили туди, то до них часто приходив дідусь відповідачки, бабусю дружини - ОСОБА_3 , - ніколи не бачив, не спілкувався з нею. З приводу допомоги дідусю чи бабусі їм нічого не говорили і не просили, хоча якби попросили, то вони б з відповідачкою обов`язково допомогли.

Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1224 ЦК визначені підстави для усунення від права на спадкування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК ( 435-15 ) стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК ( 2947-14 ) не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до переконання, що для вирішення питання усунення від права на спадкування відповідно до ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

При цьому ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Як встановлено в процесі розгляду справи, спадкодавиця ОСОБА_3 через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані і потребувала допомоги, яку їй постійно надавав її син - позивач та його дружина, а отже, на думку суду, ОСОБА_3 фактично не потребувала отримання допомоги від відповідачки.

До того ж, за наданням такої допомоги до відповідачки ніхто не звертався.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_3 до дня смерті через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, постійний догляд за нею здійснював її син - ОСОБА_1 , і фактично та, зважаючи на відносини, що склались між нею /спадкодавицею/ та відповідачкою, вона не потребувала отримання допомоги від останньої, ОСОБА_2 не ухилялась від надання допомоги спадкодавиці, оскільки, як встановлено з показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та що також визнав позивач, мати відповідачки пропонувала ОСОБА_1 надати свою та відповідачки допомогу по догляду за хворою спадкодавицею, і повідомила для цього контактні номери телефону, але за допомогою до них, зокрема відповідачки, ніхто ні разу не звертався, то суд не вбачає підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті її баби - ОСОБА_3 , а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16, 1216,1217, ч. 2 ст. 1223, ст.1224, ст.1261, ч.1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 4,10-13,76,77,79,80, 259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 09 липня 2019 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч