Ухвала суду № 82922816, 09.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.07.2019

Справа № 320/8316/18

Провадження 1-кс/320/3621/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

09 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Прозорової Т.О.,

за участю сторони кримінального провадження - слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Анісімової Я.Ю.,

розглянувши клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Анісімової Я.Ю., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Шаповаловим В.М., про арешт майна по матеріалам кримінального провадження №12016080000000318 від 04.11.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Анісімової Я.Ю., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Шаповаловим В.М., про арешт майна, а саме нерухоме майно розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_5 .

Клопотання обґрунтовано тим, що в СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження № 12016080000000318 розпочате за фактом виявлення зловживання владою посадовими особами Кирилівської селищної ради, які діючи умисно, в інтересах КП «Розвиток курортної зони» в супереч інтересам служби протягом 2013-2016 років спільно з контролюючими органами, а саме Державною Азовською морською екологічною інспекцією, головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, органами охорони культурної спадщини незаконно передали у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельні ділянки, які розташовані у прибережній захисній смузі Азовського моря в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам територіальної громади Кирилівської селищної ради Якимівського району.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області 09 жовтня 2015 року прийнято рішення № 35 та № 36 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,5000 га та 0,5000 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та передачу даної земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» (код ЄРДПОУ 31791572). Однак такі дії не відповідають приписам земельного та водного законодавства та порушують інтереси територіальної громади з урахуванням наступного. Крім того, 02 серпня 2016 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області прийнято рішення № 15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та передачу даної земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» (код ЄРДПОУ 31791572).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля. Надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до вимог ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяють на категорії, зокрема, на землі водного фонду.

До земель водного фонду відповідно до вимог ст. 58 Земельного кодексу України серед іншого належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів.

Прибережні захисні смуги відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України встановлюються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Прибережна захисна смуга уздовж морів та навколо морських заток лиманів відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Ці землі не можуть передаватися у приватну власність і повинні використовуватися у режимі обмеженої господарської діяльності.

Передана Кирилівською селищною радою у постійне користування комунального підприємства земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади Кирилівської селищної ради та розташована на узбережжі Азовського моря на вулиці Коса Пересип в межах 2 кілометрів і урізу води.

Ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Зокрема, відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

-державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури, тощо;

-державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

-державним рибогосподарським підприємствам, установам і організації для ведення аквакультури.

Встановлено, що КП «Розвиток курортної зони» створено на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.12.2001 № 30.

Відповідно до п. 2.1 статуту КП «Розвиток курортної зони» дане підприємство з метою розвитку інфраструктури курорту Кирилівка, одержання законного прибутку шляхом здійснення виробничо-господарської діяльності із забезпечення потреб населення. Предметом діяльності КП «Розвиток курортної зони» відповідно до Статуту є будівельні та ремонтно-будівельні роботи, діяльність з прибирання сміття та очищення територій, реклама, видання газет, виробництво розподілення тепла, монтаж металевих конструкцій, утримання ринків, виробництво сільськогосподарської продукції, готельне обслуговування, тощо.

Таким чином, КП «Розвиток курортної зони» не є державним водогосподарським підприємством та відповідно до вимог ст. 59 Земельного кодексу України не наділене правом отримання у постійне користування земельних ділянок за рахунок земель водного фонду - прибережної захисної смуги Азовського моря. Надання земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» в порушення вищевказаних норм Земельного та Водного кодексів призвело до вибуття із володіння територіальної громади Кирилівської селищної ради земельної ділянки водного фонду, чим було порушено громадські інтереси.

На даний час слідчим встановлено, що 15 лютого 2016 року між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено інвестиційні договори № 6-15/02 та 7-15/02, згідно яких інвестор забовязаний профінансувати та виконати на земельних ділянках площею по 0,5000 га кожна з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будівельно-монтажні роботи, а саме зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості, введення в експлуатацію від свого імені кінцевих будівельних об`єктів, придбання і установку необхідного обладнання для об`єктів будівництва та інфраструктури, огородження ділянки, підключення планових об`єктів нерухомості до створеної інфраструкрутри. Крім того 27 жовтня 2016 року між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено аналогічний вищезазначеним інвестиційний договір № 27/10-1, згідно якого інвестор забовязаний профінансувати та виконати на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером НОМЕР_3 . На підставі вказаних договорів на земельних ділянках з кадастровим номером НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 було зведено нерухоме майно, а саме:

- на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 , якій присвоєно адресу: АДРЕСА_4 , було зведено сторожка «А-1» загальною площею 28,6 кв.м.;

- на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , якій присвоєно адресу: АДРЕСА_5 , було зведено магазин «А-1» загальною площею 143,0 кв.м., якому присвоєно адресу: АДРЕСА_5 ;

- на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 , якій присвоєно адресу: АДРЕСА_4 ; було зведено сторожку «А-1» загальною площею 28,6 кв.м. та туалет «Б-1» загальною площею 6 кв.м.

Таким чином на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000га, 0,5000 га та 0,2758 га проводились зведення нерухомого майна, яке не належить КП «Розвиток курортної зони», що свідчить не правомірне використання земельних ділянок ОСОБА_1

07 грудня 2018 року Господарським судом Запорізької області було винесено рішення у справі № 908/1514/18 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 35 та зобов`язало КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на користь територіальної громади смт. Кирилівка.

12 грудня 2018 року Господарським судом Запорізької області було винесено рішення у справі № 908/1583/18 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15 та зобов`язало КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 на користь територіальної громади смт. Кирилівка.

26 лютого 2019 року Господарським судом Запорізької області було винесено рішення у справі № 908/2096/18 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 36 та зобов`язало КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 на користь територіальної громади смт. Кирилівка.

Таким чином Господарським судом Запорізької області було констатовано факт порушення Земельного та Водного кодексів України, які допущені з боку Кирилівської селищної ради, а також підтвердив незаконність їх використання КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно будівля сторожки А-1 загальною площею 28.6 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 на землях з кадастровим номером НОМЕР_1 13 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_2 .

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно будівля магазину А-1 загальною площею 143. кв. м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_5 на землях з кадастровим номером НОМЕР_4 13 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_2 .

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно будівля сторожки А-1 загальною площею 28,6 кв. м. та туалету Б-1 загальною площею 6 кв.м., які розташовано за адресою: АДРЕСА_6 на землях з кадастровим номером НОМЕР_3 13 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу були відчужени ОСОБА_2 .

Таким чином ОСОБА_1 розпоряджається не рухомим майном побудованих на ділянках, які здобуті у право постійного користування з порушенням законодавства.

За вищевикладених обставин, враховуючи матеріали кримінального провадження, встановлено, що нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , є майном побудованим на ділянках, які здобуті у право постійного користування з порушенням законодавства, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Вищевказане майно має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і в може біти використане як доказ факту чи обставин що є обов`язковим для доказування у кримінальному провадженні. Враховуючи те, що нерухоме майно розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га відповідно, є об`єктами кримінально протиправних дій, то вказані об`єкти нерухомості є речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження доказів вчинення кримінального правопорушення, встановлення особи правопорушників, повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення завданих збитків, збору доказів злочинної діяльності правопорушників та подальшого доказування вищевикладених фактів у слідчого виникла необхідність в арешті нерухомого майна розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га відповідно.

Вказані об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки у повному обсязі відповідають вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можуть буту використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предметами, об`єктами кримінально протиправних дій. Незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження створює ризик відчуження нерухомого майна, що не дасть слідству змогу встановити особу правопорушника та, як наслідок не дозволить стягнути шкоду.

У судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити з метою збереження вищевказаного майна та у зв`язку з наявністю ризиків, просить проводити розгляд клопотання про арешт майна без виклику та повідомлення зацікавлених осіб.

Дослідивши клопотання про арешт майна, додатки до цього клопотання, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити це клопотання виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Досліджене слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Анісімової Я.Ю., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Шаповаловим В.М., про арешт нерухомого майна, що належить КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 , яке розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га, а саме на: будівлю сторожки А-1 загальною площею 28,6 кв.м.; будівлю магазину А-1, загальною площею 143 кв.м.; будівлі сторожки А-1 загальною площею 28,6 кв.м., та туалету Б-1 загальною площею 6 кв.м., які розташовано за адресою: АДРЕСА_7 ; та арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га., відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України, та підтверджується зібраними в внесеному до ЄРДР за ознаками ст. 236, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, доказами. Враховуючи наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, того факту що нерухоме майно яке побудоване на даних земельних ділянках та самі земельні ділянки є предметом злочину, зберегли на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вказані об`єкти нерухомості та земельні ділянки є речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, є підстави вважати, що незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження створює ризик відчуження вказаної нерухомості та земельних ділянок, що не дасть слідству змогу встановити особу правопорушника та, як наслідок не дозволить стягнути шкоду.

На підставі викладеного, керуючись ст.98, 170-173, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Анісімової Я.Ю., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Шаповаловим В.М., про арешт майна по матеріалам кримінального провадження №12016080000000318 від 04.11.2016 року - задовольнити.

Накласти арешт на наступне нерухоме майно:

- на будівлю сторожки А-1 загальною площею 28,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на будівлю магазину А-1, загальною площею 143 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

- на будівлі сторожки А-1 загальною площею 28,6 кв.м., та туалету Б-1 загальною площею 6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

заборонивши будь-якій фізичній чи юридичній особі розпоряджатися (відчужувати) вказаним майном з метою збереження речових доказів.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площами 0,5000 га, 0,5000 га та 0,2758 га відповідно, яка знаходяться в користуванні КП «Розвиток курортної зони» заборонивши будь-якій фізичній чи юридичній особі розпоряджатися (відчужувати) вказаним майном з метою збереження речових доказів.

Згідно ст.175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвалу про накладення арешту на майно направити до відділу реєстрації виконкому Мелітопольської міської ради (адреса: 72312, вул. М. Грушевського, 27, м. Мелітополь, тел. 42 50 36, vorobiova@mlt.gov.ua).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя

Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко