Ухвала суду № 82922577, 08.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.07.2019

Справа № 320/5311/19

Провадження № 1-кс/320/3612/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України,

за участю начальника Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі - Булашева Р.Л.,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України та зобов`язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного Бюро розслідувань у м. Києві, та центрального управління НАБУ 29.05.2019 року було подано заяву про кримінальне правопорушення щодо дій переліку посадових осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 376, ч. 2 ст. 375 КК України, однак відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесені, досудове розслідування не розпочато, у зв`язку із чим скаржники просять скаргу задовольнити та зобов`язати повноважну особу ДБР внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування, про що їх повідомити згідно вимог ч.1 ст. 214 КПК України.

У судове засідання особи, які подали скаргу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду скарги належним чином, подавши до суду заяву про розгляд скарги у їх відсутність.

З урахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а скаржники до суду не з`явились та свого представника не направили, подавши на адресу суду клопотання про розгляд скарги у відсутність, тому з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у їх відсутність.

Повноважна особа ДБР, начальник Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітоплі Булашев Р.Л. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги про внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що звернення, які адресовані, як до Державного Бюро розслідувань, так і до центрального управління НАБУ були скеровані на адресу Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі. Дані звернення були передані відповідальній особі ОСОБА_3 для вивчення, складено службову, відповідно до якої зі змісту звернення не вбачається достатніх обставин, які б свідчили про ознаки складу злочину, що є підслідним ТУ ДБР у м. Мелітополі, у зв`язку з чим підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР ТУ ДБР у м. Мелітополі відсутні та матеріали слід скерувати за належністю до Вищої ради правосуддя України.

Інші факти, зазначені в заяві про вимагання з урахуванням посилання заявників на 2011 рік були предметом дослідження в рамках досудового розслідування, проведеного Прокуратурою Запорізької області у 2016 році, за наслідками якого було постановлено рішення, прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 29 лютого 2016 року.

Щодо обставин прийняття суддями, Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_14. , ОСОБА_15., суддями апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_11, ОСОБА_9 незаконних на думку заявника рішень, дані обставини не можуть бути предметом розгляду в рамках досудового розслідування, оскільки до повноважень ТУ ДБР у м. Мелітополі не віднесено можливість оцінки процесуальних дій судді, про що свідчить ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», органи ДБР не здійснюють нагляд за застосуванням норм чинного законодавства України при здійсненні правосуддя, а також не перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих судом рішень в процесуальному порядку.

Слідчий суддя, дослідивши доводи скарги та долучені до неї матеріали, заслухавши пояснення начальника Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі Булашева Р.Л. вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому слідстві можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Під час судового розгляду встановлено, що на адресу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі, було переадресовано заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 29.05.2019 року, в якій вони просили внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування стосовно колишнього голови Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_7 , начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_12., колишнього голови Запорізької облдержадміністрації ОСОБА_13., суддів Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_14, ОСОБА_15., суддями апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_11, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 376, ч. 2 ст. 375 КК України.

За правилами ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР, та їх перелік визначені частиною 5 статті 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016, № 139 (зареєстрований в Мінюсті України 05.05.2016 за № 680/28810), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Положення ст. 214 КПК України в свою чергу перебувають у тісному взаємозв`язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Так, частиною 2 статті 375 КК України передбачена кримінальна відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.

Стаття 376 КК України передбачає кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення.

Частиною 2 статті 364КК України передбачена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до статті 368 частини 4 КК України передбачена кримінальна відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Таким чином, в розумінні диспозицій статей ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 376, ч. 2 ст. 375 КК України вказані злочин характеризується тільки прямим умислом.

При дослідженні змісту заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про злочин встановлено, що її суть зводиться до незгоди заявника з процесуальним рішенням суддів Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_14, ОСОБА_15., суддями апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_11, ОСОБА_9, прийнятих за наслідками розгляду відповідних справ щодо нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою (повідомлення) про злочин є наявність у таких документах об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Цими даними є фактичні докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).

У скарзі відсутні передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення колишнім головою Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_7 , начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_12, колишнім головою Запорізької облдержадміністрації ОСОБА_13., суддями Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_14, ОСОБА_15., суддями апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_11, ОСОБА_9 передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 376, ч. 2 ст. 375 КК України.

Сумніви скаржників щодо законності судових рішень та факт оскарження таких рішень в апеляційному порядку не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Припущення заявників про наявність в діях колишнього голови Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_7 , начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_12 . , колишнього голови Запорізької облдержадміністрації ОСОБА_13., суддів Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_14, ОСОБА_15., суддями апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., суддів Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_11 , ОСОБА_9 . ознак складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 376, ч. 2 ст. 375 КК України, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про злочин обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.

У цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі припущення щодо постановлення суддею завідомо неправосудного рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.

Також слід звернути увагу, що частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч.3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом.

Разом з тим відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов`язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Також Прокуратурою Запорізької області у 2016 році під час проведеного досудового розслідування за зверненням ОСОБА_1 за аналогічних обставин прийнято постанову 29 лютого 2016 року про закриття кримінального провадження № 42015080000000346, внесеного до ЄРДР 31.08.2015 року.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що невнесення уповноваженою особою ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засновано на положеннях ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139, а тому скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.214, 303-307 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, - відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 10 липня 2019 року о 08 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна