Вирок № 82921711, 09.07.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/5887/17

Провадження № 1-кп/243/106/2019

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2019 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Воронкова Д.В.,

при секретарі - Паращук Д.В., Колено Г.С.

за участю:

прокурора - Чорного В.В., Шимоняк Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Снежко А.Г.

представника цивільних позивачів - Кочукова Д.Г.

представника цивільного відповідача - Стряпча І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12017050510001033 від 10.04.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, з середньотехнічною освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює в ТОВ «Север-Авто» водієм, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2017 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автобусом марки «БАЗ А 0793.2», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Север-Авто», рухався у м. Слов`янську по проїзній частині вул. Свободи зі сторони вул. О.Тихого у напрямку вул. Торської. Не доїжджаючи до шляхопроводу, що веде через залізничні полотна по вул. Свободи м. Слов`янська, всупереч вимог, п.п. б) п 2.3, п.13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими:

2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

13.1. водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, відволікся від керування транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, та передньою частиною транспортного засобу скоїв наїзд на задню частину автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився в попутному напрямку під керуванням водія ОСОБА_4 разом з пасажиром ОСОБА_5 , що знаходилась на передньому пасажирському сидінні вказаного авто.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля HYUNDAI ACCENT ОСОБА_5 заподіяно закритий переломо-вивих 3-4-го поперекових хребців, який утворився в умовах ДТП при знаходженні потерпілої в середині салону транспортного засобу та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п. б) п. 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в здійсненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, визнав в частині недотримання ним безпечної дистанції руху. Вказав, що 09.04.2017 року він, перебуваючи у трудових відносинах, керуючи автобусом, рухався у м. Слов`янську по вул. Свободи зі швидкістю 30-40 км. год. на відстані 5 метрів від автомобілю HYUNDAI ACCENT, який рухався попереду. Дорожнє покриття було мокрим, оскільки шов дощ. На декілька секунд від відволікся на дошку приборів, у наслідок чого відразу не помітив, що автомобіль HYUNDAI ACCENT зупинився та до цього автомобілю залишилося 3 метри. Він застосував екстрене гальмування, але не зміг завадити зіткненню. Відразу після ДТП ні хто не скаржився на отримання травм. Вказав, що відразу після аварії він запропонував потерпілій стороні 15 000 грн. у рахунок відшкодування шкоди, але гроші у нього не взяли. Вважав, що слідкувати за приборами панельної дошки його прямий обов`язок, як водія, а аварія відбулася також з вини ОСОБА_4 , який, в порушення вимог ПДР України, різко загальмував. Факт заподіяння його діями потерпілій ОСОБА_5 травм, заперечував, оскільки поведінка останньої після аварії свідчить по відсутність у неї пошкодження хребта; про що також свідчить і те, що він (обвинувачений) через тиждень після аварії бачив потерпілу, яка будь-яких ознак травми не виказувала. Зазначені обставини суперечать показанням експерта, який зазначив, що отримана потерпілою травма повинна спричиняти больові відчуття. На досудовому слідстві він був позбавлений можливості вивчити медичні документи потерпілої, а копію висновку КТ він отримав від представника потерпілої лише у судовому засіданні. Він заявляв клопотання слідчому про призначення по справі додаткової експертизи, але на той час слідство було вже закрито. Просив виправдувати його. Проти задоволення цивільних позовів заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Захисник обвинуваченого - адвокат Снежко А.Г. у судовому засіданні вказала, що прокурором був порушений порядок встановлення вини обвинуваченого, оскільки ОСОБА_1 на досудовій стадії кримінального провадження був позбавленим права висловити свою думку та збирати докази, доводити неналежність доказів з боку обвинувачення, в тому числі, під час проведення слідчим авто-технічної експертизи, під час проведення судово-медичної експертизи. Взагалі, обвинуваченого було позбавлено права на захист, яке полягало у неможливості збирання та подання доказів на досудовому слідстві. Поставила під сумнів належність висновку авто-технічної експертизи, як доказу, оскільки у постанові про призначення експертизи слідчий вказав, що автомобіль HYUNDAI ACCENT зупинився, що також зазначено і у обвинувальному акті. Проте, у висновку експертизи зазначено, що автомобіль HYUNDAI ACCENT рухався у попутному напрямку. ОСОБА_4 мав можливості уникнути зіткнення, якби, в порушення вимог 12.9 ПДР України, не загальмував різко. Також ОСОБА_4 повинен був пристебнути пасажира пасками безпеки. Обвинуваченням не доведено, що відволікання на прибори панельної дошки є порушенням ПДР України, а не прямим обов`язком ОСОБА_1 , як водія. Вважала свідка ОСОБА_4 не належним, оскільки останній у судовому засіданні вказав, що не зупиняв автомобіль, а пригальмував, знизив швидкість, об`їжджав яму, у той час, як у обвинувальному акті вказано, що він зупинив автомобіль. Також поставила під сумнів висновок судово-медичної експертизи, оскільки поведінка потерпілої після отримання травми не відповідала тим пошкодженням, що вказані у висновку експертизи та медичних документах. При проведенні дослідження експерт не взяв до уваги, що стан потерпілої був зафіксований двома джерелами (рентгенограмою та КТ), яки містили два різних діагнози. Експерт не залучив для проведення дослідження спеціалістів рентгенолога та лікаря нейрохірурга або травматолога; не виконав вимог Інструкцій про проведення судово-медичної експертизи та Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Вважала вину ОСОБА_1 недоведеною, просила ухвалити виправдувальний вирок.

Представник цивільного відповідача ТОВ « Север-АВТО» Стярпча І.О., що діяла на підставі довіреності, (т.1 а.с 156) у судовому засіданні проти цивільних позовів заперечувала, вважала, що факт заподіяння моральної шкоди у судовому засіданні доведений не був, обов`язок відшкодовувати шкоду, завдану в наслідок ДТП, покладено на страхову компанію, витрати на правову допомого не доведені, оскільки сторона цивільних позивачів не надала копії документів, які їх підтверджують.

Представник цивільних позивачів Кочуков Д.С. у судовому засіданні цивільні позови підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини , викладені у позовах.

Допитана у судову засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 09.04.2017 року об 15-30 вона, сидячі на передньому пасажирському сидінні, рухалася на автомобілі HYUNDAI ACCENT по вул. Свободи м. Слов`янська. Автомобілем керував її чоловік ОСОБА_4 Пасками безпеки вона пристебнута не була. У вказаний час в їх автомобіль хтось в`їхав, вона відчула сильний поштовх. Коли вона вийшла з автомобілю, побачила автобус, який пошкодив задню частину їх автомобіля. В наслідок ДТП у неї стала боліти спина, дитина, яка була у автомобілі на час ДТП, дуже перелякалася, а тому, вони поїхали до дому на маршрутному таксі. В понеділок вона звернулася до лікарні з приводу болів у спині, їй зробили рентген хребта. Через три дні вона відвідала травматолога, який діагностував «перелом хребта під питанням» та запропонував їй зробити обстеження на КТ, яке підтвердило діагноз «перелом хребта». З цього приводу вона відразу пройшла курс лікування, після якого більш не лікувалася. Також вказала, що ДТП та її наслідки завдали їй психологічного напруження, вплинула на можливість працювати, що їй, як вчителю, було дуже важливо у кінці навчального року; пошкодження автомобілю призвело до незручностей, позбавило можливості вільно пересуватися, поїхати на відпочинок. До теперішнього часу вона не може користуватися автомобілем, оскільки це викликає у неї страх та стрес. Підтримала заявлений цивільний позов, просила суд його задовольнити.

ОСОБА_7 , будучи допитаний у якості свідка, в судовому засіданні показав, що він є власником автомобіля HYUNDAI ACCENT, який він передав у користування своєму сину ОСОБА_4 Повідомлення про те, що в наслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль, призвело до негативних наслідки, для ліквідації яких він вимушений був приймати ліки. Підтримав заявлений цивільний позов, просив суд його задовольнити.

Свідок ОСОБА_4 будучи двічі допитаним у судовому засіданні вказав, що 09.04.2017 року, об 15-30 год. він разом з дружиною та донькою рухався на автомобілі HYUNDAI ACCENT по вул. Свободи м. Слов`янська. В районі другого моста він почав зупинятися перед ямами, які були в калюжах (знизив швидкість, загальмував, об`їжджав ями ), та в цей момент відчув удар в задню частину свого автомобіля; як він потім побачив, удар завдав автобус під керуванням ОСОБА_1 Його дружина та дочка дуже перелякалися, були в шоковому стані, але в той момент на пошкодження здоров`я ні хто не скаржився. Вдома дружина скаржилася на болі в області куприка. Він також відчував болі в області спини, лікувався, йому ставили попередній діагноз «перелом хребта», але він не підтвердився. Вказав, що в наслідок ДТП він відчув сильне хвилювання, у нього порушився сон, його родина була обмежена у можливості вільно пересуватися, лікування дружини потребувало грошей, вони вимушені були звертатися до друзів за допомогою.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона працює інспектором патрульної поліції, а тому, приймала участь у оформленні матеріалів даного ДТП, що відбулося на вул. Свободи в районі другого моста у м. Слов`янську. З пояснень учасників та свідків ДТП вона встановила, що водій автобуса не дотримався дистанції та здійснив зіткнення з задію частиною автомобіля HYUNDAI ACCENT. Карету швидкої допомоги не викликали, оскільки ні хто не потребував медичної допомоги, потерпілої на момент складання протоколу вже не було на місті події. Незгоди зі змістом протоколу та схемою міста ДТП ні хто не висловлював.

Експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він проводив експертне дослідження, за результатами якого було складено висновок № 199 від 12.05.2017 року. Під час проведення експертизи ним були досліджені усі необхідні медичні документи для надання відповіді на запитання, вказані у постанові слідчого. Висновок Комп`ютерної Томограми (КТ) та рентгенограма є об`єктивним показником наявності тілесних ушкоджень, а тому, особиста присутність потерпілої, її особисте опитування для надання висновку про тяжкість тілесних ушкоджень, не були потрібні, так саме, як і не була необхідна участь інших фахівців у галузі медицини. Зміст Рентгенограми та КТ не суперечать один одному. КТ, як більш сучасний метод діагностики, більш точніший. У потерпілої ознак застарілого перелому (більше ніж 2-3 тижневої давності) ним виявлено не було. Отримана потерпілою травма не виключає можливість останньої вільно рухатися відразу після ДТП, але перелом хребта повинен викликати больові відчуття. Досліджені документи не викликали у нього сумнівів щодо їх достовірностей, будь -якої суперечливої інформації вказані документи не містили.

Слідчий ОСОБА_13, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, повідомив суду про зміст та обставини складання протоколу огляду транспортного засобу від 18.05.2017 року, яким було зафіксовано технічні пошкодження автомобілю HYUNDAI ACCENT.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, виходячи з наступних міркувань.

ОСОБА_1 , визнаючи себе винним у недотриманні безпечної дистанції руху, тобто порушенні п. 13.1 ПДР України, паралельно вказує, що ДТП сталося також з вини ОСОБА_4 , який, в порушення п.12.9 ПДР України, допустив екстрене гальмування. Суд вважає, що вказані обставини не свідчать про визнання ОСОБА_1 своєї вини у вказаній частині, а є спробою останнього уникнути відповідальності та пом`якшити покарання за вчинене.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, суд вважає, що винуватість останнього у його вчиненні в повній мірі підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР № 12017050510001033, з якого вбачається факт внесення 10.04.2017 до ЄРДР відомостей про те, що 09.04.2017 року, близько 15-30 год. у м. Слов`янську по вул. Свободи в районі залізобетонної електроопори № 50, біля мосту сталося зіткнення автомобіля HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 та автобусу марки БАЗ А 079032, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження (т. 1, а.с.188);

Доводи адвоката Снежко А.Г. про наявність розбіжностей у інформації про потерпілих, вказаних у ЄРДРта у обвинувальному акті, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 , який вказав, що в наслідок ДТП також отримав забій хребта та йому ставили діагноз «перелом хребта під питанням», який не підтвердився.

- схемою ДТП від 09.04.2017 року з фото таблицею місця скоєння ДТП (Т. 1, а.с.189,190);

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_5 на автобус марки БАЗ А079.32, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 194)

- постановою слідчого від 11.05.2017 року, якою в межах даного кримінального провадження було призначено судово-медичну експертизу щодо наявності у ОСОБА_5 тілесних пошкоджень та ступені їх тяжкості (т.1 а.с. 218,219)

- висновком експерта № 199 від 12.05.2017 року, згідно якого у ОСОБА_5 діагностований закритий переломо-вивих 3-4-го поперекових хребців, який утворився від ударно-сгинаючій дії тупих предметів, можливо, у зазначений термін та при зазначених у фабулі постанови обставинах - а саме, в умовах ДТП при знаходженні потерпілої всередині салону транспортного засобу у момент ДТП, та має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуючий для свого загоєння терміну понад 21 день (3 тижні) (Т. 1, а.с.219-222);

Заперечення обвинуваченого та його захисника про недопустимість та неналежність вказаного висновку, судом не приймаються до уваги, оскільки вони у повній мірі спростовуються поясненнями експерта ОСОБА_9 , який у судовому засіданні надав вичерпні пояснення, якими були надані відповіді на всі запитання захисту та усунуті всі протиріччя.

Так, у судовому засіданні експерт пояснив, що висновок КТ та рентгенограма є об`єктивним показником наявності тілесних ушкоджень, а тому, особиста присутність потерпілої, її особисте опитування для надання висновку про тяжкість тілесних ушкоджень, не була потрібна, так саме, як і не була необхідна участь інших фахівців у галузі медицини. Зазначене спростовує доводи захисту про недотримання експертом вимог Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України N 6 від 17.01.95 року.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 4.1 вказаних Правил допускають проведення експертизи без участі потерпілого при наявності справжніх повноцінних документів.

За аналогічних підстав суд вважає необґрунтованим посилання захисту на обов`язкову участь у проведенні дослідження рентгенолога, нейрохірурга або травматолога.

Показаннями експерта про те, що зміст Рентгенограми та КТ не суперечать один одному, а КТ, як більш сучасний метод діагностики, більш точніший, робить неспроможними висловлювання адвоката Снежко А.Г. про неналежність висновку експерта через наявність в медичних документах потерпілої двох різних діагнозів, а також про те, що експерт не зазначив критеріїв, за якими він обирав між Рентгенограмою та висновком КТ.

Також експерт зазначив, що травми, наявні у потерпілої, не позбавляли останню можливості рухатися, а лише мали завдавати останній больових відчуттів. Зазначена інформація виключає сумніви щодо невідповідності поведінки потерпілої при отриманих травмах, оскільки, потерпіла, як вбачається з пояснень експерта, мала можливість рухатися, а питання відчування болю, на думку суду, є суб`єктивним показником, на який впливає багато показників (низький поріг чутливості, особливості організму, застосування знеболювальних препаратів, стан афекту)

Інші доводи сторони захисту про недотримання експертом вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, наказів МОЗ, судом не приймаються до уваги, оскільки є неконкретизованим та голослівними.

- протоколом огляду транспортного засобу від 18.05.2017 року, в якому документально зафіксовані сліди та пошкодження автомобіля марки HYUNDAI ACCENT державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка відбулася 09.04.2017 року у м. Слов`янську по вул. Свободи (Т. 1, а.с.223-225);

- протоколом огляду транспортного засобу від 29.05.2017 року, в якому документально зафіксовані сліди та пошкодження автомобіля марки БАЗ А 079032 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка відбулася 09.04.2017 року у м. Слов`янську по вул. Свободи (Т. 2, а.с.4-11);

- постановою про визнання та залучення речових доказів від 18.05.2017 року, якою визнано речовим доказом автомобіль HYUNDAI ACCENT, держ. номер НОМЕР_3 (т.1 а.с. 239)

- висновком судово-авто-технічної експертизи №2/19-98 від 24.05.2017 року, з якого вбачається робочій стан автомобіля HYUNDAI ACCENT, держ. номер НОМЕР_3 безпосередньо перед ДТП (т.1 а.с. 226-238)

- постановою слідчого від 22.05.2017 року про призначення в межах кримінального провадження авто-технічної експертизи (т.1 а.с. 240)

- висновком КТ від 14.04.2017 року, зідно якого ОСОБА_5 встановлено діагноз « КТ признаки переломо-вівиха СО3-4…» (т.2 а.с. )

- висновком судово-авто-технічної експертизи №2/19-98 від 24.05.2017 року, з якого вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автобусу БАЗ А 079032, держ. номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.2.3 і п.13.1 Правил дорожнього руху України, тобто для забезпечення безпеки дорожнього руху він повинен був бути уважним, не відволікатися від керування, дотримуватися безпечного швидкісного режиму руху та адекватно реагувати на зміну дорожньої обстановки, дотримуючись, при цьому безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухався попереду;

з технічної точки зору, в умовах розглянутої дорожньої ситуації, водій автобусу БАЗ А 079032, держ. номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.2.3 і п.13.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді;

з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автобусу БАЗ А 079032 держ. номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.2.3 і п. 13.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у розглянутій дорожній ситуації, дії водія автобусу БАЗ А 079032 держ. номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , які не відповідали вимогам п.2.3 і п.13.1 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

з технічної точки хору, фактичні дії водія автомобіля HYUNDAI ACCENT держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , аж до моменту зіткнення автобусу БАЗ А 079032 з автомобілем HYUNDAI ACCENT, були спрямовані на забезпечення безпеки руху, оскільки перебували у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, і не чинили будь-якого впливу на настання події даної дорожньо-транспортної пригоди;

з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля HYUNDAI ACCENT держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді;

з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії автомобіля HYUNDAI ACCENT держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідали вимогам Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, в розглянутій дорожній ситуації, невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, в діях водія автомобіля HYUNDAI ACCENT держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , не вбачається (Т. 1, а.с.241-246).

У описовій частині вказаного висновку зазначено, що зіткнення автобусу БАЗ А 079032 сталося з автомобіля HYUNDAI ACCENT, який рухався разом з пасажирами, що також показав свідок ОСОБА_4 ,

Сторона захисту звертає увагу на той факт, що у обвинувальному акті зазначено, що зіткнення сталося в момент зупинення автомобіля HYUNDAI ACCENT, тобто наявна розбіжність щодо статичного положення вказаного автомобілю в момент зіткнення.

Аналіз змісту постанови про призначення експертизи та вказаного висновку, суд вважає, що зазначення слідчим та експертом «рухався з пасажирами», в даному випадку відноситься до констатації напрямку попереднього руху автомобіля, а не до його статичного положення в момент зіткнення.

За аналогічних підстав суд не знаходить підстав для прийняття доводів захисту про недопустимість показань свідка ОСОБА_4 через невідповідальність його показань щодо статичного положення його автомобілю в момент зіткнення, оскільки з пояснень останнього вбачається, що в даному випадку терміни «пригальмував, почав зупинятися, знизив швидкість» та «зупинився», є тотожними.

Враховуючи обставини ДТП, стан дорожнього покриття, яке було мокрим, погодні умови (шов дощ), велику вагу автобусу, а також показання самого обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав, що він рухався на відстані 5 метрів від автомобіля HYUNDAI ACCENT зі швидкістю 30-40 км. год., суд вважає, що зазначені розбіжності жодним чином не впливають на результати судово-авто-технічної експертизи, так і на результати розгляду справи в цілому, оскільки дистанція у 5 метрів за вказаних обставин не є достатньою для забезпечення безпеки дорожнього руху незалежно від того, зупинився автомобіль HYUNDAI ACCENT, або почав зупинятися.

До того ж, є алогічними та незрозумілою позиція захисту, який заявляє про винуватість ОСОБА_4 у екстреній зупинці автомобілю, але при цьому, вказує на наявність у висновку експерта та показаннях самого ОСОБА_4 факту руху автомобіля останнього в момент зіткнення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

З оглядом на зазначене, вказані письмові докази визнаються судом належними, допустимими, такими, що у повній мірі погоджуються з показаннями свідків та потерпілої.

Суд також надає віри показанням свідків, експерта та потерпілої, оскільки вони правдиво та об`єктивно відобразили обставини справи, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом.

Свідки, експерт та потерпіла, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведеними до присяги, в судовому засіданні на своїх показаннях настояли; до обвинуваченого упереджено не відносяться.

Доводи обвинуваченого та його захисника, що ОСОБА_4 мав можливості уникнути зіткнення, якби, в порушення вимог 12.9 ПДР України, не загальмував різко, а також про те, що обвинувачений правомірно відволікся на приладну дошку, у повному обсязі спростовуються висновком судово-авто-технічної експертизи №2/19-98 від 24.05.2017 року.

Показання потерпілої ОСОБА_5 щодо наявності у неї перелому хребта здоров`я, судом визнаються належними, оскільки вони у повній мірі погоджуються з показаннями експерта ОСОБА_9 , медичними документами, показаннями інших свідків, письмовими доказами, у тому числі, і з висновком експерта № 199 від 12.05.2017 року.

Розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_4 щодо наявності больових відчуттів у ОСОБА_5 в області куприка, судом не приймаються до уваги, оскільки вказана інформація відома ОСОБА_4 з пояснень ОСОБА_5 , яка не є спеціалістом в області медицини, а їх відчуття є суб`єктивними.

Так саме суд не вважає такою,що впливає на суть справи, розбіжність, допущену у обвинувальному акті щодо власника автобусу, яким керував ОСОБА_1 . Так, в обвинувальному акті власником зазначене ТОВ «Донбасавто», проте в судовому засіданні встановлено, що власником автобусу є ТОВ « СЕВЕР -АВТО», що підтверджено тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_6 на автобус марки БАЗ А079.32, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 194)

Посилання захисника обвинуваченого на порушення права ОСОБА_1 на захист під час досудового розслідування, обмеження його у можливості збирати докази та інше, судом не при маються до уваги, як безпідставні.

Так, згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього кодексу, покладається на слідчого, прокурора. Згідно ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Проте, в судовому засіданні сторона захисту не надала суду підтверджень своєчасного, у строки, передбачені ззаконом, вчинення будь-яких процесуальних дій під час досудового розслідування даного кримінального провадження, направлених на захист права останнього висловити свою думку та збирати докази, доводити неналежність доказів з боку обвинувачення, в тому числі, під час проведення слідчим авто-технічної експертизи, під час проведення судово-медичної експертизи; збирання та подання доказів на досудовому слідстві.

Аналізуючи вищезазначені докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто події кримінального правопорушення мали місце, і провина обвинуваченого повністю доведена, протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, доведена у судовому засіданні повністю.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання та роботи, являється батьком двох неповнолітніх дітей, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Також суд враховує поведінку потерпілої, яка, у порушення ПДР України, не була пристебнута ременями безпеки, що також вплинуло на наслідки ДТП.

Обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд, на підставі ст. 314-1 КПК України, враховує інформацію органу пробаціїї, що була зібрана уповноваженим представником у досудовій доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , яким ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький, а отже, виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства.

При сукупності обставин скоєного правопорушення і особи винного, суд приходить до переконання про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без його ізоляції від суспільства, та вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави. Таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та недопустимості скоєння ним правопорушень в майбутньому.

Враховуючи обставини справи, а також той факт, що ОСОБА_1 працює водієм, іншого джерела доходу не має, має на утриманні дві неповнолітні дитини, суд вважає недоцільним застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке покарання позбавить останнього коштів для існування.

Вирішення питання стосовно цивільних позові цивільних позивачів.

18.09.2018 року до суду надійшли уточненні цивільні позови ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .

У позовній заяві ОСОБА_10 вказав, що в наслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль, в наслідок чого він просить стягнути з ТОВ « СЕРВЕС-АВТО» витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 750 грн, суму франшизу в розмірі 2000 грн, яка за законом не буде йому сплачена після його звернення до страхової компанії, втрачену товарну вартості автомобіля в сумі 6940,53 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. (т.1 а.с. 157-158)

У позовній заяві ОСОБА_4 вказав, що в наслідок ДТП йому було завдану моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10000 грн. та яку він просив стягнути з ТОВ « СЕРВЕС-АВТО» разом з витратами на правову допомогу в сумі 3000 грн. (т.1 а.с. 159-160)

У позовній заяві ОСОБА_5 вказала, що в наслідок ДТП їй було завдану моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн. та яку просила стягнути з ТОВ « СЕРВЕС-АВТО» разом з витратами на правову допомогу в сумі 2000 грн. (т.1 а.с. 161-162160)

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як зазначено в ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Щодо позовних вимог ОСОБА_11 .

Судом встановлено, що володільцем транспортного засобу станом на час вчинення ДТП було ТОВ « Север-АВТО», а тому, враховуючи, що водій ОСОБА_1 перебував із ТОВ « Север-АВТО» у трудових відносинах, в даному випадку,з урахуванням вимог ст. ст. 1172 ЦК України, відповідальність за спричинену моральну шкоду ОСОБА_4 має нести саме ТОВ « Север-АВТО»

Доводи представника цивільного відповідача про те, що обов`язок відшкодування моральної шкоди покладено на страхову компанію АТ «СГ» ТАС», з якою ТОВ « Север-АВТО» уклало поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № АК 0891252 (т. 1 а.с. 205, т.2. а.с. 19) є неспроможними, оскільки відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується лише потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на вказану норму Закону, характер позовних вимог ОСОБА_11 , суд набуває висновку, що у страховика нема підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_4 ,

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 у наслідок ДТП був позбавлений можливості користування автомобілем, який був у його користування на відповідній правовій підставі, що завдало останньому незручностей, необхідності вживати додаткових зусиль для відновлення звичайного укладу життя, що, не може не позначитися на його душевних стражданнях, а тому, суд набуває висновку, що внаслідок ДТП обвинуваченим ОСОБА_4 було завдано моральні страждання. З урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 1000 грн., яка є спів розмірною до обсягу душевних страждань та достатньою для їх компенсації.

Інші доводи ОСОБА_4 про завдання йому моральних страждань судом визнаються недоведеними та необґрунтованими.

Щодо позовних вимог ОСОБА_7

В частині стягнення франшизи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 5 полісу № АК 0891252 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , розмір франшизи складає 2000 грн.

Позивач має право на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди в повному обсязі, відповідно до ст. 1192 ЦК України,

Оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, суд вважає, що на даний момент позовні вимоги ОСОБА_7 щодо стягнення суми франшизи не можуть бути задоволенні, оскільки питання про відшкодування основної суми матеріальної шкоди, завданої в наслідок ДТП автомобілю HYUNDAI ACCENT, до теперішнього часу не вирішено, до предмету даного позову вказані питання не входять, а тому не були предметом розгляду у даному судовому засіданні, що позбавляє суд можливості вирішити питання про обґрунтованість стягнення франшизи саме у сумі 2000 грн. (розмір завданої матеріальної шкоди гіпотетично може бути меншим за 2000)

В частині стягнення втраченої вартості автомобіля.

Згідно п. 32.7 ст. 32 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо).

Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таким чином, правильне застосування п. 32.7 ст. 32 Закону передбачає аналіз відповідної правової норми в її системному взаємозв`язку з вимогами, передбаченими ст.ст. 22, 1166 і 1187 ЦК України.

Системний аналіз вказаних положень законодавства, а також абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. 1194 ЦК України, п. 32.7 ст. 32), дає можливість дійти таких висновків.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.

Враховуючи викладене, а також зміст висновку № 86/17 експертного авто-товарознавчого дослідження від 05.05.2017 року (т.1 а.с. 65-74), яким підтверджується сума втрати товарної вартості та необхідність проводити ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, їх заміни, що впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми втрати товарної вартості у розмірі 6940,53 грн. з ТОВ «Север-АВТО» є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню

Слід зазначити, що допустимість та належність висновку № 86/17 в судовому засіданні представником цивільного відповідача не заперечувалась.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказаний висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який викладено в Постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року №61-39657св18 справа № 227/2552/17.

Як було вказано раніше, відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ", пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно п. 4 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений між ТОВ « СЕВЕР-АВТО» та АТ «СГ» ТАС» № АК 0891252, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров`ю, встановлений у розмірі 200 000 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_5 щодо моральної шкоди, завданої в наслідок пошкодження здоров`ю в наслідок ДТП, заявлені в розмірі 10000 грн., що складає 5% від 200000, тобто сума спору цілком відповідає розміру, який відшкодовується страховиком згідно до вимог ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 не обґрунтованими, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача, та відмовляє у їх задоволенні.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , суд виходить з того, що інші підстави, окрім пошкодження здоров`я, на які остання посилається, як на підстави для стягнення моральної шкоди, не були доведені у судовому засіданні, оскільки на їх підтвердження не було надано жодного належного доказу .

Щодо судових витрат

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 3, ч.8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів.

Суд вважає, що витрати, пов`язані з проведенням експертного авто-товарознавчого дослідження (висновок № 86/17 від 05.05.2017 року) в сумі 750 грн., які були понесені ОСОБА_7 та які підтверджені документально квитанцією до прибуткового касового ордеру № 86/17 від 26.04.2017 року (т.1 а.с.64), підлягають стягнення (з урахуванням 100% задоволених позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення втрати товарної вартості) у повному обсязі з ТОВ « Север-АВТО» на користь ОСОБА_7 .

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в частині відшкодування витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню в повному обсязі, з оглядом на наступне.

Вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних позовних вимог.

За тих самих обставин, з урахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог, не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу ОСОБА_4 у сумі 2800 грн. та ОСОБА_7 в сумі 567,57 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно доп.48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 р. Витрати на правову допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат на правничу допомогу, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинен бути наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Стороною цивільних позивачів не надано суду жодного належного доказу (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) на підтвердження факту понесених ними витрат на правову допомогу. Акт прийому - передачі виконаних робіт № 1 від 11.01.2019 року судом не визнається таким, оскільки вказаний документ не відповідає вищенаведеним критеріям.(т.2 а.с. 29)

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався та не застосовувався.

Під час досудового розслідування по справі була проведена експертиза технічного стану транспортного засобу (висновок № 2/19-98 від 24.05.2017 року) та авто-технічна експертиза (висновок №2/19-99 від 24.05.2017 року), витрати за якими складають 1977,40 грн., які на підставі положень частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368-376 КПК України , суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і на підставі цього закону призначити йому покарання у вигляді 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто ) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати у розмірі 1977,40 грн. за проведення експертизи № 2/19-98, № 2/19-99 від 24.05.2017 року.

Речовий доказ: автомобіль HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 ,- залишити останньому за належністю.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «СЕВЕР-АВТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 30354146, юридична адреса: 84100, м. Слов`янськ, вул. Торгова, 60) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) суму втрати товарної вартості автомобілю в розмірі 6940,53 грн., судові витрати, пов`язані з проведенням експертного авто-товарознавчого дослідження (висновок № 86/17) в сумі 750 грн., а всього стягнути 7690,53 (сім тисяч шістсот дев`яносто ) гривень 53 копійки.

В задоволенні решти цивільного позову ОСОБА_7 ,- відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «СЕВЕР-АВТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 30354146, юридична адреса: 84100, м. Слов`янськ, вул. Торгова, 60) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні решти цивільного позову ОСОБА_4 ,- відмовити

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ТОВ «СЕВЕР-АВТО» про відшкодування моральної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення всіма учасниками судового розгляду, а засудженим з моменту отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку можуть отримати в суді.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Д.В.Воронков