Ухвала суду № 82921491, 10.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.07.2019

Справа № 320/1716/19

Провадження № 1-кп/320/654/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Богун Н.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого Горчакова А.Ю. - адвоката Ненашевої Я.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ігнатова Є.Є.,

провівши відкрите судове засідання в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за об`єднаними в одне провадження обвинувальними актами у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12019080140000252, 12019080140000628, 12019080140000708 та 12019080140000724 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходяться об`єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12019080140000252, 12019080140000628, 12019080140000708 та 12019080140000724 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

27 березня 2019 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до підозрюваного ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк на 2 (два) місяці, але не більше ніж на 60 днів. Термін дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався і нині спливає - 12 липня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на строк 2 (два) місяці, оскільки його строк тримання під вартою спливає 12 липня 2019 року і до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Ігнатов Є.Є. у судовому засіданні не заперечували щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Інші учасники справи не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді арешту до шести місяців або обмеженням волі до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, а також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, а також обвинувачений ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв`язків, скоїв злочин в період іспитового строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Богун Н.О. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , на строк 2 (два) місяці, але не більш ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто з 10 липня 2019 року до 07 вересня 2019 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ