Рішення № 82921139, 05.07.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2118/19

Провадження № 2 /331/1116/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря –Качан К.К.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.05.2019 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів нараховані проценти згідно з п. 6.3. Договору кредиту за період з 12.05.2017 року по 12.05.2018 року у розмірі 42 727, 99 гривень, інфляційні витрати за період з травня 2017 року по квітень 2019 року у розмірі 3 578, 20 гривень, а всього 46 306, 19 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18 квітня 2016 року між КС «Хортиця» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 16-16, згідно умов якого відповідач отримав кредит на загальну суму 16 000,00 гривень на строк зазначений в кредитному договорі до 18 квітня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 96 % річних від суми кредиту. Зазначений договір кредиту забезпечений договором поруки укладеним 18 квітня 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 .. З огляду на невиконання своїх зобов`язань за договором, позивач вимушений був звернутися за захистом порушеного права до суду. 05.07.2017 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було ухвалене рішення, яким було стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитними договором у розмірі 58 327, 88 гривень , з них 15 495, 00 гривень – сума кредиту, 9 622, 80 гривень - проценти за користування кредитом, 31 680, 00 гривень - проценти згідно п 6.6 Договору кредиту, 1530, 08 гривень - інфляційні витрати. Разом з тим, внаслідок невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань, сума боргу з моменту ухвалення рішення суду значно збільшилася і позивачем за період з 12.05.2017 року по 12.05.2018 року нараховано проценти в розмірі 42 727, 99 гривень та інфляційні втрати з травня 2017 року по квітень 2019 року в розмірі 3 578, 20 гривень, а всього 46 306, 19 гривень.

Просили суд ухвалити рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку 46 306, 19 гривень.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, відзив на позов не надали, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у їх відсутність , на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що 18 квітня 2016року між КС «Хортиця» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 16 000, 00 гривень строком користування з 18 квітня 2016 року по 18 квітня 2018 року зі сплатою відсотків в розмірі 96 % річних від суми кредиту. Пунктом 1.5 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених графіком розрахунків або п. 8.6 цього договору, з 30 дня прострочки розмір процентів за користування кредиту становить 120% . А пунктом 6.3 вказаного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником строків оплати, передбачених графіком розрахунків або 5.1.5, п.8.6 договору, позичальник згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275 процентів річних від простроченої суми .

Зазначений договір кредиту забезпечено договором поруки, який був укладений між КС «Хортиця» та ОСОБА_2 18 квітня 2016 року .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2017 року з відповідачів на користь позивача , з огляду на невиконання останніми умов договору кредиту, стягнуто заборгованість за кредитними договором № 16-16 від 18 квітня 2016 року у розмірі - 58 327, 88 гривень , з них 15 495, 00 гривень – сума кредиту, 9 622, 80 гривень - проценти за користування кредитом, 31 680, 00 гривень - проценти згідно п 6.6 Договору кредиту, 1530, 08 гривень - інфляційні витрати. Разом з тим, внаслідок невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань, сума боргу з моменту ухвалення рішення суду значно збільшилася і позивачем за період з 12.05.2017 року по 12.05.2018 року нараховано проценти в розмірі 42 727, 99 гривень та інфляційні втрати з травня 2017 року по квітень 2019 року в розмірі 3 578, 20 гривень, а всього 46 306, 19 гривень.

На теперішній час рішення суду не виконано.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням , проведеним належним чином.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених судом фактичних обставин справи у їх сукупності, оскільки у договорі передбачено , що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦПК України позичальник сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275% річних від простроченої суми , дає суду підстави дійти до висновку, що позивач має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 процентів згідно з п.6.3. Договору кредиту у період з 12.05.2017 року по 12.05.2018 року у розмірі 42 727, 99 гривень, та інфляційних втрат за період з травня 2017 року по квітень 2019 року у розмірі 3 578, 20 гривень, а всього 46 306, 19 гривень, що підтверджено наданими до позову розрахунками заборгованості.

Вирішуючи позовні вимоги до поручителя ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником.

Так, згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки.

Договором поруки від 18 квітня 2016 року визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а саме, згідно п. 2.1. порука припиняється якщо кредитодавець протягом 3 років від дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого цією порукою, не пред`явить вимоги або позову до поручителя.

Вищенаведене, дає суду підстави дійти до висновку, що звернення позивача з позовом до поручителя ОСОБА_2 здійснене в межах трирічного строку, встановленого п. 2.1. договору , що є підставою для задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 , оскільки порука не є припиненою.

Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526 , 30, 559, 1048,1050 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки «Хортиця» ( місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Слобідська, буд. 55 кв.1, ЄДРПОУ 25891901) суму боргу по нарахованим процентам згідно з п. 6.3. Договору кредиту за період з 12.05.2017 року по 12.05.2018 року у розмірі 42 727 гривень 99 копійок , та інфляційні витрати за період з травня 2017 року по квітень 2019 року у розмірі 3 578 гривень 20 копійок, а всього 46 306 гривень 19 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки «Хортиця» ( місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Слобідська, буд. 55 кв.1, ЄДРПОУ 25891901) судовий збір у розмірі по 960 гривень 50 копійок з кожного .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 05 липня 2019 року.

Суддя: О.Є. Жукова

05.07.2019