Рішення № 82921127, 12.06.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16201/17

Провадження № 2/234/57/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

судді Марченко Л.М.,

за участю секретаря Коваленко Н.Є., Овчарової Ю.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу №234/16201/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовну заяву підтримали та показали, що ОСОБА_1 належить автомобіль RENAULT Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , який він 31.03.2017 року приблизно о 13-30 годині залишив на паркові в районі багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1 .Краматорську під наглядом своєї знайомої ОСОБА_7 , яка проживає у квартирі НОМЕР_3 вказаного будинку та може бачити автомобіль з вікна своєї квартири. Коли того ж дня приблизно о 18-00 годині ОСОБА_1 повернувся до автомобіля, то виявив на ньому механічні пошкодження: було розбите праве переднє пасажирське скло, лобове скло, малися вм`ятини та подряпини на поверхні автомобілю. Зі спілкування з присутніми у дворі дітьми позивач з`ясував, що пошкодження автомобілю спричинили два малолітніх хлопця - ОСОБА_8 , онук відповідачки ОСОБА_3 , та ОСОБА_9 , син відповідачки ОСОБА_5 , які кидали по автомобілю каміння. За вказаним фактом він викликав на місце працівників поліції, якими були внесені відомості до ЄРДР за №4201705050000071 від 22.05.2017 року, однак кримінальне провадження закрито через те, що розмір шкоди недостатній для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.194 КК України. Позивач вважає, що вина малолітніх дітей доведена матеріалами досудового розслідування та показаннями свідків, та за завдану ними шкоду повинні нести відповідальність відповідача на підставі ст.1178 ЦК України. Механічні пошкодження на автомобілі зафіксовані протоколом огляду. Проведення товарознавчої експертизи позивач вважає недоцільним, оскільки ним отримано рахунок фактуру №ANF 9100690 від 07.04.2017 року в ТОВ «Компанія Алекс» на суму 12427,50 грн. для проведення майбутнього ремонту. Також у зв`язку з пошкодженням його майна завдана моральна шкода, яку позивач оцінює в 6000 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідачів в рівних частках вказану матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала та показала, що має сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент події, про яку зазначає позивач, сину було 6 років. 31.03.2017 року вона гуляла разом із сином у шкільному дворі, який відокремлений парканом від двору будинку АДРЕСА_1 . Далі вона залишила сина під наглядом своєї матері, а сама пішла додому в домашніх справах. Через деякий час до неї в квартиру прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яки стали висувати претензії про пошкодження її сином автомобіля позивача та вимагати 15тис.грн. Вона зателефонувала своїй матір, яка зазначила, що весь час спостерігала за ОСОБА_9 у шкільному дворі. З огляду на вказане вона відмовилася відшкодовувати шкоду та запропонувала викликати поліцію. Останні проводили огляд місця події. Також непричетність сина до пошкодження автомобіля позивача підтверджують свідки. Крім того, в силу віку та невеликого зросту її син не міг кидати каміння по автомобілю позивача, оскільки перебував у шкільному дворі та його відділяв паркан висотою приблизно 1,30 -1,60 м. Вважає, що свідок позивача ОСОБА_7 обмовляє її сина, оскільки вона та свідок перебувають як сусіди у неприязних стосунках. Раніше ОСОБА_7 неодноразово скаржилася на шум, який створюють діти в квартирі, на запах тютюну, неналежне на думку свідка утримання ними собаки тощо. Вона особисто спілкувалася з сином з приводу події та останній категорично заперечує своєї участі у цьому. З огляду на вказане відповідачка просила суд в позові відмовити.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та показала, що є бабою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на момент події було 7 років. Станом на 31.03.2017 року батьки ОСОБА_8 перебували у справах у м.Києві, а вона тимчасово проживала в їх квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та доглядала за онуком. Безпосередньо вона постійно проживає у м. Краматорську АДРЕСА_5 разом зі своєю старенькою матір`ю. 31.03.2017 року вона гуляла з ОСОБА_8 на центральній площі біля фонтану та вони зайшли до двору будинків АДРЕСА_1 , де поряд розташований спортивний майданчик на території шкільного двору. Дорослі грали у футбол та її онуку було цікаво, їх м`яч перелітав через паркан та діти у дворі кидали цей м`яч на майданчик назад. Вона була поряд з ним приблизно 40 хвилин, а потім залишила, щоб провідати свою матір. Вона була відсутня не більше 5 хвилин, оскільки забрала з квартири відро зі сміттям та понесла його до смітника на вулицю. Не побачивши у дворі онука, вона дізналася у навколишніх, що він побіг за м`ячем та його якісь люди відвели у сторону. Озирнувшись, вона побачила працівників поліції, позивача та онука, який звинувачував останнього в пошкодженні автомобілю. Внук стверджував, що кидав м`яча, в автомобіль позивача камінням не пошкоджував. Вона довіряє словам онука, оскільки вважає, що за вищевказаний незначний час, коли вона залишила його у дворі, він не міг згуртуватися з місцевою дітворою (він постійно проживає по АДРЕСА_3 , у цьому дворі буває дуже рідко) та пошкодити автомобіль, що також її онукові не притаманне. Просить в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4 підтримав позиціє своїх довірителів, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вина малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не встановлена, їх причетність до пошкодження автомобілю не доведена, до показань свідка ОСОБА_7 просив віднестися критично з огляду на неприязні стосунки з відповідачкою ОСОБА_5 , розмір матеріальної шкоди недоведений.

Суд, вислухавши сторони та їх представників,

свідка ОСОБА_7 , яка у судовому засіданні показала, що проживає по АДРЕСА_7 . За день до інциденту знайомий ОСОБА_1 попросив її приглянути за його автомобілем, який він планував залишити у дворі вказаного багатоквартирного будинку, на що вона погодилася. 31.03.2017 року вона повернулася з роботи та побачила, що у дворі вже стоїть автомобіль позивача. Перебуваючи у квартирі вона почула якийсь стук та, визирнувши у вікно, побачила, що ОСОБА_9 кинув кусок цеглини в праве переднє пасажирське скло автомобіля позивача. Разом з ним був ще один хлопчик. Вони перебували у шкільному дворі та з-за паркану кидали каміння в автомобіль. Поряд також знаходилися інші діти. У дворі малося приблизно 10 автомобілів, але був пошкоджений лише автомобіль позивача. Вона пішла до квартири сусідки ОСОБА_5 та заявила про те, що її син разом з іншими дітьми пошкодив автомобіль, після чого вийшла на вулицю. Тут вона побачила, як ОСОБА_9 та інший хлопець ( ОСОБА_8 ) хлопали «двірниками» на лобовому склі (відтягували та відпускали їх). В цей час у двір прийшов ОСОБА_1 . Присутня дітвора повідомила, що автомобіль пошкодив хлопчик, що ночував у своєї бабусі в будинку НОМЕР_4 . Діти привели вказаного хлопчика, який назвався ОСОБА_8 . Через незначний час підійшла його бабуся відповідачка ОСОБА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зізналися, що саме вони пошкодили автомобіль та це була така гра. Підстав для обмовляння сина відповідачки ОСОБА_5 у неї немає, хоча дійсно між ними малися неприязні стосунки, навіть вона (свідок) викликала поліцію,

свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні показала, що доводиться матір`ю відповідачці ОСОБА_5 , малолітній ОСОБА_9 - її онук. 31.03.2017 року приблизно о 15-15 годині повернулася з роботи та, зателефонувавши дочці, зустрілася з нею та онуком у шкільному дворі. ОСОБА_5 пішла додому готувати вечерю, а вона залишилася з молодшою донькою ОСОБА_11 та онуком ОСОБА_9 . Діти знаходилися весь час у шкільному дворі та за межі паркану не виходили. ОСОБА_9 грав у м`яч з дітьми, яких на майданчику було багато. В цей час їй зателефонувала донька ОСОБА_5 , яка повідомила, що до них додому прийшов раніше невідомий чоловік, який звинувачує ОСОБА_9 в пошкодженні автомобілю. Вона залишила ОСОБА_9 під наглядом молодшої доньки та знайомого ОСОБА_12 , який перебував на шкільному майданчику, а сама пішла до квартири. ОСОБА_1 вона в квартирі не застала, а зі слів доньки останній вимагав відшкодування шкоди. Очікуючи приїзду поліції вони вийшли з будинку у двір, куди ОСОБА_9 привів за їх проханням ОСОБА_12 , підійшли інші діти, зокрема донька ОСОБА_11 , хлопчин ОСОБА_8 . В цей час прибули працівники поліції. Діти плакали, донька ОСОБА_11 стверджувала, що ані вона, ані ОСОБА_9 каміння в автомобіль не кидали. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також заперечували цей факт. В її присутності працівники поліції дітей не опитували, ніяких документів вона не підписувала,

свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні показав, що 31.03.2017 року в денний час перебував на території ЗОШ №22 у м.Краматорську, де грав у мініфутбол на полі. У період часу з 12-00 до початку 16-00 години він бачив знайому ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_9 , які гуляли у шкільному дворі разом з іншими дітьми. На початку 16-00 години він побачив, що до ОСОБА_5 підійшла її матір ОСОБА_10 , яка залишилася доглядати за ОСОБА_9 та своєї молодшою донькою ОСОБА_11 , а ОСОБА_5 пішла. Він не бачив, щоб в цей день ОСОБА_9 вчиняв кісь протиправні вчинки, лише наприкінці дня зі слів ОСОБА_5 дізнався, що її сина звинуватили в пошкодженні автомобіля камінням,

дослідивши письмові докази

- копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ автомобіль RENAULT Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 ,

- копію постанови від 26.07.2017 року слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Лосєва І.І. про закриття кримінального провадження №4201705050000071, внесеного до ЄРДР 22.05.2017 року, з якого вбачається, що в ході досудового розслідування були допитані потерпілий ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , зазначено, що ОСОБА_1 надано копію рантуху про можливі витрати на ремонт автомобіля в сумі 12427,50 грн. та зроблений висновок, що розмір завданої шкоди недостатній для кваліфікації за ст.194 КК України, яка передбачає наявність шкоди від 200 000 грн., у зв`язку з чим кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 ч.1 КК України.

Таким чином з вказаної постанови не вбачається, які ж саме обставини події були встановлені слідчим в ході досудового розслідування, хто саме завдав шкоду майну ОСОБА_1 , не в повному обсязі визначено коло свідків, зокрема не допитані в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та малолітні свідки, не зазначено про вчинення інших слідчих дій, зокрема про проведення огляду місця події та транспортного засобу, розмір шкоди, про який зазначив потерпілий, не перевірений шляхом проведення судової товарознавчої експертизи.

Разом з тим, як повідомив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 він постанову про закриття кримінального провадження прокурора або слідчому судді в порядку ст.303 КПК України не оскаржував,

- копію протоколу огляду місця події від 06.06.2017 року, засвідченою Краматорським ВП ГУНП в Донецькій області, з якої вбачається, що слідчим Лосєвим І.І. за участю ОСОБА_1 була оглянута місцевість в районі цегляного багатоквартирного будинку АДРЕСА_7 , а саме стоянка, розташована у дворі вказаного будинку, на якій знаходиться автомобіль RENAULT Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , з пошкодженнями: тріщина на передньому лобовому склі, чотири вм`ятини на передньому капоті, одна вм`ятина та одна подряпина на правому крилі, одна тріщина на правому передньому пасажирському склі.

Вказаний протокол не містить посилання в якому саме кримінальному провадженні здійснюються дані слідчі дії, а вищенаведена постанова про закриття кримінального провадження №4201705050000071 не містить посилання на цей протокол; протокол датований 06.06.2017 року, тоді коли зі слів позивача пошкодження автомобіля відбулося 31.03.2017 року; під час огляду місця події не зафіксоване безпосереднє місце події, а саме не описана ділянка місцевості, зокрема наявність паркану зі шкільним двором, не проводилися вимірювання, не з`ясовувалося чи дійсно на цю ділянку місцевості виходять вікна квартири свідка ОСОБА_7 ,

- відомості з ЄДРПОУ, реєстру платників ПДВ, копію сертифікату про акредитацію щодо ТОВ «Компанія Алекс», до видів діяльності якої входить технічне обслуговування та ремонт автомобілів, торгівля деталями та приладдям до транспортних засобів, а також видані ТОВ «Компанія Алекс» рахунок фактура №ANF9100690 від 07.04.2017 року для оплати за ремонт та товар для автомобілю RENAULT Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 12427,50 грн., а також станом на 05.04.2018 року новий рахунок фактуру №ANF9100690 на суму 13629,67 грн.

Як показав у судовому зсіданні позивач ОСОБА_1 автомобіль до цього часу ним не відремонтований та наданий рахунок фактура підтверджує грошову суму, яку буду складати витрати для його ремонту, зокрема станом на 05.04.2018 року - 13629,67 грн.

З цього приводу позивач позовні вимоги не збільшував, наполягав на задоволенні позову в частині матеріальної шкоди в сумі 12427,50 грн.,

вважає, що позовна заява ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Спеціальною нормою відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою, є ст.1178 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ч.1 ст.1178).

Згідно ч.4 ст.1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Також, статтею 22 ЦК України визначені загальні поняття та підстави відшкодування майнової шкоди, зокрема, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) . Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна . Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено судом вище, шкода, завдана діями малолітніх осіб, відшкодовується відповідними особами якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Разом з тим, особа, яка звертається з вимогами про відшкодування такої шкоди, повинна довести сам факт її завдання, факт завдання її саме даними малолітніми особами, а також розмір такої шкоди.

Так, відповідно до ст.77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.71).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 наданими суду доказами не доведено того факту, що пошкодження його автомобіля мало місце у певний час, а саме позивач зазначає, що це трапилося 31.03.2017 року о 13-30 годині, тоді як свідок ОСОБА_7 час не зазначає, а відповідачі та свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 повідомляють про висування претензій з приводу пошкодження автомобіля приблизно о 15-15 годині.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що пошкодження автомобілю сталося від дій малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , оскільки вбачаються протиріччя у показах свідка ОСОБА_13 та відповідачів та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 Ці протиріччя не усунуті, зокрема в ході досудового розслідування кримінального провадження, постановою про закриття якого навіть не встановлені обставини самої події правопорушення.

Таким чином виходячи з об`єму наданих та досліджених у судовому засіданні доказів не доведено чи дійсно малолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були вчиненні неправомірні дії, а також існування причинного зв`язку між їхніми діями та завданням ОСОБА_1 шкоди (матеріальної та моральної) у зв`язку з пошкодженням його автомобіля. Зокрема матеріальна шкода заявлена в приблизному розмірі, оскільки ремонт автомобілю не проведено, рахунок фактура виставлений однією юридичною особою з кількості аналогічних на ринку, клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи позивачем заявлено не було.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судові витрати слід покласти на позивача, які становлять судовий збір (640 грн. + 640 грн.) за вимоги майнового та немайнового характеру станом на момент звернення з позовом до суду (30.10.2017 року).

Керуючись ст.ст.10,17,18,263,265,273,351,352,354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1178 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 ) судовий збір в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначайство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Вступну та резолютивну частини судового рішення проголошено 12.06.2019 року, повне судове рішення складено 21.06.2019 року.

Суддя Л.М.Марченко