Ухвала суду № 82920633, 05.07.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7891/18

Провадження № 1-кс/265/2344/19

У Х В А Л А

05 липня 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Мельник І.Г., за участю секретаря судового засідання Муратової Д.К., слідчого 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Пономаренко М.О., розглянувши скаргу адвоката Юдіна Максима Олександровича в інтересах ТОВ «Гравіон» на бездіяльність слідчого і прокурора під час досудового розслідування про неповернення майна ТОВ «Гравіон» у кримінальному провадженні № 32018050000000008,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Юдін М.О звернувся в Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя. в інтересах ТОВ «Гравіон» зі скаргою на бездіяльність слідчого 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Пономаренко М.О. та прокурора у кримінальному провадженні № 32018050000000008 від 27.03.2018 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України.

В обґрунтування скарги посилався на те, що 03 червня 2019 року ухвалою слідчого судді був скасований арешт накладений слідчим суддею на майно, вилучене під час обшуків в період з 09 жовтня 2018 року по 10 жовтня 2018 року, а саме: 96 коробів та 2 полімерних пакета з тютюновими виробами. Після отримання ухвали слідчого судді представник підприємства ТОВ «Гравіон», якому на праві власності належить зазначено майно, 11 червня 2019 року звернувся до слідчих з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області, а також прокурора Донецької області державного радника юстиції Бондаренко Є.В. з клопотанням про повернення зазначеного майна. Однак, 20 червня 2019 року поштою отримав постанову старшого слідчого 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області від 14 червня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про повернення майна ТОВ «Гравіон», а саме 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами. Відмовляючи у поверненні належного на праві власності майна законному володільцю, слідчий у своєї постанові посилається на те, що 10 жовтня 2018 року слідчим зазначене майно було визнано речовими доказами, а також те, що скасовуючи ухвалу про накладення арешту слідчий суддя не зобов`язав СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області повернути майно, яке було вилучено під час обшуку. Вважає, постанову слідчого незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просив скасувати постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про повернення майна ТОВ «Гравіон», а саме 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами та зобов`язати слідчих СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області повернути майно ТОВ «Гравіон», а саме 96 коробів та 2 полімерних пакета з тютюновими виробами.

У судовому засіданні адвокат Юдін М.О. підтримав доводи своєї скарги та зазначив, що на даний час слідчий без будь яких правових підстав незаконно утримує майно підприємства, порушуючи права власника майна. Просив скаргу задовольнити.

Слідчий 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Пономаренко М.О. заперечував проти задоволенні скарги, посилаючись на необхідність утримання вказаного майна у слідчого, враховуючи наявність постанови слідчого про визнання такого майна речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою його збереження.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали додані до скарги, вважає, що скарга адвоката підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 303 КПК передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.

Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що після розгляду скарги, слідчим суддею можуть бути прийняті ухвали про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Слідчим суддею встановлено, що за клопотанням представника ТОВ «Гравіон» ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03 червня 2019 року в межах кримінального провадження № 32018050000000008 від 27 березня 2018 року скасований арешт, накладений у тому числі на 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами, які були вилучені 09 жовтня 2018 року під час проведення обшуку.

10 червня 2019 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області Сімонова І.В., в межах кримінального провадження №32018050000000008, знову звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами (опечатані склейками №№ 9-104), які були вилучені 09 жовтня 2018 року під час проведення обшуку в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 червня 2019 року було відмовлено у задоволені клопотання прокурора щодо накладення арешту на 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами (опечатані склейками №№ 9-104), які були вилучені 09 жовтня 2018 року під час проведення обшуку.

Зазначена ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 червня 2019 року залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі від 20 червня 2019 року.

11 червня 2019 року адвокат Юдін М.О. в інтересах ТОВ «Гравіон» звернувся до прокурора Донецької області та слідчого з клопотанням про повернення майна, яке було вилучено 09 жовтня 2018 року під час проведення обшуку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання адвоката, слідчий посилався на те що, в межах даного кримінального провадження 10 жовтня 2018 року, слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області винесено Постанову про визнання речовими доказами вищезазначеного майна, а тому є підстави для його утримання у слідчого, з метою забезпечення його збереження.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене майно, слідчі судді вірно керувалися вимогами ст. 170-173 КПК України та дійшли висновку, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутня будь-яка інформація щодо визнання такого майна речовими доказами, а також те, що вказане майно взагалі не містить ознак які б відповідали ч.1 ст. 98 КПК України. Зокрема слідчими суддями, поміж іншого, вказано, що з часу накладення арешту на тютюнові вироби ТОВ «Гравіон», а саме з 24 жовтня 2018 року і до часу розгляду клопотання про накладення арешту, прокурором не надано переконливих доказів того, що суб`єкт господарської діяльності ТОВ «Гравіон» було створено та фактично підконтрольне ОСОБА_1 та майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 09 жовтня 2018 року в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою міста Маріуполь, проспект Миру , 110 , а саме 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами, дійсно належить ОСОБА_1 , якому пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а не ТОВ «Гравіон», жодній службовій особі якого не повідомлено про підозру, тобто не надано без заперечливих доказів, які б доводили, що тютюнові вироби ТОВ «Гравіон», які були вилучені під час обшуку, можуть бути об`єктом спеціальної конфіскації.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення без змін ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, також дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на підтвердження належності вилученого майна - тютюнових виробів саме ОСОБА_1 , а також що стосовно ТОВ «Гравіон» здійснюється провадження, та, що суд, при таких обставинах, може застосовувати до даної юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а тому для накладення арешту на майно відсутня правова підстава.

Наведене свідчить, що, на стадії розгляду клопотання про накладення арешту, слідчий має довести що матеріальні об`єкти відповідають критеріям доказів. Відповідно слідчий суддя, може обґрунтовано накласти арешт на таке майно. У випадку якщо арешт не накладений на майно, яке вилучено в ході обшуку та на яке надано дозвіл в ухвалі суду, то норми ст. 2 КПК України не будуть дотримані, оскільки до особи яка є власником або володільцем майна, не буде застосована належна правова процедура і по суті застосовано необґрунтований процесуальний примус.

Вказані обставини свідчать, що за відсутності судового рішення про арешт на тютюнові вироби, які вилучені за під час проведення обшуку 09 жовтня 2018 року в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , та належать ТОВ «Гравіон», вважаються тимчасово вилученим майном, і до його власника застосовано необґрунтований процесуальний примус у вигляді утримання майна органом досудового розслідування, без належної правової процедури.

При цьому, визнання слідчим тютюнових виробів, речовими доказами в кримінальному провадженні, за відсутності рішення суду про їх арешт, не може бути правовою підставою для утримання вказаного майна органом досудового розслідування, на що вказують положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно яких, однією із підстав арешту майна є необхідність збереження речових доказів.

Статтями 7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слідчий суддя зазначає, що кримінально-процесуальним законодавством України визначено тільки два види судових рішень, яким може бути обмежено право власності під час розслідування: ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів та ухвала про арешт майна. Це ж випливає і зі змісту ч.1 ст.100 КПК України, яка визначає, що речовий доказ, вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків прийняття судових рішень про надання до нього тимчасового доступу або про його арешт. Жодною нормою КПК України не встановлено, що майно вилучене під час обшуку, може бути без обмеження строку перебувати у володінні слідчого, якщо воно не відповідає зазначеним вище критеріям.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі „Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі „ОСОБА_4 проти Франції, від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та „Кушоглу проти Болгарії, заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі „Спорронг та Льонрот проти Швеції, пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, n. 50, Series A N 98).

Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, про необхідність задоволення скарги адвоката Юдін М. в інтересах ТОВ «Гравіон», про скасування постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання про повернення майна ТОВ «Гравіон», та зобов`язанні слідчого повернути майно ТОВ «Гравіон».

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Юдіна Максима Олександровича в інтересах ТОВ «Гравіон» на бездіяльність слідчого і прокурора під час досудового розслідування про неповернення майна ТОВ «Гравіон» у кримінальному провадженні № 32018050000000008, задовольнити.

Скасувати постанову старшого слідчого 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Пономаренко М.О. від 14 червня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про повернення майна ТОВ «Гравіон», а саме 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами (опечатані склейками №№ 9-104).

Зобов`язати слідчих СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області по кримінальному провадженню № 32018050000000008 від 27.03.2018 року негайно повернути майно ТОВ «Гравіон», а саме 96 коробів та 2 полімерних пакети з тютюновими виробами (опечатані склейками №№ 9-104), вилучених під час обшуків, проведених у період з 09.10.2018 року по 10.10.2018 року в нежитлових приміщеннях на першому та цокольному (підвальному) приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 08 липня 2019 року.

Слідчий суддя І.Г. Мельник