Ухвала суду № 82919919, 09.07.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3369/15-ц

Провадження №2-п/523/80/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді – Малиновського О.М. ,

за участю секретаря – Шевчук М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15 в місті Одесі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 12 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не була особисто присутньою в судовому засіданні при ухваленні судом рішення 12 травня 2015 року та про зазначене рішення їй стало відомо лише 18 жовтня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи. ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що вона не надавала жодній особі довіреності та не укладала договору на представництво її інтересів в суді, а відтак особи, які нібито знайомилися з матеріалами справи та зверталися з заявами про перегляд заочного рішення від її імені не мали на це повноважень та правових підстав. Відтак, вважає причини пропуску строку поважними та просить поновити зазначений строк.

Учасники справи в призначене судове засідання не з`явились. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний довідковий лист. Від представника ОСОБА_2 – адвоката Борогана В. В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просив в задоволенні заяви відмовити.

Суд, вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Так, заочним рішенням суду від 12 травня 2015 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача завдані майнові збитки в розмірі 6770 гривень, пеню в розмірі 148 263 гривень.

Згідно тексту заочного рішення суду від 12 травня 2015 року відповідач відмовилась від отримання судового виклику в судове засідання, внаслідок чого відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України вважається повідомленою належним чином. Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про відмову ОСОБА_1 від отримання судового виклику. Отже, посилання заявника на неналежне сповіщення її про дату розгляду справи є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідність до ч. 2 ст. 228 ЦПК України в редакції станом на 12 травня 2015 року встановлювався строк для подання заяви про перегляд заочного рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України № 2147-VIII 03 жовтня 2017 року було внесено зміни до ЦПК України, якими змінювався порядок та строки звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Так, відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою від 19 березня 2018 року, яку ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 квітня 2018 року було повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 287 ЦПК України.

В наступному ОСОБА_1 звернулась із заявою від 15 листопада 2018 року, в якій просить поновити їй строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 12 травня 2015 року, а також скасувати відповідне рішення суду. В своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що про існування заочного рішення суду їй стало відомо лише 18 жовтня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 07 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку відмовлено, а заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що представники ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак і сама ОСОБА_1 , були обізнані про існування заочного рішення суду, так як звертались до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 27 січня 2017 року та від 06 квітня 2017 року про ознайомлення з матеріалами справи, а відтак причини пропуску строку не є поважними.

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 07 грудня 2018 року, в якій змінено обґрунтування поважності причин пропуску строку для перегляду заочного рішення суду, а саме зазначено, що особи, які нібито є її представниками та знайомилися з матеріалами справи, а також звертались до суду із заявами в її інтересах ніколи не мали на це повноважень. До скарги додано копію листа представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , в якому він визнає вказані обставини, а також додано копії нотаріально посвідчених заяв про скасування довіреностей, які надані ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2018 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В своїй постанові суд апеляційної інстанції вказав на те, що недбалість осіб, які представляли інтереси відповідачки у цивільній справі, не може служити підставою для позбавлення її права на перегляд заочного рішення суду.

На виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року судом встановлено, що представник ОСОБА_1 за довіреністю – ОСОБА_3 звернулась від імені свого довірителя до суду з заявою від 27 січня 2017 року про перегляд заочного рішення суду від 12 травня 2015 року. Ухвалою суду від 22 березня 2017 року дану заяву було повернуто заявнику в зв`язку з неусуненням недоліків заяви.

ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що між нею в дійсності було надано довіреність, згідно якої ОСОБА_3 уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_1 лише в межах дій, направлених на підготовку договорів із членами кооперативу «Сичавка» та подальшою роботою з цими договорами. Делегування інших процесуальних повноважень передбачено не було.

Проте, суд не може погодитися з вказаними обставинами, аджеповноваження представника підтверджено наявною в матеріалах справи копією довіреності, посвідченої 22 грудня 2016 року приватним нотаріусом ОМНО Пилипенко Н. А., відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси, в тому числі в усіх судових закладах всіх юрисдикцій та інстанцій з правом подачі від її імені заяв та документів, зокрема позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг, знайомитися з матеріалами справи, з правом підпису від імені довірителя, тощо. Довіреність містить підпис самої ОСОБА_1 . Також, в матеріалах справи наявна аналогічна довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 на представництво її інтересів в судах, посвідчена приватним нотаріусом ОМНО Пилипенко Н. А. 19 травня 2016 року.

Крім цього, в матеріалах справи наявна розписка представника ОСОБА_1 – адвоката Грози І. В. від 06 квітня 2017 року про ознайомлення з матеріалами справи, відтак і з текстом заочного рішення суду. ОСОБА_1 в своїй заяві вказує на те, що між нею та ОСОБА_4 ніколи не існувало договірних стосунків на представництво її інтересів та вона ніколи не була її представником. Проте, до заяви ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи додано ордер та витяг із угоди про надання правової допомоги від 27 березня 2017 року, за яким ОСОБА_1 уповноважує адвоката Грозу Ірину Валентинівну на захист її інтересів в Суворовському районному суді м. Одеси та в Одеському апеляційному суді без будь-яких обмежень. Витяг містить особистий підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Частиною 4 вказаної статті визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідність до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі зазначеного, судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду із заявами від імені ОСОБА_1 їх повноваження підтверджувались належними документами, відомості про недійсність яких на адресу суду не надходили. ОСОБА_1 зазначає, що вона не знала про дії вказаних осіб щодо представництва її інтересів в суді, не укладала з ними будь-яких угод та взагалі не була обізнана про існування зазначеної судової справи. Проте, суд критично ставиться до вказаних обставин, адже навіть після ознайомлення ОСОБА_1 особисто з матеріалами справи 18 жовтня 2018 року та звернення до суду із заявою про поновлення строку для перегляду заочного рішення суду від 15 листопада 2018 року представництво інтересів ОСОБА_1 продовжувала здійснювати ОСОБА_4 , що підтверджується ордером та її заявою від 05 грудня 2018 року про розгляд заяви за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Ознайомившись з матеріалами справи 18 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 своїми заявами, посвідченими приватним нотаріусом ОМНО Горбачук Г. Б., скасувала довіреності на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 лише 05 лютого 2019 року. В первісній заяві ОСОБА_1 про поновлення строку для перегляду заочного рішення суду від 15 листопада 2018 року взагалі відсутні посилання на неправомірні дії її представників. Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що представниками було перевищено повноваження щодо представництва її інтересів, а також те, що будь-якої згоди на вчинення дій в її інтересах та від її імені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона не надавала не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

До матеріалів справи долучено копію виконавчого провадження № 52794673, відкритого постановою головного державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Калашнікова Р. В. щодо виконавчого листа № 523/3369/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 155033 гривень. Згідно представлених копій представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 28 серпня 2017 року. Також наявна заява самої ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 21 грудня 2018 року.

Постановою державного виконавця від 29 березня 2017 року було доручено Березанському районному управлінню юстиції у Миколаївській області провести опис арештованого автомобіля Nissan Sunny, р/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Згідно постанови від 31 березня 2017 року старшим державним виконавцем Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхтою М. В. проведено опис вказаного автомобіля та згідно заявки від 16 травня 2017 року направлено ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна. Згідно ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2018 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ», Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання торгів з продажу даного автомобіля недійсними.

Отже, ОСОБА_1 ще до моменту ознайомлення з матеріалами справи за позовом ОСОБА_2 18 жовтня 2018 року вже зверталась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про оскарження торгів, які проведено в межах виконавчого провадження з виконання даного заочного рішення суду, що свідчить про її обізнаність в існуванні як виконавчого провадження, так і самого заочного рішення, на підставі якого дане виконавче провадження відкрито.

На підставі зазначеного, судом не приймаються до уваги посилання заявника на ті обставини, що з матеріалами справи та з текстом рішення суду вона ознайомилась лише 18 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом – Конвенція),яка прийнята 04 листопада 1950 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги нові письмові докази у вигляді копій матеріалів виконавчого провадження, наданні представником позивача по справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було пропущено як десятиденний (строк, визначений ЦПК України на момент ухвалення заочного рішення суду), так і тридцятиденний строк (за редакцією ЦПК України від 15 грудня 2017 року) для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.Так як починаючи з 27 січня 2017 року представниками ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також нею особисто неодноразово подавались заяви про ознайомлення з матеріалами справи, про перегляд заочного рішення суду, апеляційні скарги, то наявні всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 в достатній мірі була обізнана про існування у її відношенні заочного рішення суду, а тим більше виконавчого провадження, дії в межах якого нею особисто оскаржувались до суду. Будь-яких поважних причин, які б заслуговували на увагу та давали підстави для поновлення пропущеного строку з боку ОСОБА_1 не заявлено та з цього приводу не додано належних та допустимих доказів. Судом не можуть бути прийнятті до уваги посилання заявника на відсутність в її представників повноважень, адже зазначені обставини спростовуються матеріалами справи. Таким чином суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, а внесена до суду заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 126-127, 284 ЦПК України, -

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду – відмовити

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Повну ухвалу суду складено 09 липня 2019 року.

Суддя –