Рішення № 82917951, 05.07.2019, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1166/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 .С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашполі цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечнь відповідача.

25 липня 2018 року до Томашпільського районного суду з даною позовною заявою, посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк», що розташоване по вул. Грушевського, 1Д в м. Київ, до ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за кредитним договором № б/н від 22.05.2006 та судові витрати.

Представник АТ КБ «Приват Банк» позов обґрунтував наступним.

З метою отримання банківських послуг ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 22 травня 2006 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послу» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті, що складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Представник позивача зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Також представник позивача вказує, що відповідно до кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5 % від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 4 липня 2018 року має заборгованість в сумі 17961,28 грн, що складається із: тіла кредиту в сумі 830,98 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5404, 50 грн; заборгованості за пенею в сумі 10394, 31 грн; штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн, штрафу (процентної складової) в сумі 831,49 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», тому останні вимушені з даним позовом звернутися до суду.

25 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача, згідно якого просить визнати кредитний договір б/н від 22 червня 2016 року укладений між ним та АТ КБ «Приват Банк» недійсним у повному об`ємі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтував наступним.

У червні 2006 року він звернувся до Томашпільської філії ПАТ КБ «Приват банк» з пропозицією відкрити у вказаній фінансовій установі рахунок для подальшого зберігання власних коштів. Більше послуг позивач не потребував та вказує, що не отримував їх у вигляді кредиту у сумі 8000 гривень, а тому між ним та банком не було здійснено договору про надання йому банком вказаної суми. Умов договору чи будь якого іншого документу про надання та отримання ним вказаної суми він не підписував.

Також позивач ОСОБА_2 зазначає, що розрахунок заборгованості та копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можу підтвердити факт існування боргу, оскільки в даних документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані відповідачем.

Крім того позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що розмір основного боргу в сумі 8000 грн. є необґрунтованим, необґрунтованим є розрахунок заборгованості по процентах, також АТ КБ «Приват Банк» не законно намагається притягнути його до відповідальності застосовуючи штраф та пеню.

При цьому ОСОБА_3 вказує, що анкета є нечитабельною з розмитим текстом.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_2 стверджує, що спірний договір є незаконним, складеним всупереч його волі, без його відома та бажання.

До зустрічної позовної заяви позивачем ОСОБА_2 додано заяву про застосування позовної давності по кредитному договору, оскільки банк з червня 2007 року фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, тому ОСОБА_2 вважає, що строк позовної давності для звернення до суду сплив та просить застосувати позовну давність у даній справі.

19 лютого 2019 року представником АТ КБ «Приват Банк» Гаренко Н.В. направилено на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог та задовільнити вимоги банку в повному обсязі.

Відзив на зустрічну позовну заяву обґрунтовано наступним.

Представником банку вказано, що спірний кредитний договір зафіксовано в декількох документах, а саме в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою та Тарифах, укладення такого договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійсненні всі необхідні дії, що вказують на вчинення двостороннього кредитного договору. Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами, про що свідчить підпис ОСОБА_2 в заяві. Щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг зазначено, що ОСОБА_2 анкета –заява заповнювалася та підписувалася особисто, з даної анкети-заяви вбачається, що останній висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна». На підтвердження вказаного представник надає виписку з карткового рахунку, з якої вбачається, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів та частково сплачував заборгованість за договором. Щодо розрахунку заборгованості представником АТ КБ «Приват банк» зауважено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Тому представником надано виписку по рахунку яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів. Щодо зміни кредитного ліміту зазначено, що в заяві-анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору визначено ( п. 3.2), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Щодо посилання відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначено, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Щодо порядку погашення заборгованості та нарахування процентів, зазначено, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг, у разі не погашення заборгованості протягом пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Стосовно визнання кредитного договору недійсним представником АТ КБ «Приват Банк» вказано, що на момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідала їхній волі, що підтверджено власноручними підписами, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику. Щодо нарахування пені та штрафу вказано, що заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України, пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Щодо строку позовної давності, представник АТ КБ «Приват Банк» просить застосувати до спірних правовідносин за зустрічним позовом строк позовної давності та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки кредитний договір укладений між банком та відповідачем 22 травня 2006 року, тому саме з цієї дати позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 22 травня 2009 року.

29 березня 2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до його позовної заяви, згідно яких останній зазначив, що банком не надано до суду належних доказів у справі, не доведено що Умови та Правила банку при здійсненні правочину були ним прочитані та підписані саме у тій редакції, яка діяла на час укладення, не надано також пам`ятки клієнту та графіку погашення заборгованості. Крім того зазначено, що банк незаконно нараховував пеню за прострочення сплати кредиту.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 12 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 21 січня 2019 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 січня 2019 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 5 квітня 2019 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 5 квітня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 23 травня 2019 року.

23 травня 2019 року судове засідання не відбулося в зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 5 липня 2019 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

5 липня 2019 року представник позивача за первісним позовом АТ КБ «Приват банк» Дзюбанюк О.С. в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю просив їх задоволити за обставин зазначених в позові, позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, за обставин зазначених у відзиві на зустрічний позов, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в його задоволенні та застосувати позовну давність, зазначив, що заяву-анкету від 22 травня 2006 року дійсно підписував він, однак звернув увагу на те, що реквізити його паспортних даних зазначені невірно. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв. Свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю за обставин зазначених в позові, просив їх задоволити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши права та обов`язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до договору № б/н від 22 травня 2006 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % з розрахунку 360 днів в рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає стоку дії картки. Порядок погашення заборгованості- щомісячний платіж в розмірі 7 % від суми заборгованості. ( а.с.13)

В заяві зазначено, що ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що вся надана ним інформація правильна, зобов`язався про всі зміни повідомляти в банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення.

Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що він ознайомився та згідний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку. ОСОБА_2 виразив свою згоду, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Крім того в судовому засідання відповідач ОСОБА_2 визнав, що дійсно в заяві- анкеті від 22 травня 2006 року дійсно його підпис, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У вказаній письмовій заяві та Умовах та правилах надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем ОСОБА_2 виконав.

З виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_2 за період з 1 травня 2006 року по 7 лютого 2019 року, наданої представником банку, вбачається що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався наданими йому грошовими коштами через банкомат, здійснював розрахунки через термінал в касах магазинів, а отже й отримував кредитну картку «Універсальна». (а.с.70-82)

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника відносно будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме поповнення карткового рахунку здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі доручення Клієнта.

Згідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування кредитом, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідач ОСОБА_2 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 4 липня 2018 року має заборгованість в сумі 17961,28 грн, що складається із: тіла кредиту в сумі 830,98 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5404, 50 грн; заборгованості за пенею в сумі 10394, 31 грн; штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн, штрафу (процентної складової) в сумі 831,49 грн. (а.с. 5-12)

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів 500 грн – (фіксована частина) та 855,18 грн - (процентна складова), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом даної норми, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи банком вже нараховано заборгованість за пенею у розмірі 10394,31 грн.

Тобто аналізуючи дані умови та розрахунок заборгованості за кредитом, судом встановлено, що за порушення позичальником строків виконання зобов`язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф.

Таким чином банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне у те саме правопорушення, та нараховано відсотки на неустойку, а зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 16629,79 грн.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності суд приходить до наступного висновку.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів суд обчислює з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. (Постанова ВС України від 08.02 2018 по справі 727/2027/16-ц)

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_2 , останній 14 січня 2017 року здійснював операцію для зняття готівкових коштів через банкомат, крім того 14 квітня 2017 року ОСОБА_2 було здійснено операцію – погашення заборгованості по кредиту через термінал самообслуговування готівковими коштами.

Таким чином початок позовної давності для стягнення цих платежів суд обчислює з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Останній платіж на погашення заборгованості був здійснений в квітні 2017 року, тобто саме з цієї дати розпочинається перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

АТ КБ «Приват банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 по стягнення заборгованості 1 серпня 2018 року, тобто без пропуску позовної давності, тому в задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову, то судом встановлено, що 22 травня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за яким банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та умовах, визначених цим договором.

В силу вимог ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011, справа №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII(1023-12) з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42Конституції України (254к/96-ВР) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Дане рішення було опубліковане в Офіційному віснику України 28 листопада 2011 року.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 міг довідатися про порушення свого права, як споживача при укладенні ним правочину 22 травня 2006 року.

З позовом про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав істотного порушення його прав та ненадання споживачу інформації, достатньої для прийняття зваженого рішення, ОСОБА_2 звернувся 25 вересня 2018 року, пропустивши строк позовної давності, про застосування якої заявлено банком (а.с.69). Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що пропустив позовну давність з поважних причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом строків давності звернення до суду.

Крім цього, доводи ОСОБА_2 спростовуються статтею 215 ЦК України відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з іст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (дійсних на момент виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що спірний договір кредиту підписаний сторонами, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, а саме користувався грошовими коштами, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки; АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 документи, які передували укладенню кредитного договору, що підтверджується підписом в заяві-анкету.

Зважаючи на те, що в момент укладення договору кредиту позичальник ніяких зауважень щодо його змісту чи умов повернення кредиту не висловлювала, ніяких доказів з цього приводу суду не надав, його твердження про необґрунтованість та безпідставність наявного боргу та незаконність умов договору не заслуговують уваги.

Вищевикладене спростовує доводи ОСОБА_2 щодо наявності підстав для визнання недійсними договору кредиту та застосування наслідків недійсності кредитного договору.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с.1)

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1631.38 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 203, 215, 549 ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611,626, 628, 638, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України,Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ЗУ «Про захист прав споживачів» -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 травня 2006 року в розмірі 16629,79 грн (шістнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 79 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1631.38 грн (одна тисяча шістсот тридцять одна гривня 38 копійок ) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»-код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 01.02.1999 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 9 липня 2019 року.

Суддя: О. В. Пилипчук