Рішення № 82914889, 03.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.07.2019

Справа № 320/2915/19

Провадження № 2/320/2108/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Бахаєв І.М., в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності, яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу квартири № 3549 від 16 жовтня 2015 року, належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, яка раніше проживала у зазначеній квартирі та не є членом сім`ї позивача, переїхала проживати до іншого помешкання. З 2014 року відповідач не проживає у належній позивачу квартирі. Точна адреса місця проживання відповідача в теперішній час позивачу не відома. Будь-яких особистих речей відповідача у належному позивачу помешканні не зберігається, кошти за комунальні витрати відповідач не сплачує, витрат по утримання будинку не несе, вимог щодо проживання у вказаному будинку не пред`являла, до будинку не з`являлась. Реєстрація відповідача у належному позивачу будинку порушує конституційні права позивача на володіння, користування та розпорядження належною нерухомістю. Вищевикладені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2019 року було відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено:

- відповідачу – 15-денний строк з дня отримання даної ухвали на подання відзиву;

- позивачу – 5-денний строк з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив;

- відповідачу – 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив на подання заперечення;

Учасникам справи було роз`яснено, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом, а у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, яка належним чином повідомлялась про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом подати відзив на позов, у встановлений судом строк, не скористалась. Копія ухвали направлялась рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого її місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній».

Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

На підставі п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд, знаходить за можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2015 року, р. № 3549, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45760538 від 16 жовтня 2015 року./а.с.9-12/

Відповідно до довідки відділу реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 2267 від 24 квітня 2019 року, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.16/

Згідно копії довідки старшого по будинку № 11 Пархомець Н.Б. від 09 квітня 2019 року та затвердженої директором КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області Павленком ОСОБА_3 від 11 квітня 2019 року – за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не проживає з 2014 року./а.с.13/

В силу того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою, але не проживає, позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), що вона здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що відповідач в житловому приміщенні, а саме в квартирі не проживає з 2014 року, вирішити питання в позасудовому порядку не представляється можливим, що у свою чергу приводить до порушення прав позивача та перешкоджає йому належним чином користуватися та розпоряджатися власністю, позивач несе додаткові витрати по утриманню квартири та житлового будинку, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Крім того, вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, однак враховуючи те, що позивач в позовній заяві не ставить питання щодо стягнення понесених судових витрат, суд вважає за можливе залишити їх за нею.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 263-265, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 29, 316, 317, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Повні відомості учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Мелітополь Запорізької області, громадянин України, РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ