Ухвала суду № 82914170, 16.04.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18107/19-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №757/18107/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 10.04.2019 для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.04.2019 до суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову, в обґрунтування зазначеної заяви, позивач вказала, що оскаржуваним виконавчим написом було звернено стягнення на нерухоме майно, а саме на садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0, 0597 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 , що належить, на праві власності ОСОБА_1 , у зв`язку з цим на думку позивача вказане майно, можу бути реалізоване органами державної виконавчої служби на прилюдних торгах. Таким чином, просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2014 зареєстрованого в реєстрі за №1003, який оскаржується боржником у судовому порядку і яким звернено стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0, 0597 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом встановлення заборони заборони на здійснення будь яких дій відносно виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2014.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, якщо на думку позивача існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис був вчинений 03.07.2014, яким було звернено стягнення на нерухоме майно, яке належить позивачу.

11.03.2016 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що державним виконавцем здійснюється реалізація вказаного майна, так як, до матеріалів заяви додана лише постанова про відкриття виконавчого провадження датована 11.03.2016 роком, з якої суд не може встановити стан виконавчого провадження, дії які вчинялись державним виконавцем щодо виконання виконавчого напису №1003 та реалізації нерухомого майна. Також беручи до уваги, що при можливій наявності в матеріалах виконавчого провадження лише одної постанови про відкриття виконавчого провадження, суд може прийти до висновку, що державним виконавцем жодним чином не вчинялось жодних дій щодо реалізація нерухомості, а тому позивач станом на день розгляду вказаної заяви не несе ризиків щодо заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Окрім цього, суд звертає увагу, що у позивача було достатньо часу для того, щоб вчасно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис був виконаний у 2014 році,а 2016 було лише відкрито виконавче провадження, тобто на думку суду з 2014 року у позивача була можливість дізнатись про порушення її прав.

Разом з цим, суд вбачає необхідність роз`яснити позивачу, що відмова у задоволені заяви про забезпечення позову, позивача не позбавляє права повторно звернутись з такою заявою, з підтверджуючими доказами проведення торгів відносно нерухомого майна позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-154, 260, 261, 263, 353-355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №757/18107/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.Г. Ільєва