Ухвала суду № 82911899, 26.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32935/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., при секретарі Брачун О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Коновода В.В. про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Коновода В.В.

Обґрунтовуючи подане клопотання сторона обвинувачення вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 4201800000002986 від 28.11.2018 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. З ст. 365-2, ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурор у клопотанні вказує, що 29.07.2014 між ПАТ «УКРІНБАНК» (далі- Банк) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) укладено кредитний договір № 196, на суму 18 000 000 грн., в забезпечення за яким в іпотеку Банку на підставі іпотечного договору від 29.07.2014 укладеного між ПАТ «УКРІНБАНК» та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ) передані наступні об`єкти нерухомості, а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1;

- земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .;

- трьохсекційна група відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.

Обтяження предмета іпотеки правами Банку зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 29.07.2014, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також зазначає слідчий, що 17.02.2016 державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Грабар О.В., на підставі заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області - Шмідт К.В., постанови про зняття арешту з майна боржника від 10.02.2016 (ВП № 49872517) та Акту № 30665327 від 09.02.2016 про реалізацію предмета іпотеки, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про припинення іпотеки та заборони відчуження предмету іпотеки.

Крім того, 09.02.2016 вказане вище майно, що знаходилось в іпотеці Банку, реалізовано з прилюдних торгів, що проводились в рамках виконавчого провадження № 49872517, відкритого ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області на виконання виконавчого листа № 2-1342/15, виданого 08.06.2015 згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь Банку суми боргу в розмірі 19 123 500 грн.

Вказано у клопотанні, що ПАТ «УКРІНБАНК» не вживав жодних дій по примусовому стягненню заборгованості за кредитним договором № 196 за рахунок предмету іпотеки, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та, будучи іпотекодержателем предметів іпотеки із зареєстрованими правами застави, не надавав згоди на реалізацію предмета іпотеки.

18.02.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено низку договір купівлі-продажу внаслідок чого, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; трьохсекційну групу відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0, 0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця та земельну ділянку площею 0, 0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3 протиправно перейшло до ОСОБА_6 , яким у подальшому вказану нерухомість було перереєстровано на третіх осіб, а саме на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зазначає, що у період часу з 18.04.2019 по 25.04.2019 невстановлені досудовим розслідуванням особи, оминаючи наявність обтяження згідно зазначеного вище рішення суду, внесли до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру відомості про зміну права власності на вказане нерухоме майно. Підставою для внесення вказаних змін став договір № 1 відступлення прав за Іпотечними договорами від 18.04.2019 (сторони: ОСОБА_10 - новий іпотекодержатель та ПАТ «Українська інноваційна компанія» код 05839888 - первісний іпотекодержатель), нотаріальне посвідчення якого здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайличенком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 660.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0, 0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3 трьохсекційна група відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , за адресою: Івано-Франківська область , м . Яремче, с. Поляниця є предметами вчинення кримінального правопорушення невстановлених осіб та об`єктом кримінально протиправних дій останніх.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №165785514 від 07.05.2019, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019, право власності на земельну ділянку площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019, право власності на земельну ділянку площею 0,0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_10 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019, трьохсекційна група відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_10 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019, право власності на трьохсекційну групу відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_10

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019, право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_4 зареєстровано за ОСОБА_10 .

Метою арешту є забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна та збереження речових доказів, що відповідає вимогам п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В судове засідання прокурор не з`явився. До суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує, просить задовольнити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов`язковою.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

17 травня 2019 року житловий будинок АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3; трьохсекційна група відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2; земельна ділянка, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_10 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42018000000002986.

Окрім цього, санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає конфіскацію майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Відповідно до ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, як виду покарання.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Коновода В.В. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0260 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3; трьохсекційну групу відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; трьохсекційну групу відпочинкових котеджів, загальною площею 495,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця право власності на які зареєстровано за ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 із забороною користування та розпорядження вище вказаним майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.В. Вовк