Ухвала суду № 82911007, 27.06.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/26422/18

провадження №: 1-кс/752/6029/19

У Х В А Л А

27.06.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю.,

за участю секретаря Воробйова І.О.,

представника ТОВ «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» - адвоката Бестаєва І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» - адвоката Бестаєва Івана Львовича, у кримінальному провадженні № 42014100000001639, відомості щодо якого внесені 10.12.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 212 КК України, про скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому адвокат Бестаєв І.Л. просить скасувати арешт на активи суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» (код 42339785) в Державній фіскальній службі України (ідентифікаційний код: 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 82, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 18.04.2019 у справі № 752/26422/18.

В обґрунтування свого клопотання адвокат зазначає, що накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) є неможливим з огляду на те, що жодна мета такого арешту не може бути досягнута, а відсутність мети арешту майна не дає правових підстав накласти на нього арешт.

При цьому, зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки жодній посадовій та/або службовій особі вказаного товариства не повідомлено підозру, вказане товариство не має ознак фіктивності, є реально діючим, що здійснює свою господарську діяльність. Відсутні та не зазначені докази того, що грошові кошти, які обліковуються на вказаному рахунку є речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, накладений арешт в повній мірі зупиняє діяльність товариства.

Крім того, зазначає, що на момент розгляду клопотання слідчого та постановлення ухвали про накладення арешту представник товариства не був присутній.

Таким чином, накладення арешту на активи суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

В судове засідання представник ТОВ «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» Бестаєв І.Л. з`явився, доводи клопотання підтримав, просив задовольнити останнє у повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Однак, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи та розгляду клопотання за його відсутність до слідчого судді не надходили, у зв`язку з цим, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності прокурора, оскільки його відсутність не перешкоджає розгляду.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 18.04.2019 у справі № 752/26422/18 задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Стороженко С.В. в межах кримінального провадження № 42014100000001639 від 10.12.2014 року та накладено арешт на активи суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (ЄДРПОУ 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, зокрема ТОВ «Торг Моноліт Груп» (ідентифікаційний код: 42339785).

Як вбачається із вказаної ухвали слідчого судді, слідчим суддею встановлено, що арешт накладався саме на підставі пункту 1 частини другої ст.170 КПК України, оскільки нібито відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та такий арешт по суті являється формою забезпечення доказів у кримінальному провадженні і не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, тобто не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об`єкти. Арешт накладається виключно на майно (матеріальні об`єкти) у передбачених випадках.

Згідно ст. 200-1.1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік ПДВ в розрізі платників податку.

Тобто, система електронного адміністрування ПДВ - це база даних ДФС, яка аналізує та проводить автоматичний облік ПДВ по кожному підприємству. Показники (суми ліміту ПДВ) є, за своєю суттю, обліком господарських операцій платника ПДВ в електронній системі, що здійснюється відповідно до вимог ПК України.

Отже, суб`єкт господарювання не має права власності на ліміт ПДВ, оскільки, за своєю суттю, це показник здійснення своїх господарських операцій.

Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на Додану вартість» №643-19 від 16.07.2012 року, встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути накладено арешт та звернено стягнення.

Крім того, у відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ, відкритому в Казначействі.

Це випливає не тільки із положень ч. 10 ст. 170 КПК України, а і з того, що арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Слідчий суддя приходить висновку, що сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в ДФС України не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а є показником здійснення господарської операції, тому арешт цього ліміту, накладений вказаною ухвалою слідчого судді, неможливо конфіскувати, здійснити відчуження, а також спрямувати їх на відшкодування завданої шкоди у разі пред`явлення цивільного позову. При цьому, арешт на суми ліміту ПДВ перешкоджає повноцінному функціонуванню діяльності товариства, що призводить до порушення прав та законних інтересів без наявності обґрунтованої підозри у здійсненні неправомірної, протиправної або будь-якої іншої незаконної діяльності.

Крім того, будь-яких належних та достовірних даних (доказів), що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відносно ТОВ «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП», його посадових та/або службових осіб, слідчому судді не надано. Такі дані також відсутні в ухвалі слідчого судді, якою накладено арешт.

Отже, відсутні належні правові підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також, згідно зі ст. 96-3 КК України, відсутні підстави для застосування до товариства заходів кримінально-правового характеру.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив судову практику щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), згідно якої чітко визнав, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Таким чином, арешт на суму ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України накладено необґрунтовано, оскільки посадові та/або службові особи вказаного товариства, не мають статусу підозрюваних або обвинувачених, та в силу закону не несуть будь-яку матеріальну відповідальність.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на дані системи електронного адміністрування ПДВ вказаного товариства.

Окрім цього, слідчому судді не надано доказів того, що активи сум ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України є доказом вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що вони є об`єктом кримінально-протиправних діянь та набуті кримінально-протиправним шляхом.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Отже, висновки прокурора, та як наслідок - слідчого судді в ухвалі про накладення арешту на активи сум ліміту ПДВ вищевказаного товариства в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України мають ознаки таких, що були здобуті кримінально протиправним шляхом - є припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» - адвоката Бестаєва І.Л. про скасування арешту є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» - адвоката Бестаєва І.Л. про скасування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 18.04.2019 у справі № 752/26422/18 (провадження № 1-кс/752/4122/19), на активи суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ МОНОЛІТ ГРУП» (код 42339785) в Державній фіскальній службі України (ЄДРПОУ 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 82, шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаному підприємству, на яку останнє має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання слідчим суддею та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ю.Ю. Мазур