Вирок № 82909224, 09.07.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3618/18

1-кп/705/394/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

під головуванням судді Кормана О.В.

з участю секретаря судового засідання Власової Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250250001304 від 15.10.2014 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тальне Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1)26.02.2001 року Тальнівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку в частині основної міри покарання на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 1000 гривень;

2)19.03.2002 року Тальнівським місцевим судом Черкаської області за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ст.70, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі;

3)10.05.2007 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;

4)04.10.2007 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

5)24.09.2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

6)18.01.2010 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

7)23.03.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст.289, ч.4 ст.70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

8)25.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.2 ст.289, ч.4 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

9)30.01.2012 року Сімферопольським районним судом АР Крим за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 6 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

10) 13.08.2018 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі;

11) 11.01.2019 року Святошинським районним судом міста Києва за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, на даний відбуває покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України

з участю

прокурора Коропа С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у невстановлені час та місці, перебуваючи в м. Умань Черкаської області, познайомився з ОСОБА_3 та в подальшому підримував з нею дружні стосунки. 06.10.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в м. Умань Черкаської області у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА_3 , шляхом обману останньої. В подальшому ОСОБА_1 діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, зателефонував ОСОБА_3 та запропонував придбати за зниженою вартістю холодильник марки «LG» у магазині «Ельдорадо», який знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Шевченка,23-а, хоча не мав наміру виконувати свої обіцянки. 14.10.2014 року близько 13 години ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу магазину «Ельдорадо», який знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Шевченка,23-а, зустрівся з ОСОБА_3 , при цьому продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, повторно, шляхом обману, попрохав у ОСОБА_3 надати йому грошові кошти у сумі 8800 гривень, які були необхідні для придбання холодильника марки «LG» за зниженою ціною, та зайшовши до магазину, ОСОБА_1 відійшов від ОСОБА_3 , після чого зник у невідомому напрямку. В подальшому ОСОБА_3 , виявивши відсутність ОСОБА_1 в магазині «Ельдорадо», здогадалася про злочинний намір останнього. Отримавши вказані кошти ОСОБА_1 з місця злочину зник та розпорядився чужими коштами на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 8800 гривень.

Він же, 28.01.2018 року перебуваючи поблизу АЗС «СОКАР», що по вул. Київська, м. Умань Черкаської області, познайомився із ОСОБА_2 , і в нього виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА_2 , шляхом обману. В подальшому ОСОБА_1 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, запропонував ОСОБА_2 придбати за зниженою вартістю холодильник марки «Samsung», телевізор марки «Kiwi», телевізор марки «LG», пральну машину марки «LG» у ТЦ «Епіцентр», який розташований за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Київська,27, хоча не мав наміру виконувати свої обіцянки. 29.01.2018 року близько 14 години ОСОБА_1 , перебуваючи в ТЦ «Епіцентр», який знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Київська,27, зустрівся із ОСОБА_2 , при цьому продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, повторно, шляхом обману попрохав у останнього надати йому грошові кошти в сумі 22000 гривень, які були необхідні для придбання товару за зниженою ціною, та після того, як ОСОБА_1 отримав грошові кошти, він відлучився начебто з метою розрахунку за даний товар, після чого зник у невідомому напрямку та розпорядився чужими коштами на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 22000 гривень.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Він же, в період часу з 15.01.2018 року по 18.01.2018 року винаймав та проживав в кімнаті АДРЕСА_3 готелю «Умань», який розташований за АДРЕСА_4 : АДРЕСА_5 , де в нього виник умисел здійснити крадіжку телевізора марки «Elenberg» модель «Е32Q868А», який знаходився на столі кімнати №368 готелю «Умань» та який перебував у його вільному користуванні на час найму. 18.01.2018 року близько 14 години ОСОБА_1 , перебуваючи в кімнаті № 368 готелю «Умань», який розташований за адресою: АДРЕСА_5 область, м. Умань, вул. Небесної Сотні,7, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав телевізор марки «Elenberg» модель «Е32Q868А», вартістю 3500 гривень, який помістив до господарської сумки з метою бути невикритим та залишив приміщення готелю, чим завдав матеріального збитку ТОВ «Готель Умань» на вище вказану суму.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів відповідно до пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, погодився надати показання.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час допиту в суді показав, що у 2014 році він приїхав в місто Умань до ОСОБА_3 , з якою був знайомий. Він запропонував їй придбати холодильник, який фактично коштує 30000 гривень, за 8000 гривень. ОСОБА_3 погодилась і він поїхав в магазин «Ельдорадо», де оформив рахунок-фактуру на загальну суму 60000 гривень, в якому було зазначено кілька холодильників. ОСОБА_1 показав ОСОБА_3 рахунок-фактуру, сказав, що товар вже оплачений, після чого ОСОБА_3 передала йому 8800 гривень. Отримавши кошти, ОСОБА_1 поїхав і ніякого холодильника ОСОБА_3 не передавав, так як у нього з самого початку був намір шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_3 За фактом заволодіння коштами ОСОБА_2 обвинувачений показав, що в січні 2018 року він залишив свій автомобіль на СТО в м.Маньківка і приїхав в м.Умань, де зайшов у магазин, що належить потерпілому, і розташований навпроти центрального ринку. У магазині він запропонував придбати у нього побутову техніку, та залишив свій номер телефону. Через деякий час вони зустрілись з потерпілим на заправці і пояснив, що мова йде про побутову техніку (холодильники, телефони, пральні машини), яка вже списана як надлишкова в ТЦ «Епіцентр» і її просто треба забрати. Після розмови з потерпілим ОСОБА_1 поїхав в ТЦ «Епіцентр» і оформив рахунок-фактуру на безготівковий розрахунок на суму 67000 гривень. Після чого забрав вказані документи і поїхав в м.Маньківку. Наступного дня вони зустрілись з ОСОБА_2 о 13 годині в ТЦ «Епіцентр», подивились техніку, яку нібито вже оформив ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 22000 гривень, з якими обвинувачений пішов і не повернувся. З самого початку ОСОБА_1 мав намір лише заволодіти грішми потерпілого. За фактом викрадення майна ТОВ «Готель Умань» обвинувачений показав, що у період з 15 по 18 січня 2018 року він дійсно проживав в готелі «Умань», і з номеру, який він винаймав, викрав телевізор «Elenberg», так як йому потрібна була плата з даного телевізора. Свою вину визнав повністю, зазначив, що обіцяє в подальшому злочини не вчиняти.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, а також враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, потерпілого, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються – часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, форми вини і мотивів кримінального правопорушення – та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого та містять відомості про речові докази і процесуальні витрати. При цьому суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів; особу обвинуваченого, який розлучений, не працює, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів, так як у обвинуваченого наявні непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, передбачених ст.289 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та обтяжують його, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання, у виді позбавлення волі в межах строків, передбачених санкціями ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, визначивши остаточне покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.

Так як злочини були вчинені ОСОБА_1 до ухвалення вироку 11.01.2019 року Святошинським районним судом міста Києва, за яким на даний час обвинувачений відбуває покарання у виді позбавлення волі, тому суд вважає за необхідне застосувати положення ч.4 ст.70 КК України і остаточно визначити до відбування покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та за вироком Святошинського районного суду міста Києва. При цьому, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання, яке вже відбуте за вироком Святошинського районного суду міста Києва.

Суд враховує, що факт заволодіння майном ОСОБА_3 мав місце 14.10.2014 року. Відповідно до правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, зазначеного в постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VІІІ, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосовуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ. В такому разі Закон № 838-VІІІ має переживаючи (ультра активну) дію. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України від 26.11.2015 № 838) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

На виконання ухвали суду від 3 квітня 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 4 травня 2019 року був доставлений до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» з установи виконання покарань для участі у судовому розгляді кримінального провадження. Тому, строк перебування ОСОБА_1 в установі попереднього ув`язнення під час судового розгляду кримінального провадження підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку, що одному дню перебування обвинуваченого в установі попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Під час судового розгляду запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-дактилоскопічних експертиз в загальній сумі 1287 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази: два сліди пальців рук, дактилокарта ОСОБА_1 , які передані на зберігання до кімнати речових доказів Уманського ВП ГУНП в Черкаській області згідно квитанції №1036 – підлягають знищенню.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком на підставі ч.1 ст.70 КК України, та покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк два роки три місяці.

Строк відбування покарання рахувати з 9 липня 2019 року.

Зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного даним вироком за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, покарання, відбуте частково за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року, а саме з часу затримання ОСОБА_1 по 09.07.2019 року. При цьому, строк перебування ОСОБА_1 в установі попереднього ув`язнення з 4 травня 2019 року по 9 липня 2019 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838), зарахувати у строк покарання з розрахунку, що одному дню перебування обвинуваченого в установі попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-дактилоскопічних експертиз в загальній сумі 1287 гривень.

Речові докази: два сліди пальців рук, дактилокарту ОСОБА_1 , які передані на зберігання до кімнати речових доказів Уманського ВП ГУНП в Черкаській області згідно квитанції №1036 – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору та направити для відому потерпілим ОСОБА_3 і ТОВ «Готель Умань».

Головуючий суддя О.В. Корман