Ухвала суду № 82908396, 09.07.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/987/17

Провадження № 1-кп/636/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю прокурора Романова Р.В., захисника Мазницького М.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання Шиловій І.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220440000005 від 03.01.2017 року та №12018220440001420 від 05.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, розлученого, тимчасово не працюючого, раніше судимого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебувають об`єднані кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №12017220440000005 від 03.01.2017 року та за №12018220440001420 від 05.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України.

Під час судового засідання, 09.07.2019 року, прокурором заявлено клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 без поважних причин не прибуває до судового засідання, тим самим порушує обов`язки, покладені на нього судом, крім того, прокурор вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак, з метою забезпечення обвинуваченим виконання покладених на нього обов`язків, останньому потрібно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обставини кримінальних правопорушень та особа обвинуваченого свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування інших більш м`яких запобіжних заходів. Захисник та обвинувачений проти клопотання прокурора заперечували, обвинувачений наполягав на продовженні дії обраного стосовно нього цілодобового домашнього арешту, захисник просив змінити цілодобовий домашній арешт на арешт в певний період доби. ОСОБА_1 не заперечував того факту, що дійсно не з`явився до суду за викликом 18.06.2019 року, але пояснив це тим, що в нього хворіє мати та не завжди є кошти на проїзд.

Стаття 177 КПК України наголошує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті - зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Зі змісту ст. 178 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою 05.09.2018 року був змінений ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області на цілодобовий домашній арешт, дія якого потім неодноразово продовжувалась, останній раз до 18.12.2018 року.

Згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 16.05.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 15.07.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу. Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Частина 5 ст. 9 КПК України наголошує, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначеного свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, той факт, що обвинувачений має не погашену судимість.

Про існування ризиків, передбачених п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перехуватися від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; характер та суспільна небезпека вчинених кримінальних правопорушень, наявність судимості.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цих кримінальних провадженнях не знайшли свого підтвердження під час розгляду цього клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 309 ч. 1, ст. 125 ч. 1 КК України, які відповідно до ст. 12 цього кодексу є злочинами невеликої тяжкості, середнім та тяжким злочином. Але на думку суду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочинів в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного прокурором запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: той факт, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, але в той же час має постійне місце реєстрації та проживання, мешкає разом з цивільною дружиною, виховує неповнолітніх дітей, піклується про матір похилого віку.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

На думку суду обвинувачений на даній стадії не є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства для забезпечення виконання нею, покладених процесуальних обов`язків, враховуючи його особу та обставини, встановлені при розгляді клопотання. Прокурор у поданому клопотанні про існування обставин, що виключають застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 , окрім тримання під вартою також, не довів а, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України, обмежився лише загальними положеннями щодо порядку розгляду таких клопотань, та зазначив, що застосування більш м"яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам.

Таким чином, враховуючи вище приведене, суд вважає, що вданому випадку прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме - недостатності застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.

Домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. При цьому вказаний запобіжний захід може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, випливає зі змісту ст. 181 КПК України. Відповідно до вимог ч.6 ст. 181 КК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

На виконання вимог ст.199 КПК України щодо порядку продовження строку тримання особи під домашнім арештом встановлені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики наявні на теперішній час, а перелічені вище обставини фактично їх підтверджують та виправдовують продовження строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом. Продовжуючи дію обраного обвинуваченому раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права самого обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушення цінностей суспільства.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Застосований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту вважати продовженим на строк два місяці, тобто до по 07.09.2019 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу прокурора або суду цілодобово.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

1) прибувати до визначеної службової особи за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Вказані вище обов`язки діють протягом 2 місяців з дня застосування домашнього арешту, тобто теж по 07.09.2019 року включно.

Ухвала про тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого, на якого покласти контроль за поведінкою ОСОБА_1 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Роз`яснити обвинуваченому що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло обвинуваченого, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча О.П. Дьоміна