Рішення № 82905518, 03.07.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №2010/3750/12

провадження №2/619/384/19

Рішення

іменем України

03 липня 2019 року

м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №2010/3750/12

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: ОСОБА_3 ,

вимоги позивача: про усунення від права на спадкування,

представник позивача: ОСОБА_4

представник відповідач: Сєрий В.В.

Стислий виклад позиції позивача за заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати ОСОБА_5 такою, що ухилялася від виконання обов`язку щодо утримання свого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та усунути її від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на те, що ОСОБА_5 являється матір`ю ОСОБА_6 та коли йому було три роки привезла свого сина в м. Куп`янськ-Узловий та покинула його на свою матір - ОСОБА_7 , а сама поїхала до Казахстану, де жила та працювала. Через деякий час будинок ОСОБА_7 став непридатним для проживання та вона з онуком переїхала в с. Приколотне до своєї дочки, де ОСОБА_6 в 1962 році і закінчив середню школу. З самого дитинства вихованням та матеріальним забезпеченням ОСОБА_6 займалася бабуся. В 1962 році його батько вступив до Харківського державного університету, який закінчив в 1967 році та почав працювати вчителем. Весь час поряд з ним була бабуся та тітка. Мати - ОСОБА_5 ніколи не цікавилась долею свого сина, не виховувала його, не допомагала матеріально, хоча мала таку можливість. У 1979-1980 роках ОСОБА_5 разом з двома доньками переїхала жити в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області. Після смерті батька - ОСОБА_6 його мати - ОСОБА_5 похованням не займалася, не понесла ніяких матеріальних витрат, не переживала втрату сина, оскільки він для неї був чужим. Після смерті ОСОБА_6 він, як син, та ОСОБА_5 , як мати, являються спадкоємцями першої черги за законом, однак, вважає, що мати не має права спадкувати.

Відповідач та представник у судовому засіданні проти позовні вимоги не визнали у повному обсязі, зазначивши, що її матір ОСОБА_5 була справжньою матір`ю сина ОСОБА_6 та належним чином виховувала та піклувалася про нього самостійно та за допомогою своєї матері ОСОБА_7 . Позивач знав достеменно, що за життя його батька жодних проблем, скандалів та сварок, будь-яких претензій один до одного у ОСОБА_6 з матір`ю не було, між ними були справжні родинні стосунки. Її брат ОСОБА_6 за час проживання у бабусі у м. Куп`янськ та с. Приколотне часто приїздив до матері та до них з сестрою у Казахстан, де мати працювала та навчалася. ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати його самостійно виховувала до серпня 1953 року, а потім бабуся ОСОБА_7 запропонувала допомогти з вихованням ОСОБА_6 , оскільки народилася друга донька ОСОБА_13 . Їх мати ОСОБА_5 завжди допомагала своєму сину і матеріально і духовно його виховувала у часи спільного перебування на канікулах та коли їздили один до одного. Вони любили один одного, регулярно надсилали листи, вітальні телеграми. Оскільки правовідносини виникли у період 1945-1963 роках, тому вони повинні регулюватися Кодексом законів про сім`ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану від 31.05.1926, де зазначено, що батьки повинні матеріально утримувати своїх дітей, а в разі ухилення такі кошти стягуються у судовому порядку. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження ухилення від утримання сина. Заявлена позовна вимога подана з пропуском позовної давності. Будь-яких рішень щодо встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання матір`ю свого сина за життя брата ухвалено не було. Позивач не надав доказів про те, що його померлий батько звертався до своєї матері з проханням про надання йому будь-якої допомоги і його мати навмисно уникала обов`язку надавати таку допомогу.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони з сестрою ОСОБА_2 являються спадкоємцями за заповітом та за законом. Її матір належним чином виховувала та піклувалася про сина ОСОБА_6 самостійно та за допомогою своєї матері - ОСОБА_7 . До смерті ані бабуся ОСОБА_7 , ані її мати, ані брат ОСОБА_6 жодних претензій один до одного щодо виховання та матеріального забезпечення один одного не мали і не пред`являли.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2018 дану цивільну справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено для розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_16 та ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (т.1 а.с.34).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.32).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 , які йому належали на праві приватної власності.

Як вбачається з повідомлення Дергачівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа №171/2011 за заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_1 та заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_5 (т.1 а.с.81).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла (т.2 а.с.41).

Спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_5 являється ОСОБА_2 та спадкоємицею за законом, яка має право на обов`язкову частку, є ОСОБА_3 .

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз`яснено в п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Встановлення фактів ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги та перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потреби спадкодавця в допомозі цієї особи є предметом дослідження та має місце при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.1224 ЦК України, встановлення обставин щодо потреби спадкодавця в утриманні є умовою для усунення від права на спадкування.

З аналізу наведених законодавчих положень слідує, що для усунення особи від права на спадкування із вказаних підстав, необхідним є або встановлення в судовому порядку тієї обставини, що відповідачка ухилялася від обов`язку по утриманню свого сина (частина третя статті 1224 ЦК України), або одночасне встановлення доведеним настання сукупності таких обставин, як: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (частина п`ята статті 1224 ЦК України).

При цьому ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Як передбачено ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30.05.2013 у даній справі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11.09.2013 зазначив, що зважаючи на заявлені вимоги і підстави звернення до суду та на заперечення відповідачки, доказування у цій справі є не місце проживання спадкодавця у неповнолітньому віці, а про обставини ухилення матері від утримання неповнолітнього сина.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні допитана як свідок відповідач ОСОБА_2 пояснила, що з 3-х до 5-ти до років її брат ОСОБА_6 проживав з бабусею в м. Куп`янськ, а потім переїхав жити до них у Казахстан , тоді народилася сестра ОСОБА_13 , маму перевели працювати в інше село і вони всі переїхали туди, де ОСОБА_6 закінчив 7 класів школи і щоб продовжити навчання йому треба було переїхати в інший населений пункт за 200км та жити там самому і бабуся з мамою прийняли рішення, щоб ОСОБА_6 переїхав до бабусі і продовжив навчання в с. Приколотне. Бабуся ніколи не працювала і не отримувала пенсію, а була на утриманні своїх дітей. Брат завжди приїздив до них на літніх канікулах та вони з мамою їздили до нього, мама вирішувала всі його побутові питання, висилала регулярно поштою посилки з одягом, продуктами харчування та кошти. Коли він поступив далі на навчання мама висилала йому гроші, щоб він міг наймати собі житло.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_5 з 1972 року, була колегою ОСОБА_6 . ОСОБА_5 жила в Казахстані, а її син ОСОБА_6 з бабусею ОСОБА_7 . ОСОБА_6 завжди з жалем розповідав, що вони вимушені були певний період жити окремо один від одного. Зі слів ОСОБА_6 знає, що мати йому присилала посилки, кошти, зв`язок між ними був регулярний, а коли мама переїхала жити до сина, то ОСОБА_6 дуже радів цьому. ОСОБА_7 їй розповідала, що завжди тримала зв`язок з донькою ОСОБА_5 з приводу виховання сина, між ними всіма були дуже теплі сімейні стосунки. Коли вони разом не жили, то спілкувалися за допомогою листування. ОСОБА_7 не працювала і пенсію не отримувала, а отримувала допомогу в тому числі і від ОСОБА_5 .

Показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 суд не бере до уваги, оскільки вони безпосередньо не стосуються предмета доказування, а саме факту утримання ОСОБА_6 його матір`ю в період 1945-1963 років.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснила, що являється двоюрідною сестрою ОСОБА_6 , який проживав з бабусею, жили бідно, з приводу чого були скандали щодо неналежного матеріального забезпечення ОСОБА_6 своєю матір`ю ОСОБА_5 . Її мама ОСОБА_28 допомагала у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_6 .

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги сину, винної її поведінки, що є процесуальним обов`язком позивача.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, остання мала можливість її надати, проте ухилялася від обов`язку щодо її надання. Та обставина, що ОСОБА_6 не проживав певний період часу з матір`ю та проживаючи з бабусею, яка не працювала та не отримувала пенсію, їм не вистачало вдосталь коштів, у зв`язку з чим він потребував, та враховуючи, що це були важкі післявоєнні часи, не свідчить про факт її умисного ухилення від надання допомоги, тому показання свідка ОСОБА_26 не підтверджують факт саме ухилення ОСОБА_5 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.

Крім того, Кодексом законів про сім`ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану від 31.05.1926, який був чинним на час виникнення правовідносин, передбачалося в ст.19 Глави 2 «Особисті права та обов`язки дітей і батьків» право батьків віддавати неповнолітніх дітей на виховання та навчання.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування, зокрема ухилення ОСОБА_5 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовляється, судовий збір з відповідача не стягується.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складено 09.07.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко