Рішення № 82904275, 03.07.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1028/19

Провадження № 2-а/548/28/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання - Вовк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №4 Хорольського ВП ГУНП НП в Полтавській області Нечти Євгенія Григоровича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.01.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП №4 Хорольського ВП ГУНП НП в Полтавській області Нечти Євгенія Григоровича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.01.2019 року, мотивуючи його тим, що 19» січня 2019 року інспектором СРПП №4 Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області Нечта Є. Г. було винесено постанову серії ДПО18 №104367 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 225 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21081 номерний знак НОМЕР_1 , 19.01.2019 року 07 год. 00 хв. в с. Штомпелівка Хорольського району порушив вимогу знаку «проїзд» без зупинки заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

При цьому не конкретизовано, який саме пункт правил дорожнього руху було порушено , та чи позивач не здійснив зупинку перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), або ж в разі її відсутності не здійснив зупинку - перед знаком 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено".

Позивач вказує, що інкриміноване порушення правил дорожнього руху він не вчиняв, докази його провини відсутні, а тому дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху (далі за текстом ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).

Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до абз. "а" п. 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до п. 8.4 «б» ПДР України, знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;.

В свою чергу, п.33.2 Знаки пріоритету, знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав для складання спірної постанови. Отже, існують підстави для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповдальності, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з"явилися, але в позовній заяві прохали про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач - інспектора СРПП №4 Хорольського ВП ГУНП НП в Полтавській області Нечта Є.Г. у судове засідання не з"явився, з невідомих суду причин, хоча про слухання справи був повідомлений належним чином, до суду відзив на позовну заяву не подав.

Врахувавши позицію позивача та його представника, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню, виходячи з таких мотивів.

У відповідності до ст.244 КАС України під час прийняття рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, якто пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.Докази надаються суду особами, які беруть участь у справі.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху (далі за текстом ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).

В частині 1 ст.7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів над іншими, додержанні законності.

При вирішенні питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ч.1 ст.122 КУпАП слід врахувати конкретні обставини справи щодо керування водієм ТЗ, врахувати і перевірити доводи водія щодо обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, врахувати суть та характер вчиненого правопорушення (в разі наявності), особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують відповідальність.

Так, відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідний знак (2.2 «Проїзд без зупинки заборонено») дійсно існує на ділянці дороги, якою рухався Позивач, однак даний знак встановлений з порушенням ДСТУ 4100-2002 «ЗНАКИ ДОРОЖНІ Загальні технічні умови. Правила застосування»:

10.1.1 Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

10.2.4. Дорожні знаки повинні встановлюватись з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускається установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків визначають залежно від конкретних дорожніх умов. Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності -над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.

10.2.9. Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1-1.31.6 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття (висота установлення) крім випадків, спеціально обумовлених стандартом, повинна становити:

-від 1,5 до 2,2 м -у разі установлення збоку від дороги поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м -у населених пунктах;

-не менш ніж 0,6 м - у разі установлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги;

-від 5,0 до 6,0 м -у разі розміщення над проїзною частиною; у разі розміщення знаків на прогінних конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Висоту установлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Відповідно до ст.2 ч.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування подій на нагрудну камеру поліцейського, а також, не визначено, яким чином відповідач дійшов висновку, що Позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено".

Так, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.

Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно ст.19 Конституції України.

Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.

Ст.279 ч.2 - … посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

В оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу: що додаються до оскаржуваної постанови, однак ці докази на час розгляду справи у відповідача були відсутні.

Крім того, приписи ст.7 ч.1-3 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

При вирішенні спору суд повинен виходити із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Доказами, що підтверджують дані обставини являються: фотокопія примірника постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №104367 від 19.01.2019 року.

У відповідності до вимоги ст. 289 КУпАП України «Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови».

Копію оскаржуваної постанови позивачу в день її складання вручено не було, рекомендованим листом копію оскаржуваної постанови не направлялося, а було вручено лише 15.05.2019 року, кінцевий термін на оскарження припадає на 25.05.2019 року (вихідний день - суботу), тому строк на оскарження закінчується 25.05.2019 року.

Пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок субєкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,245,251,257,258,268,277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2,6,9,20,77,78,90,209, 242,243,244, 246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП №4 Хорольського ВП ГУНП НП в Полтавській області Нечти Євгенія Григоровича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.01.2019 року,- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПО18 №104367 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від «19» січня 2019 року, винесену інспектором СРПП №4 Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області Нечтою Є. Г., у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1КАС України протягом 10 днів до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 03.07.2019 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 .

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат - Павелко Руслан Сергійович, адреса: 37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. 1 Травня, буд. 8"Б" оф.1 , адреса електронної пошти: ruspav1976@gmail.com, офіційна електронна адреса: 40047039@mail.gov.ua

ВІДПОВІДАЧ : інспектор СРПП №4 Хорольського ВП ГУНП НП в Полтавській області Нечта Євгеній Григорович, адреса місцезнаходження, м. Хорол, вул. Незалежності, 80 Полтавської області .

Суддя: О.В. Коновод