Рішення № 82902360, 05.07.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/433/19

Рішення 2/368/354/19

Іменем України

"05" липня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

представника позивача Нікеркіна М.В.

та представника відповідача адвоката Лисюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в режимі відео конференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість у розмірі 11 733,73 грн. за кредитним договором № б/н від 11.04.2011 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) заяву № б/н від 11.04.2011 року, згідно якої отримав(-ла) кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через сайт банку або інший інтернет/ресурс, зазначений банком.

Відповідно до положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача АТ КБ "Приватбанк", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 221 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умові правила надання послуг банком та його клієнтом. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключень послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме "Умовами та правилами надання банківських послуг та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговує відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, то він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет ресурс.

Ч. 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг визнає погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Порядок внесення змін до умов договору:

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ "Приватбанк" передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки:

у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору;

у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1,1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку серед яких: офіційний сайт банку повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами "Умов та правил надання банківських послуг" або "Тарифів Банку" клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні, виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображатися у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач зобов`язався: на підставі п. 2.1.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 договору, сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені, на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500.00 грн. (в еквіваленті 500.00 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. договору, банк має право вимагати дострокового виконання торгових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19.03.2019 року має заборгованість - 11733,73 грн. з яких: 843,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2556,05 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6198,75 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1100,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 534,94 грн. - штраф (процентна складова).

Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до приписів ст.. 1 Закону України «Про судовий збір» та ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем при пред`явлені цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн. Ціна позову: 11733.73 грн. Оскільки при розрахунку 1,5 відсотків від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого, позивачем було сплачено 1921,00 грн. судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лисюк О.В. просить суд у задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення наступним. Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору про надання банківських послуг від 11 квітня 2011 року та не доведено виникнення у відповідача зобов`язань щодо сплати заборгованості за цим договором, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг - відсутні. Згідно заяви від 11 квітня 2011 року ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта. Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов`язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті АТ КБ «Приватбанк». В обгрунтування позову АТ КБ «Приватбанк» зазначало, що 11 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом, при цьому розмір відсотків, які повинно було виплачувати анкета заява не містить. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості, заяву, витяг з Умов і правил надання банківських послуг. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за/заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Натомість, в заяві від 11 квітня 2011 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Таким чином, позивачем не доведено укладення з відповідачем договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому, відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. В заяві від 11 квітня 2011 року відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт за платіжною карткою. Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16). Окрім цього, оскільки до даного спору слід застосувати позовну давність. Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що рух коштів по рахунку почався з 2015 року. Слід звернути увагу, що саме у 2015 році відповідачем було отримано іншу платіжну картку, у зв`язку із відкриттям рахунку для отримання заробітної плати. З наданого розрахунку не вбачається, що рух коштів, наданий банком стосується саме кредитної картки відповідача, та отриманого нею кредиту. Окрім цього, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом с неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс 15, яка відповідно до положень ст.360-1 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України. При вирішенні питання про стягнення одного із видів неустойки, що в розрахунку заборгованості в одній колонці зазначена сума комісії та пені. Однак із розрахунку не вбачається, за яку кількість днів розрахована пеня, і скільки в цій сумі саме пені, а скільки комісії. Таким чином, позовна заява не містить розрахунку пені. Окрім цього, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано, її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені позовна давність застосовується в один рік. Оскільки, з позову не вбачається саме за який період нараховано суму пені з відповідача, вважають що пеня не підлягає стягненню з відповідача. Роблячи висновок, вважають, що позивачем повністю не обгрунтовано свої позовні вимоги, не доведено підстав, які б давали йому право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості у заявленому обсязі, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 11 квітня 2011 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.8).

В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та погодився з ними.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, суд вважає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Крім того, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг).

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банк штраф в розмірі 500 грн. - 5% від суми позову.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 11.04.2011 року, внаслідок чого, станом на 19.01.2019 року (дата визначена позивачем), у останнього утворилася заборгованість у розмірі 11 733,73 грн. з яких: 843,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2556,05 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6198,75 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1100,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 534,94 грн. - штраф (процентна складова).

Встановлено, що розрахунок заборгованості містить ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань.

ОСОБА_1 не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, суд вважає, що наявні всі підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 3400,04 гривень за період з 11.04.2011 року (дата укладання договору між сторонами) по 19.03.2019 року (дата визначена АТ КБ «ПриватБанк» у позові).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, а також сум штрафів суд доходить наступного.

Відповідно до положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Керуючись статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 170,00 грн.

Що стосується твердження представника відповідача щодо того, що позивачем не доведено факт укладення та отримання кредиту відповідачем, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановленні, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ним кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропонованих однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (ст.634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (ст.207 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що 11.04.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованому в рекламному буклеті складають договір про надання банківських послуг. Також в анкеті-заяві вказала про те, що умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту їй роз`яснені і зрозумілі, вона ознайомилась і згодна з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які були надані їй у письмовому вигляді для ознайомлення.

Зазначене дає підстави стверджувати, що договір між сторонами укладений, відповідач погодився на запропоновані умови кредитування та обслуговування, а також погодився з запропонованими тарифами банку.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

Розрахунком заборгованості підтверджено, що кредитною карткою відповідач почала користуватися у грудні 2015 року , при цьому здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості, карткою відповідач активно користувалася до 24.01.2018 року. У січні 2018 року здійснила платіж в рахунок погашення заборгованості в сумі 200 гривень 00 копійок.

Тому твердження представника відповідача в цій частині вимог не підлягають взяття їх до уваги.

Що стосується строків позовної давності, на які наполягає представник відповідача, то слід зазначити наступне.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлені кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6-61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2018 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.04.2019 року - до спливу строку позовної давності, тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, не допускається.

За таких обставин, з ОСОБА_1. за період з 11.04.2011 року (дата укладання договору між сторонами) по 19.01.2019 року (дата визначена АТ КБ «ПриватБанк» у позові) підлягає стягненню наступна заборгованість:

- 3400,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);

- 170,00 гривень - штраф (процентна складова).

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань перед позивачем АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору суд виходить із того, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір розмірі 1921,00 гривень (за подання позовної заяви).

Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 4070 грн. 04 коп.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 666,39 гривні.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄРДПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 4070 (чотири тисячі сімдесят) грн. 04 коп. за кредитним договором № б/н від 11.04.2011 року.

У задоволенні решти вимогам Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄРДПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 39 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київської апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2019 р.

Суддя І.І. Шевченко