Постанова № 82902011, 27.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5618/19

Провадження № 3/359/2065/2019

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , учасника бойових дій, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

13.06.2019 року о 01 год. 38 хв. в м. Бориспіль Київської області по вул. Кибальчича водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння визначався алкотестером «Драгер 6810», в присутності двох свідків, чим порушив п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся. Просив врахувати, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його утриманні перебуває дружина та двоє дітей, його скрутне матеріальне становище, визнання ним власної провини та щире каяття у вчиненому правопорушенні. У зв`язку з чим просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №210653 від 13.06.2019 року, з яким він ознайомлений та який ним власноручно підписаний (а.с.2); даними роздруківки алкотестера "Драгер 6810" прилад № ARСЕ-0192, тест №522, відповідно до якого проба на алкоголь позитивна і становить 1,31 ‰ (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 13.06.2019 року в м. Бориспіль Київської області по АДРЕСА_3 , у їх присутності погодився, у встановленому законодавством порядку, пройти перевірку для визначення стану його сп`яніння за допомогою приладу "Драгер", результат якого показав: 1,31 ‰ (а.с.7,8); рапортом заступника командира роти №1 БПП в м.Борисполі УПП у Київській області Банара Д.Є.9а.с.8); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції (а.с.9); даними розписки ОСОБА_1 щодо зобов`язання не керувати транспортним засобом (а.с.10); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4030, чинне до 17.07.2019 року, відповідно до якого газоаналізатор "Alcotest 6810" № ARСE-0192, відповідає вимогам методики повірки МПУ 066/05-2013 (а.с.11); довідкою заступника командира батальйону патрульної поліції у м. Борисполі ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна Саргіса від 14.06.2019 року про отримання посвідчення водія на права керування транспортними засобами гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12); довідкою заступника командира батальйону патрульної поліції у м. Борисполі ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна Саргіса від 14.06.2019 року про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.13); відеозаписом, який міститься в матеріалах справи (а.с.13), а також поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які він надав в суді.

Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, визначених п.п. «а» п. 2.9 ПДР України.

Таким чином, слід дійти висновку, що своїми діями, які виразились у керуванні транспортним засобом особою – водієм в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні обставини.

Встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його утриманні фактично перебуває дружина, двоє дітей та потребу у використанні транспортного засобу у повсякденному житті.

При цьому суддя враховує дані про особу, яка притягається до відповідальності, який є офіційно працевлаштованою особою в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», позитивно характеризувався за місцем працевлаштування, як грамотний та відповідальний працівник, фахівець своєї справи. Користується беззаперечною повагою в колективі. Свою роботу виконує старанно, ретельно та з повною відповідальністю.

Відповідно до довідки №1047п від 03.03.2015 року, ОСОБА_1 в період з 01.05.2014 року по 03.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З висновку про комплексну психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини №110 від 04.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Бориспільській ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 в 2-Д класі. Медичний діагноз:Хвороба Дауна, айзометрія, міотичний астигматизм, гіперметроптичний астигматизм OS, дифузний зоб, плоскостопість.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.12.2010 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримує соціальну допомогу по інвалідності.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останній слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» слід звільнити ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, від сплати судового збору в розмірі 384,20 грн., оскільки останній являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 27.06.2015 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (Одержувач: Київська область/м. Київ/, ЄДРПОУ: 37955989, МФО: 899998; КБК 21081300; р/р № НОМЕР_5 ) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя : С.М. Вознюк