Ухвала суду № 82901404, 08.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4062/19

1-кп/357/939/19

Категорія 331

У Х В А Л А

про призначення справи до судового розгляду

08.07.2019 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Ларіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шутенко Ю.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017010000000176 від 09.11.2017 обвинуваченого за ст. 368 ч. 3 КК України, надійшовший 16.04.2019 від прокурора Автономної Республіки Крим, по якому призначене підготовче судове засідання на 23.04.2019,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Автономної Республіки Крим: Косяченко Т.М., захисник – адвокат: Батура П.О., заставодавець: Зумер Н.Л., обвинувачений: ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

16.04.2019 до судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з доданими реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.

Ухвалою суду від 16.04.2019 за вищевказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 23.04.2019, яке неодноразово було відкладено за клопотанням прокурора.

При з`ясуванні думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, прокурор просив призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, в яке просив викликати обвинуваченого, захисника, свідків зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, наполягала, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Захисник, обвинувачений та заставодавець не заперечували проти призначення судового розгляду по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, суд з`ясувавши думку учасників кримінального провадження вважає, що підстав для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України немає.

Підстав для закриття або зупинення провадження немає. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Крім цього, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та проводити у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні, за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбувалось 04.07.2019 прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладанням певних обов`язків, оскільки наявні ризики, передбачені ч. 1 п. 1, п. 3, п. 4 ст. 177 КПК України, так прокурор вважає, що з урахуванням тяжкості злочину та особи обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який під час досудового розслідування порушив виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2018, який був продовжений ухвалою того ж суду від 18.07.2018 у вигляді цілодобового домашнього арешту, та замінений на тримання під вартою з одночасним обранням альтернативного запобіжного заходу застава, оскільки залишив своє місце проживання, про що є складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення від 13.08.2018. Таким чином, прокурор вважає, що ризики, встановлені під час досудового розслідування, залишаються актуальними на теперішній час, отже з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що в свою чергу унеможливить виконання стороною обвинувачення ч. 3 ст. 23 КПК України, просить обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що прокурором під час підготовчого судового засідання, яке відбувалось 04.07.2019 заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладаннями обов`язків, та у письмовому вигляді вручене обвинуваченому та його захиснику о 14 год. 45 хв., судом було оголошено перерву в судовому засіданні, з метою виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 184 КПК України, а саме, як регламентує зазначена норма, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три годин до початку розгляду клопотання.

Таким чином, після виконання вимог ч. 2 ст. 184 КПК України підготовче судове засідання після трьох годин продовжено. Однак, прокурором заявлено клопотання про надання їй часу для надання матеріалів до заявленого клопотання, якими ґрунтується її клопотання.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти клопотання прокурора щодо надання останній часу для обґрунтування свого клопотання.

На підставі заявленого клопотання прокурора про відкладання розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, підготовче судове засідання відкладено на 05.07.2019 до 12.00 год., але у зв`язку з зайнятістю захисника в іншому процесі, судове засідання було відкладено на 08.07.2019 до 13.45 год.

Враховуючи вимоги ст. 186 КПК України, згідно з якими клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Отже, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладаннями обов`язків від 04.07.2019 не підлягає розгляду, оскільки сплинув строк розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Однак, під час підготовчого судового засідання від 08.07.2019 прокурором знов заявлене клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час та з покладаннями обов`язків, в обґрунтування зазначеного клопотання, прокурор зазначила наявність ризиків, передбачених ч. 1 п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ст. 177 КПК України, а саме є ризики, що обвинувачений ОСОБА_1 буде переховуватись від суду, оскільки є факт порушення останнім 13.08.2018 покладених судом обов`язків, а саме не відлучатися цілодобово з місця свого проживання, на підтвердження зазначеного ризика до суду надала копії ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2018, 18.07.2018, 29.08.2018 про обрання та заміну запобіжного заходу обвинуваченому, а також копію протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2018. Також прокурор зазначила, що клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу від 08.07.2019 відправила завчасно 08.07.2019 обвинуваченому та захиснику за допомогою електронної пошти о 09.43год.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про обрання відносно обвинуваченого, оскільки зазначені ризики прокурором не знайшли свого підтвердження під час його розгляду в суді, оскільки всі ризи заявлені прокурором необґрунтовані є припущенням останнього, а також наполягав, що поведінка обвинуваченого свідчить про належне виконання його процесуальних обов`язків, який після 16.11.2018 після спливу зобов`язань покладених судом при обранні застави, обвинувачений продовжив систематично, вчасно з`являтися на всі призначені судові засідання, тому на думку захисника, обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 є недоцільним.

Обвинувачений, заставодавець підтримали думку захисника, просили відмовити прокурору в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, при з`ясуванні думки учасників судового засідання щодо заявленого клопотання прокурором від 08.07.2019 про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладанням обов`язків, суд приходить до таких висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Як передбачено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Таким чином, закон покладає обов`язок доказування протягом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявності вказаних у клопотанні ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.

Так, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, а під час підготовчого судового засідання прокурором не надано жодних належних та достатніх даних, які б в своїй сукупності вказували на наявність зазначених у клопотанні ризиків таких, як можливість переховуватись ОСОБА_1 від суду, останній під час розгляду зазначив, що одружений, на утриманні має малолітню дитину, а також обвинувачений з`являється на всі судові засіданні, які призначені судом вчасно, до теперішнього часу будь-яких підтверджень про посилання прокурора на перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню не надані, також відсутні докази того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

За вказаних обставин, суд вважає необґрунтованим твердження прокурора про належність застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як домашній арешт, який є одним з суворіших запобіжних заходів, необхідність застосування якого в цілях кримінального провадження має виправдовувати обмеження прав обвинуваченого та людини.

Таким чином, оскільки прокурором при даному розгляді не доведено суду наявності вказаних у клопотанні ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, суд приходить до висновку про відсутність підстав згідно ч. 3 ст. 194 КПК України для задоволення клопотання.

Разом з тим, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, який відноситься відповідно до ст. 12 КК України до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також враховуючи підстави викладені в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, з метою забезпечення дотримання засад розумності строків кримінального провадження, суд вважає за належне на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Крім цього, через канцелярію суду надійшло клопотання заставодавця ОСОБА_2 про повернення застави, зазначене клопотання остання в судовому засіданні підтримала просила повернути їй заставу в розмірі 36820,00 грн., внесену за ОСОБА_1 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018 у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за № 42017010000000176 від 09.11.2017.

Захисник в судовому засіданні також просив повернути заставодавцю ОСОБА_2 заставу у розмірі 36820,00грн., яку остання внесла за ОСОБА_1 під час досудового слідства, на виконання альтернативного запобіжного заходу, який був обраний на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018. Таким чином згідно з квитанцією від 29.08.2018 ОСОБА_2 внесла заставу на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві в розмірі 36820,00 грн. Покладені обов`язки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.09.2018 були продовжені до 16.11.2018. Також захисник зазначив, що більш строк дії таких обов`язків в установленому КПК України порядку в межах даного кримінального провадження не продовжувався. Отже захисник наполягав, що запобіжний захід у вигляді застава, припинив свою дію після закінчення строків дії ухвали, тобто 16.11.2018, а враховуючи заявлене клопотання прокурором під час підготовчого судового засідання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладаннями обов`язків підтверджує факт того, що запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_1 сплинув.

Обвинувачений також підтримав думку захисника та просив задовольнити клопотання про повернення застави в розмірі 36820,00 грн. заставодавцю ОСОБА_2 .

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання про повернення застави, оскільки вважала, що закінчена дія зобов`язань, а не запобіжного заходу.

Заслухавши думку присутньої заставодавця, дослідивши надані останньою документів, а саме протоколу затримання ОСОБА_1 від 16.05.2018, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2018 про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, з одночасним визначенням останньому застави в межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 36820,00 грн., а також копії квитанції від 29.08.2018 на суму 36820,00 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, у судовому засіданні судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018 запобіжний захід відносно ОСОБА_1 змінений з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі – 36820,00 грн.

За вимогами ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

29.08.2018 заставодавцем ОСОБА_2 була внесена застава у вказаному розмірі за підозрюваного ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною квитанцією.

Між тим, 17.09.2018 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, був продовжений до 16.11.2018 включно, інших документів прокурор не надав суду щодо підтвердження продовження строків дії обов`язків ОСОБА_1 .

Так, відповідно до положень ч. 7 ст. 194 КПК, згідно із якою обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Водночас у разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням лише прокурора в порядку, визначеному у ст. 199 КПК України.

КПК не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строків виконання обов`язків, а тому за необхідності продовження цього строку звернення до слідчого судді оформляються клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу.

В той же час, у судовому засіданні встановлено, що заставу повернуто заставодавцю як власнику внесених за ОСОБА_1 коштів не було.

Відтак, станом на даний час у зв`язку із закінченням строку дії ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.09.2018, якою було продовжено строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слід вважати, що дія запобіжного заходу в вигляді застави у розумінні вимог ст.182 КПК України - припинилась.

За ч.11 ст.182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернута в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, утримання коштів застави у відсутність законної підстави для цього (скасування ухвали слідчого судді), порушує право власності заставодавця, внаслідок чого він позбавлений змоги реалізувати свої права на користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відтак, у зв`язку з припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та наданням суду клопотання заставодавця про повернення застави, та враховуючи вимоги, передбачені ч. 3 ст. 315 КПК України суд проходить до висновку про можливість повернення заявниці внесених нею в якості застави грошових коштів за обвинуваченого ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-179, 181, 182, 193, 194, 314-316, ч. 1, ч. 2 ст. 331, 371, 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017010000000176 від 09.11.2017 обвинуваченого за ст. 368 ч. 3 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, буд. 4а на 18.07.2019 о 14.00 год.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого та свідків, зазначених у реєстрі матеріалів кримінального провадження.

Клопотання прокурора від 04.07.2019 про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладаннями обов`язків – залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання прокурора від 08.07.2019 про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час, з покладаннями обов`язків – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком по 08.09.2019.

Покласти на ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати за першим викликом до суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити по 08.09.2019 включно.

Клопотання заставодавця ОСОБА_2 про повернення застави у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2017 за № 42017010000000176, - задовольнити.

Заставу у розмірі – 36820,00 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень, що внесена за підозрюваного ОСОБА_1 на рахунок № 37318005112089 Державної казначейської служби України м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 26268059, одержувач ТУДСА України в м. Києві згідно квитанції №0.0.1120679349.1 від 29.08.2018, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2018, - повернути заставодавцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом семи днів з дня її оголошення.

В іншій часині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

СуддяО. В. Ларіна