Рішення № 82900703, 08.07.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/859/19

Провадження № 2/463/883/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Шеремети Г.І.

за участю секретаря с/з Козак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першої Львівської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: м.Львів, вул.Саксаганського, 6) про зняття арешту з майна, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, просила зняти арешт з майна - будинку АДРЕСА_1 , накладеного Першою Львівською державною нотаріальною конторою 18.12.2006 року за №420183, на підставі повідомлення б/н від 29.01.1959 року Нарсуду Шевченківського району.

Позов мотивує тим, що під час оформлення в нотаріуса спадкових прав на майно - будинок АДРЕСА_1 , після смерті свого батька, дізналась, що на будинок Першою Львівською державною нотаріальною конторою 18.12.2006 року за №420183 накладено арешт на підставі повідомлення б/н від 29.01.1959 року, Нарсуду Шевченківського району. Арешт було накладено на нібито власника майна громадянина ОСОБА_2 , який жодного відношення до вищевказаного майна немає.

Оскільки вищезазначений арешт накладено на підставі повідомлення б/н від 29.01.1959 року, Нарсуду Шевченківського району в інтересах ОСОБА_2 , то зверталась в Шевченківський районний суд м. Львова з заявою про видачу рішення Шевченківського нарсуду, стороною в якій був ОСОБА_2 , проте жодних відомостей про накладення та/ або зняття арешту в ньому не вказано.

Неодноразові звернення в Шевченківський районний суд м. Львова щодо зняття арешту з майна та в Державний нотаріальний архів з приводу отримання відповідних документів, які передували підставою для накладення арешту, результату не дали, оскільки жодних відповідей надано не було.

Зазначає, що її покійний батько, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був єдиним власником майна, ще з 1960 року, його право власності на вищевказаний житловий будинок підтверджується Договором купівлі - продажу, посвідченого 06.02.1960 року Першою Львівською Державною нотаріальною конторою, та Договором купівлі - продажу посвідченого 17.08.1967 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою. Крім того, право власності батька також було зареєстроване в міжміському бюро технічної інвентаризації при Львівському обласному відділі комунального господарства 18.08.1967 року.

Вважає, що існування арешту та заборони на відчуження майна порушує її конституційні права, як власника майна.

А тому з метою захисту своїх порушених прав звернулася до суду з відповідним позовом, який просить задоволити.

Позивач у судове засідання з розгляду даної справи не з`явилася, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. До судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, позивач позов підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду даної справи не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До судового засідання скерував на адресу суду відзив на позов (а.с.32-33), згідно якого просив позов розглянути на розсуд суду, оскільки нотаріальною конторою не допущено порушення прав позивача. Зазначив, що 18.12.2006 року Перша Львівська державна нотаріальна контора не накладала і не реєструвала арешту на будинок АДРЕСА_1 . В кінці 2006 року - на початку 2007 року Державним підприємством «Інформаційний центр» в автоматичному режимі (без участі нотаріальних контор) були перенесені записи про накладені заборони і арешти з системи «Феміда» в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдину державну інформаційну систему, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, у зв`язку з чим зв`явився архівний запис 18.12.2006 року про реєстраційний номер обтяження - №420183.

Ухвалою судді від 03.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року закрито підготовче провадження по справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, тому фіксування судового процесу 08.07.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником (Ѕ та Ѕ частин) будинку АДРЕСА_1 , що стверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів купівлі-продажу від 06.02.1960 року та 17.08.1967 року, посвідчених Першою Львівською державною нотаріальною конторою за р.№429/3 та №2-9541 відповідно (а.с.11-13). Вказане стверджується і долученою до матеріалів справи відповіддю ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №2862 від 11.06.2019 року на запит представника позивача (а.с.43).

В пункті 4 договору купівлі-продажу від 17.08.1967 року зазначено, що майно, що відчужується нікому іншому не продане, не подароване, не заставлене, в спорі та під забороною не перебуває.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , позивача по справі, що стверджуються долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження та укладення шлюбу останньою (а.с.15-16).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.14) громадянин ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивованість та обґрунтованість заявленого позову позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, реалізуючи свої спадкові права та приймаючи спадщину після померлого батька, здійснити таке не може у зв`язку з накладенням на спадкове майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 , арешту Першою Львівською державною нотаріальною конторою 18.12.2006 року за №420183, на підставі повідомлення б/н від 29.01.1959 року Нарсуду Шевченківського району. Вказане стверджується копією витягу з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.10).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного витягу підставою для накладення арешту на майно було повідомлення б/н від 29.01.1959 року Нарсуду Шевченківського району. А власником майна зазначено ОСОБА_2 .

Згідно долучених до матеріалів справи копії рішення народного суду 5-ї дільниці Шевченківського району м.Львова від 17.02.1959 року, яке змінено ухвалою Львівського обласного суду від 18.03.1959 року (а.с.19-23), вбачається, що стороною по справі в зазначеному рішенні був ОСОБА_2 , однак жодних відомостей про накладення та/або зняття арешту з майна в них не зазначено.

Крім того, як встановлено судом, на момент купівлі батьком позивача спірного будинку, починаючи з 1960 року, майно нікому іншому не продане, не подароване, не заставлене, в спорі та під забороною не перебуває.

Також суд враховує і пояснення відповідача про те, що 18.12.2006 року Перша Львівська державна нотаріальна контора не накладала і не реєструвала арешту на будинок АДРЕСА_1 . В кінці 2006 року - на початку 2007 року Державним підприємством «Інформаційний центр» в автоматичному режимі (без участі нотаріальних контор) були перенесені записи про накладені заборони і арешти з системи «Феміда» в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдину державну інформаційну систему, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, у зв`язку з чим зв`явився архівний запис 18.12.2006 року про реєстраційний номер обтяження - №420183.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності с непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, якій належить майно може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що накладений на будинок арешт порушує права позивача та перешкоджає їй оформити права на спадщину, а тому суд вважає заявлений позов обґрунтованим та підставним, а відтак такий підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.15,16,321 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першої Львівської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: м.Львів, вул.Саксаганського, 6) про зняття арешту з майна - задоволити.

Зняти арешт з майна - будинку АДРЕСА_1 , накладений Першою Львівською державною нотаріальною конторою 18.12.2006 року за №420183, на підставі повідомлення б/н від 29.01.1959 року, Нарсуду Шевченківського району.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 08 липня 2019 року.

Суддя: Шеремета Г. І.