Рішення № 82900383, 01.07.2019, Городоцький районний суд Львівської області

441/511/19 2/441/418/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Яворської Н.І.

за участю секретаря - Цап І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.03.2019 звернулась до суду з позовом до Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 і мала на праві фактичної власності вказаний житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами.

Вказує, що звернувшись до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Павлишин Х.М. із заявою про прийняття спадщини 14.01.2019 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що нотаріус не оформила спадщину на другу половину спірного будинковолодіння, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищевказаний будинок, що входить до складу спадкової маси.

Стверджує, що вона фактично вступила в управління і володіння вказаним житловим будинком, оскільки протягом шести місяців після смерті спадкодавця проживала в ньому, зареєстрована і продовжує проживати до сьогодні.

Таким чином, відсутність правовстановлюючих документів на другу частину житлового будинку АДРЕСА_1 унеможливлює для неї реалізацію своїх спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом у нотаріальному порядку в цілому.

У зв`язку з цим позивач змушена звернутись до суду і просить визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 08.04.2019 провадження у справі відкрито.

В судове засідання позивач не з`явилася, подавши 01.07.2019 письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримує та просить його задоволити (а.с.126)

Представник відповідача - Городоцької міської ради в судове засідання не з`явився, 08.05.2019 подав відзив на позов, у якому не висловив заперечень щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , просив розглядати справу без участі їх представника (а.с.68-70)

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши підстави позовної заяви, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

Також, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася після 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за заповітом чи за законом.

Оскільки спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.

Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України 1963 року, прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Статею 549 ЦК УРСР, передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (дід позивачки). Після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_2 (бабуся позивачки) шляхом вступу в управління спадковим майном, однак за життя своїх спадкових прав не оформила (а.с.13). Від шлюбу в них народився син ОСОБА_4 (батько позивачки), що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00021273023, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15,33), а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його дружина ОСОБА_5 (мати позивачки) (а.с.16), які до дня смерті разом проживали у житловому будинку в АДРЕСА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.14)

За свого життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядилась своїм майном, зокрема заповіла все своє майно, в т.ч. житловий будинок АДРЕСА_1 своїй онуці ОСОБА_1 . Даний заповіт не змінювався і не скасовувався (а.с.12)

На момент смерті ОСОБА_2 у спадковому будинку постійно проживала, зареєстрована та продовжує проживати і утримувати його ОСОБА_1 , та вступила в управління та володіння спадковим майном, а отже згідно положень ч.1 ст. 549 ЦК УРСР, що діяв на час відкриття спадщини, вона прийняла спадщину.

14.01.2019 позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.01.2019. Заведено спадкову справу за № 94/2018 (а.с.18-19)

Той факт, що спадкодавиця вважалась фактичним власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ., має підтвердження на підставі копії рішення виконкому Городоцької міської ради депутатів трудящих № 19 від 17.08.1951 (а.с.21) «Про встановлення права власності на будівлі в м . Городок громадян м. Городка», за яким право особистої власності на будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в половинних ідеальних частках, копією довідки Самбірського МБТІ від 16.10.2018 №2001 (а.с.32)

Згідно довідки Городоцької міської ради № 02-20/2870 від 13.11.2018 (а.с.25) адресний номер будинку, який згідно інформаційної довідки, виданої Самбірським МБТІ зареєстрований за померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на правах спільної часткової власності (по 1/2 частці кожен) за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_2 ( 447) відповідає даним списку домоволодінь по вулицях м. Городок, складеного 05.03.1998 ДП «Західгеодезкартографія» Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ, при проведенні інвентаризації об`єктів нерухомості на замовлення Городоцької міської ради.

З постанови приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Павлишин Х.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.10.2018 ОСОБА_1 не може бути видане свідоцтво про право на спадщину, після смерті бабці ОСОБА_2 , а саме на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який б підтверджував реєстрацію права власності на вищевказане майно за померлою (а.с.20)

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстр будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджені Міністерством комунального господарства У PCP 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва, зокрема за вказаними Указом і постановою підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Такого висновку дійшов ВСУ, виклавши правову позицію у постанові від 18.12.2013 у справі N 6-137цс13, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК є обов`язковою для судів.

Як вбачається із копії технічного паспорта на будинок (а.с.6-9) він зведений до 1939 року, складається з трьох житлових кімнат, коридору, кухні, веранди, коридору, ванної, загальна площа будинку - 70,7 кв.м., житлова - 37,9 кв.м., допоміжна - 32,8 кв.м., при будинку є сарай та огорожа.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_7 від 06.12.2018 № 246 інвентаризаційна вартість Ѕ частини об`єкта нерухомого майна станом на 06.12.2018 становить 100 913 грн. Самочинного будівництва та перепланування не виявлено (а.с.10)

Згідно ст.328 ЦК України в ред. 2004 право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України в ред. 2004, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» з подальшими змінами та доповненнями не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 , яка була зареєстрована і до дня смерті постійно проживала в АДРЕСА_1 не зареєструвала право власності на вказаний житловий будинок, що успадкувала після смерті свого чоловіка, що також підтверджено копією будинкової книги, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інше від 08.04.2019 № 162628740 (а.с.26-31, 48-49)

Обставини, які б вказували, що ОСОБА_2 при житті набула або володіла вказаним житловим будинком неправомірно, або що такий є самочинно побудований, в суді не встановлено.

Згідно оригіналу інвентаризаційної справи № 547 Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації (а.с.71) вбачається, що право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Спадкових справ після смерті ОСОБА_3 (дід позивачки), ОСОБА_4 (батько позивачки), ОСОБА_5 (матері позивачки) Городоцькою державною нотаріальною конторою не заводились, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 12.04.2019 (а.с.59-60)

Таким чином, суд приходить переконання про успадкування позивачкою житлового будинку, оскільки така прийняла спадщину.

На підставі викладеного, суд знаходить за належне визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами (сарай, огорожа), що розташовані в АДРЕСА_1 , оскільки позивач є онукою спадкодавця ОСОБА_2 , яка за життя не оформила права власності на житловий будинок в цілому. Інших спадкоємців, які б претендували на це спадкове майно - немає.

Враховуючи особливості суд залишає судовий збір за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.529, 549 ЦК УРСР, ст.ст.346, 1261, 1268 ЦК України в ред. 2004р., ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори 29.05.1980, зареєстрованим в реєстрі за № 1033 за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої в АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими та надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено «01» липня 2019 року.

СуддяН. І. Яворська