Рішення № 82900102, 01.07.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4312/19 2/335/1641/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соляник А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач з 3 жовтня 2005 р. по 12 липня 2018 р. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго». На момент звільнення відповідач не здійснив розрахунку із заробітної плати, розмір заборгованості склав 49 327,05 грн. Відповідач добровільно заборгованість не виплачував, у зв`язку із чим позивач звертався до суду з відповідним позовом. В процесі розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи відповідач 13 березня 2019 р. здійснив повну виплату вказаної заборгованості. Оскільки заборгованість сплачена відповідачем із затримкою, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме з 13 липня 2018 р. по 13 березня 2019 р. Посилаючись на ст.ст. 115–117 КЗпП України та інші норми чинного законодавства, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки у розмірі 27 808 грн., судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою судді від 8 травня 2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Заяв по суті справи від сторін не надходило.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважав за можливе провести заочний розгляд даної справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Запоріжжяобленерго» на різних посадах з 3 жовтня 2005 р.

13 липня 2018 р. ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Разом із тим, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України ПАТ «Запоріжжяобленерго» не здійснило повного розрахунку із ОСОБА_1 у день звільнення. Як випливає із довідки відповідача про невиплачену заробітну плату, за період з вересня 2017 р. по липень 2018 р. перед ОСОБА_1 існувала заборгованість по заробітній платі на загальну суму 47 930,58 грн., яка була виплачена останньому лише 13 березня 2019 р.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача склав з 14 липня 2018 р. по 13 березня 2019 р.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 2 р. ІІ Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 р. № 6-2807цс16.

Так, позивач зазначає, що у травні 2018 р. він не працював, оскільки перебував у відпустці. Разом із тим, відсутні докази, які б підтверджували, що позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а тому відсутні підстави для виключення цього часу з розрахункового періоду. У даному випадку для обчислення середньоденного заробітку суд виходить із заробітної плати за попередні два місяці роботи відповідно до п. 2 р. ІІ Порядку, а саме квітня та березня 2018 р.

У березні 2018 р. позивачеві нараховано до виплати заробітну плату в розмірі 6 133,55 грн., у квітні 2018 р. – 2 453,42 грн.

Кількість робочих днів у березні 2018 р. складала 21 робочий день, у квітні 2018 р. – 20 робочих днів.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 209,44 грн. ((6 133,55 + 2 453,42) : (21 + 20) = 209,44 грн.)

Кількість робочих днів за період з 14 липня 2018 р. по 13 березня 2019 р. склала 167 днів, у тому числі в липні 2018 р. – 12 робочих дні, в серпні 2018 р. – 22 робочих днів, у вересні 2018 р. – 20 робочих днів, у жовтні 2018 р. – 22 робочих дні, у листопаді 2018 р. – 22 робочих дні, у грудні 2018 р. – 20 робочих днів, у січні 2019 р. – 21 робочий день, в лютому 2019 р. – 20 робочих днів, у березні 2019 р. – 8 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку становить 209,44 грн. х 167 днів = 34 976,48 грн.

Разом із тим, позивач в своєму позові визначив суму до стягнення у розмірі 27 808 грн., що є меншим розміром середнього заробітку, ніж встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, визначення розміру позовних вимог є диспозитивним правом позивача, і суд, вирішуючи справу, не уповноважений виходити за межі тих вимог, що визначив позивач в своєму позові.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення на суму 27 808 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274–279, 280–282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27 808 (двадцять сім тисяч вісімсот вісім) гривень 40 копійок, без урахування утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Копія заочного рішення направляється сторонам, які не з`явилися в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Соляник