Вирок № 82900086, 01.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.07.2019

Справа № 320/4196/19

Провадження № 1-кп/320/829/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Капліної К.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12019080140001389 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополь Запорізької області, громадянки України, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючої, яка має середню освіту, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні дачного будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого мана, керуючись корисливими мотивами, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, зі столу розташованого в приміщенні будинку, таємно викрала мобільний телефон марки «Huawei Y5 II» в корпусі чорного кольору, вартістю 3 000 гривень, імей1: НОМЕР_4, імей2: НОМЕР_3, з силіконовим бампером, прозорого кольору, вартістю 100 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператору «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , вартістю 100 гривень, грошових коштів на рахунку якої не було, та карта пам`яті «Micro SD», об`ємом 8 ГБ, вартістю 100 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_2 , чим спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3 300 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізуючи злочинний намір, переслідуючи корисливі мотиви, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, вчинила всі дії для доведення злочину до кінця, які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), обернула викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд з викраденим, з місця вчинення нею кримінального правопорушення зникла, у зв`язку з чим своїми діями спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3 300 гривень, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Допитана в судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України визнала повністю, згодна з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаялась у скоєному та пояснила, що скоїла правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме: 15 березня 2019 року вона в кафе, точної назви не пам`ятає, познайомилась з потерпілим ОСОБА_2 , який в ході розмови запропонував їй кудись поїхати. Згодом, точного часу вона не пам`ятає, але не виключає, що це було 15 березня 2019 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, як вказано в обвинувальному акті, вона знаходячись, як зрозуміла, у приміщенні дачного будинку потерпілого, побачила що на столі в зазначеному приміщенні лежить мобільний телефон марки «Huawei» та у неї виникло бажання викрасти зазначений мобільний телефон, а тому скориставшись тим, що потерпілий кудись вийшов вона викрала зі столу зазначений мобільний телефон та пішла із вказаного дачного будинку. Викрадений телефон вона віднесла до себе до дому щоб в подальшому розпорядитись ним на власний розсуд. Після того як до неї приїхали працівники поліції вона добровільно видала їм викрадене майно.

Крім того під час допиту ОСОБА_1 в якості обвинуваченої, остання просила суд суворо її не карати.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності її позиції.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий у судовому засіданні зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої немає, оскільки викрадений телефон йому повернули. Покарання просив призначити на розсуд суду.

У зв`язку з тим, що обвинувачена повністю визнала свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, при ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченої, а так само дані про особу обвинуваченої.

Згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 не встановлено.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд визнає те, що обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнала свою провину, щиросердно розкаялась у скоєному, про що свідчать надані нею правдиві покази у судовому засіданні, своїми правдивими свідченнями активно сприяла розкриттю злочину. Крім того, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, а також має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_1 , суд вважає, що єдино вірним для неї покаранням, яке сприятиме її виправленню і запобігатиме вчиненню нею нових злочинів, може бути покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_1 не застосовувався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити її покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Huawei Y5 II» в корпусі чорного кольору, вартістю 3 000 гривень, імей1: НОМЕР_4, імей2: НОМЕР_3, з силіконовим бампером, прозорого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_2 та згідно розписки знаходяться нього на відповідальному зберіганні - повернути за належністю ОСОБА_2 ;

- коробка з-під мобільного телефону, на які вказано імей та марка мобільного телефону - «Huawei Y5 II» в корпусі чорного кольору, вартістю 3 000 гривень, імей1: НОМЕР_4, імей2: НОМЕР_3 , що належать потерпілому ОСОБА_2 та згідно розписки знаходиться нього на відповідальному зберіганні - повернути за належністю ОСОБА_2 ..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ