Рішення № 82899879, 08.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.07.2019

Справа № 320/935/19

2/320/1530/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участі секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, який у подальшому уточнив, та просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5368,87 гривень, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 3250,00 гривень, судового збору в розмірі 583,09 гривні, а з ПАТ «Європейський Страховий Союз» - матеріальну шкоду у розмірі 98000 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 583,09 гривні.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.08.2018 року близько о 15 годині 15 хвилин сталася ДТП за участю автомобіля Ford Transit, д/н НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля КАМАЗ, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , якого постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.10.2018 року визнано винним у вчиненні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності. Внаслідок зазначеного ДТП транспортний засіб Ford Transit зазнав механічних пошкоджень, а позивачу як власнику завдано матеріальну шкоду.

Сума матеріальних збитків була визначена відповідно до висновку спеціаліста – авто товарознавця ОСОБА_4 на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 17.08.2018 року. Так, вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 307 від 23.08.2018 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей складає 101 868 грн. 87 коп.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.10.2018 року встановлено, що винуватець ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, на момент ДТП працював водієм ПП « ОСОБА_5 », тому позивач вважає, що саме приватний підприємець ОСОБА_2 має відповідати за шкоду, завдану йому неправомірними діями його працівника ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за пошкодження автомобіля, на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Європейський страховий союз» на підставі полісу №АМ/1437371 від 18.08.2017 року. Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, складає 100000 гривень, франшиза становить 2000 гривень.

Таким чином, позивач вважає, що ПАТ «Європейський страховий союз» повинен відшкодувати відповідачу матеріальну шкоду у розмірі 98000 гривень (100000 гривень – ліміт, встановлений полісом, за вирахуванням 2000 гривень – франшизи, встановленої полісом). А відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 3868,87 гривень та витрати на проведення експертизи при встановленні вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 1500 гривень.

Крім того, позивач вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яка полягає в тому, що через те, що був пошкоджений його автомобіль, який останній використовував для розвезення товарів клієнтам. Однак, через пошкодження автомобіля позивач зазнав нервовий стрес через те, що не зміг в обумовлені строки доставити клієнтам товар, був змушений шукати способи розвезення товарів клієнтам.

Також позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, у розмірі 3250,00 гривень та судовий збір.

06.02.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

11.03.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач та його представник у судове засідання 27.05.2019 року не з`явилися, але від представника позивача – адвоката Данилової С.А. надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшов письмовий відзив, позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що він уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу на КАМАЗ 55102, VIN код НОМЕР_3 , 1985 р.в., номерний знак НОМЕР_2 на строк з 18.08.2017 до 17.08.2018 включно, з ПАТ «Європейський страховий союз». Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1437371. П.17.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Окрім наявності оригіналу страхового полюсу, факт його наявності на дату вчинення ДТП 17.08.2018 року, підтверджується даними, яка міститься у вільному доступі на сайті МТСБУ, у централізованій базі даних МТСБУ. 21.08.2018 року відповідачем відповідно до п.33.1.4 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1437371 протягом 3 робочих днів було письмово надано страховику «Європейський страховий союз» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБУ зразка з переліком необхідних документів. Згідно п.4 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1437371 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає сто тисяч гривень. Відповідно до звіту незалежної оцінки розмір майнової шкоди складає 101 868 грн. 87 коп. Таким чином вбачається, що сума страхового відшкодування охоплює розмір завданого збитку на 98,2 %. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Отож, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у позивача існують способи захисту його прав та інтересів. Також зазначив, що згідно протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу FORD TRANSIT АР НОМЕР_4 СХ звіту незалежної оцінки дата огляду - 22.08.2018 р., ДТП сталося 17.08.2018 р. тобто огляд проведений через 5 днів після ДТП. У зв`язку з чим у відповідача виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП 17.08.2018 р. пошкодженням відповідно до яких заявлена шкода у сумі 101 868 грн. 87 коп.

Від представника відповідача – адвоката Додудзинського М.М. у судове засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник відповідача - ПАТ «Європейський Страховий Союз» - у судове засідання не з`явився з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи був двічі повідомлений належним чином за місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, заяви про розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позову не надіслав. Тому суд визнає неявку представника відповідача з неповажних причин та вважає за можливе розглядати справу за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

17.08.2018 року о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 в м. Бердянськ по вул. М. Шосе, керуючи автомобілем Камаз д\н НОМЕР_5 не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а також особливостей вантажу що перевозився, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford Transit д/н НОМЕР_1 , чим порушив п. 13.1 ПДР України.

05.10.2018 року згідно з постановою Мелітопольського міськрайонного суду (справа № 320/7568/18) ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. /а.с.10/.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди», вина є основним фактором наявності підстав для відшкодування з відповідача всіх виниклих матеріальних витрат у зв`язку з ДТП, витрат на відновлення здоров`я й моральної шкоди.

Згідно зі ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті ДТП автомобіль Ford Transit д/н НОМЕР_1 зазнав матеріальних ушкоджень, та фактичний розмір вартості матеріального збитку автомобіля з урахуванням втрати товарної вартості склав у грошовому вимірі - 101 868 грн. 87 коп., що підтверджується квитанцією № 000142 від 23.08.2018 року вартості послуги у розмірі 1500 грн. /а.с.11/, копією звіту № 307 по визначенню вартості матеріальних збитків автомобіля від 23.08.2018 року /а.с.12-22/.

Згідно ч.2,5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В силу вимог процесуального законодавства, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення водієм вимог Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП - пошкодження автомобілів.

Ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, на підтвердження завданих збитків позивач надав суду звіт про визначення вартості матеріального збитку № 307 від 23 серпня 2018 року, виконаний спеціалістом-товароведом ОСОБА_4 .

За ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З матеріалів справи встановлено, що на час ДТП ОСОБА_3 працював на посаді водія в ПП «Чорний». Дана обставина не оспорювалась учасниками при розгляді справи.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Обумовлені диспозицією ст. ст. 1187, 1188 ЦК України обставини відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У такому випадку обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, покладається на власника цього джерела підвищеної небезпеки, а не на винного водія (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року).

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, з відповідними змінами, володілець джерела підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо ( доведене, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

З означеного вбачається, що винна в ДТП особа (водій) відшкодовує шкоду за правилами відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто, на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, проте, зазначене не виключає відповідальності власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, винні дії якого сприяли скоєнню ДТП, який повинен відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду у відповідності до ч. 4 статті 1187 ЦК України у визначеному судом розмірі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи було безспірно встановлено, що ОСОБА_3 на момент ДТП використовував автомобіль, саме, з метою виконання своїх посадових обов`язків, оскільки дані обставини не було спростовано жодним належним та допустимим доказом, а отже, і шкоду повинен відшкодовувати відповідач ПП ОСОБА_2 у розмірі, визначеному звітом про пошкодження транспортного засобу.

Разом з тим, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Європейський страховий союз» на підставі полісу №АМ/1437371 від 18.08.2017 року (а.с.79).

21.08.2018 року відповідачем ОСОБА_2 відповідно до п.33.1.4 полісу обов`язкового страхування протягом 3 робочих днів було письмово надано повідомлення страховику «Європейський страховий союз» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка з переліком необхідних документів (а.с.80).

Відповідно до п.4 зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, складає 100000 гривень, франшиза становить 2000 гривень.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, розмежувавши інститути регресу та суброгації.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

З огляду на це відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заподіяної матеріальної шкоди з ОСОБА_2 (в сумі, що дорівнює різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування) та ПАТ «Європейський страховий союз» (в межах суми страхового відшкодування) є цілком законними та обґрунтованими.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов`язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Посилання відповідача на неналежність доказів суд вважає необґрунтованим, оскільки обов`язок доведення своїх заперечень також покладається на відповідача. Жодних клопотань про забезпечення/витребування доказів відповідач не заявив, не повідомив про неможливість подання даних доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що стягненню з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь позивача підлягає заподіяна матеріальна шкода у розмірі 98000 гривень (100000 гривень – ліміт, встановлений полісом, за вирахуванням 2000 гривень – франшизи, встановленої полісом), а з відповідача ОСОБА_2 - матеріальна шкода у розмірі 3868,87 гривень (різниця між між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування) та витрати на проведення експертизи при встановленні вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 1500 гривень, оскільки вказані витрати належним чином підтверджені позивачем доданою до матеріалів справи копією квитанції №000142 від 23.08.2018 року (а.с.11).

Посилання відповідача на явне завищення вказаних розрахунків і висновків у Звіті суд до уваги не бере, Звіт складений і оцінку проведено фахівцем, весь пакет документів, необхідних для підтвердження спеціалізації та кваліфікації і повноважень, до звіту долучено.

Оцінку проведено у відповідності до вимог закону, на підставі вихідних даних, отриманих шляхом обстеження об`єкту дослідження, є протокол огляду транспортного засобу, в якому описано всі виявлені пошкодження. До звіту долучені ремонтні калькуляції. І жоден з доданих документів та наявні в даних документах відомості відповідачами не спростовані.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд доходить наступного.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Як вбачається з пояснень позивача наданих у позові, внаслідок ДТП він отримав душевних страждань, які зазнав у зв`язку з порушенням його права власності на автомобіль, автомобіль для нього не був предметом розкоші, а слугував допомогою у роботі для того, щоб утримувати свою сім`ю, у фізичному болю та стражданнях, які зазнав внаслідок погіршення свого стану здоров`я, душевних страждань у зв`язку із порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість активного громадського життя. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди законними та обґрунтованими, враховуючи характер та обсяг душевних страждань позивача, характер немайнових втрат, час та зусилля, які необхідні для відновлення його здоров`я, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, вважає необхідним задовольнити їх у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 3250 гривень та сплаченого судового збору при зверненні до суду суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивачем надані до суду договір про надання правової допомоги № 20122018 /а.с.36/, детальний опис робіт 9анаданих послуг) від 10.01.2019 року /а.с.37/, акт виконаних робіт від 30.01.2019 року /а.с.38/, а також квитанцію про сплату вказаних коштів.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки позивач надав суду належні докази про обсяг виконаних адвокатом робіт, тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та покладенні на відповідача ОСОБА_2 відшкодування зазначених витрат у розмірі 3 250 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем при зверненні до суду також був сплачений судовий збір у сумі 1 166 гривень 18 копійок, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями /а.с.1-2/, який підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 352-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 :

- матеріальну шкоду в розмірі 5 368 /п`ять тисяч триста шістдесят вісім/ грн. 87 коп.;

- моральну шкоду в розмірі 3 000 /три тисячі / грн. 00 коп.;

- судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, в розмірі 3 250 /три тисячі двісті п`ятдесят/ грн. 00 коп.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», юридична адреса: 03056, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 18-В оф. 4, код ЄДРПОУ 33552636, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 98 000 /дев`яносто вісім тисяч/ грн. 00 коп.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 18 копійок, в рівних частинах по 583 (п`ятсот вісімдесят три) гривні 09 копійок з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання – АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз», м. Київ, вул. Ак.Туполєва, 18-В, оф.4, ЄДРПОУ – 33552636.

Суддя: Т.В. Юрлагіна