Рішення № 82895797, 09.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2019 року № 826/8715/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Навальнєва О.Ю., представник відповідача Мірошниченка В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

06.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» (далі - ТОВ «Вібро-Прилад Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2018 №0220140103 та №0219140103.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 05.02.2018 №36/26-15-14-01-03/40401494 є безпідставними в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ «Вібро-Прилад Україна» вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ «Дакстер Трен» (код 40076727), ТОВ «Константа Метал Трейдінг» (код 40084641), ТОВ «Дервік Капітал» (код 40221056).

Позивач вказав, що висновки ГУ ДФС у м. Києві про заниження ТОВ «Вібро-Прилад Україна» податку на прибуток та податку на додану вартість є такими, що не відповідають фактичним правовідносинам та вимогам чинного законодавства України, адже на підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг» та ТОВ «Дервік Капітал» позивачем надано всі достатні первинні документи, які підтверджують реальність зазначених господарських операцій.

Податкові накладні за такими операціями зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, наявні докази подальшого продажу ТОВ «Вібро-Прилад Україна», придбаних у вказаних контрагентів товарів.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №760/25753/17 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097 щодо операцій з ТОВ «Константа Метал Трейдінг», ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №760/17433/16 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097 щодо операцій з ТОВ «Дервік Капітал», адже такі документи не можуть враховуватись як докази фіктивності господарських операцій до ухвалення відповідних вироків у вказаних кримінальних провадженнях.

Щодо посилань відповідача на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 як доказ фіктивності операцій з ТОВ «Дакстер Трен», позивач зазначив, що вказаний вирок сам по собі не може розглядатись як підстава недійсності правочину. Також звернув увагу, що аналогічна оцінка вказаному вироку як доказу недійсності правочинів з ТОВ «Дакстер Трен» надана в рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №826/14988/17, №826/14991/17, №826/14396/17.

Також позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Вібро-прилад Україна» посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 05.02.2018 №36/26-15-14-01-03/40401494, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Вібро-Прилад Україна» з ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг» та ТОВ «Дервік Капітал». Зазначив про:

1) дефектність наданих ТОВ «Вібро-Прилад Україна» до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг», ТОВ «Дервік Капітал» та ненадання документів до перевірки в повному обсязі:

- у специфікаціях відсутні якісні характеристики товару, технічні умови та стандарти, комплектація, умови поставки;

- у видаткових накладних відсутні ПІБ постачальника;

- відсутні сертифікати якості (у всіх договорах умова відповідності товару ГОСТУ, ДСТУ, ТУ);

- відсутні документи, що підтверджують перевезення, завантаження-розвантаження товару;

- відсутні складські документи, приймання оприбуткування, зберігання товару.

2) відсутність у підприємств в ланцюгу постачання товарів для ТОВ «Вібро-Прилад Україна», достатньої кількості працюючих осіб, які б могли забезпечити реалізацію товарів, зазначених в первинних документах, задекларованих в звітності види, обсяги реалізації, виробничого обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення господарських операцій, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктами господарювання вищезазначених господарських операцій. Вказані підприємства здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

3) неможливість визначення реальних постачальників (виробників) товару (невідповідність документально відображеної номенклатури товарів, поставлених на ТОВ «Вібро-Прилад Україна» номенклатурі товарів, отриманих його постачальниками ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг», ТОВ «Дервік Капітал» по ланцюгу постачання («розрив» ланцюга постачання), що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (послуг);

4) наявність інформації щодо опитування засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ «Дакстер Трен» (код 40076727), ТОВ «Константа Метал Трейдінг» (код 40084641), ТОВ «Дервік Капітал» (код 40221056), які дали свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

5) наявність вироку від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 (кримінальне провадження №32017100040000004) відповідно до якого Дніпровський районний суд міста Києва визнав винним ОСОБА_1 директора ТОВ «Дакстер Трен» у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України;

6) банківський рахунок ТОВ «Дервік Капітал» зазначений у реквізитах договорів від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29, відкритий лише 07.09.2016, а операції за вказаними договорами задокументовані в травні та серпні 2016 року.

В ході судових засідань представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

В період з 23.01.2018 по 29.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вібро-Прилад Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дакстер Трен» (код 40076727), ТОВ «Константа Метал Трейдінг» (код 40084641), ТОВ «Дервік Капітал» (код 40221056) з податку на додану вартість за травень 2016 року, серпень 2016 року, з податку на прибуток за 2016 рік.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2018 №36/26-15-14-01-03/40401494.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ «Вібро-Прилад Україна» вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 №88, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на 109 780 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 №88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 113 218 грн, в тому числі за травень 2016 року на 33 718 грн, серпень 2016 року - 79 500 грн.

ТОВ «Вібро-Прилад Україна» подано письмове заперечення на вказаний акт перевірки, однак згідно відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2018 №8057/10/26-15-14-01-03 заперечення залишено без задоволення.

На підставі висновків акту від 05.02.2018 №36/26-15-14-01-03/40401494 ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018:

- №0219140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Вібро-Прилад Україна» за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 141 523 грн, у тому числі на 113 218 грн за податковим зобов`язанням та на 28 305 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0220140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Вібро-Прилад Україна» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 137 225 грн, у тому числі на 109 780 грн за податковим зобов`язанням та на 27 445 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 07.05.2018 №15678/6199-99-11-01-07-15 скаргу ТОВ «Вібро-Прилад Україна» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 №0219140103 та №0220140103 - без змін.

Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.02.2018 №0219140103 та №0220140103 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється оозділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що 24.05.2016 між ТОВ «Вібро-Прилад Україна» та TОB «Константа Метал Трейдінг» укладено Договір поставки №22, у відповідності до умов якого TОB «Константа Метал Трейдінг» зобов`язався поставити, а ТОВ «Вібро-Прилад Україна» прийняти, визначений у Специфікації товар на загальну суму 156 708,96 грн.

У Специфікації №1 до вказаного договору погоджено поставку підшипників на загальну суму 156 708,96 грн, в тому числі податок на додану вартість - 26 118,16 грн:

- ШС20 ЮТ ЕТУ 100/5, 8 шт. за ціною 600 грн без податку на додану вартість;

- ШС8 Ю ЕТУ 100/5, 58 шт. за ціною 272,6 грн без податку на додану вартість;

- 85-108Р ЕТУ 100/3, 30 шт. за ціною 3666 грн без податку на додану вартість.

Поставка вказаного товару здійснена за видатковою накладною від 24.05.2018 №0000035.

24.05.2018 TОB «Константа Метал Трейдінг» за результатом вказаної господарської операції складено податкову накладну №35 на загальну суму 156 708,96 грн, в тому числі податок на додану вартість 26 118,16 грн.

Оплата за договором від 24.05.2016 №22 проведена у повному обсязі згідно платіжних доручень від 31.05.2016 №1, від 13.06.2016 №14.

31.05.2016 між ТОВ «Вібро-Прилад Україна» та ТОВ «Дервік Капітал» укладено Договір поставки №24, у відповідності до умов якого ТОВ «Дервік Капітал» зобов`язався поставити, а ТОВ «Вібро-Прилад Україна» прийняти, визначений у Специфікації товар на загальну суму також визначеній у Специфікації.

У Специфікації №1 до вказаного договору погоджено поставку товарів загальну суму 43 800 грн, в тому числі 7300 грн податок на додану вартість, а саме:

- віброперетворювач МВ-43-5Г/1,5 в кількості 2 шт. за ціною 13000 грн без податку на додану вартість;

- жгут Ж-Ц-Р2-В2-20,0-08 (16м) в кількості 1 шт. за ціною 10500 грн без податку на додану вартість.

10.07.2016 між ТОВ «Вібро-Прилад Україна» та ТОВ «Дервік Капітал» укладено Договір поставки №29, у відповідності до умов якого ТОВ «Дервік Капітал» зобов`язався поставити, а ТОВ «Вібро-Прилад Україна» прийняти, визначений у Специфікації товар на загальну суму також визначеній у Специфікації.

У Специфікації №1 до вказаного договору погоджено поставку підшипників 32144М ЕТУ 100/10 в кількості 10 шт. за ціною 36100 грн без податку на додану вартість, загальною вартістю 433 200 грн, в тому числі податок на додану вартість 72 200 грн.

Поставки вказаного товару здійснені за видатковими накладними від 05.08.2018 №000006, від 25.08.2018 №00000151 та від 26.08.2018 №00000152.

ТОВ «Дервік Капітал» за результатом вказаних господарських операції складено податкові накладні:

- від 05.08.2018 №60 на загальну суму 43 800 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 300 грн;

- від 25.08.2018 №151 на загальну суму 216 600 грн, в тому числі податок на додану вартість 36 100 грн;

- від 26.08.2018 №152 на загальну суму 216 600 грн, в тому числі податок на додану вартість 36 100 грн.

Оплата за договорами від 31.05.2016 №24 та від 10.07.2016 №29 проведена у повному обсязі згідно платіжних доручень від 13.09.2016 №52, від 12.10.2016 №59.

31.05.2016 між ТОВ «Вібро-Прилад Україна» та ТОВ «Дакстер Трен» укладено Договір поставки №24, у відповідності до умов якого ТОВ «Дакстер Трен» зобов`язався поставити, а ТОВ «Вібро-Прилад Україна» прийняти, визначений у Специфікації товар на загальну суму також визначеній у Специфікації.

У Специфікації №1 до вказаного договору погоджено поставку блока узгоджувального БС-16-32 загальною вартістю 45 600 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 600 грн.

У Специфікації №2 до вказаного договору погоджено поставку підшипників на загальну суму 74 784 грн, в тому числі податок на додану вартість 12 464 грн:

- 25-104Б1 ЕТУ 100/5, 41 шт. за ціною 1080 грн без податку на додану вартість;

- 1307 (35Х80Х21) ГОСТ 572-75, 22 шт. за ціною 320 грн без податку на додану вартість;

- 5-36207Л ЕТУ 100/3, 11 шт. за ціною 1000 грн без податку на додану вартість.

Поставки вказаного товару здійснені за видатковими накладними від 31.05.2018 №0000063 та від 14.07.2016 №0000019.

ТОВ «Дакстер Трен» за результатом вказаних господарських операцій складено податкові накладні:

- від 31.05.2016 №63 на загальну суму 45 600 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 600 грн;

- від 14.07.2016 №19 на загальну суму 74 784 грн, в тому числі податок на додану вартість 12 464 грн.

Оплата за договором від 31.05.2016 №24 проведена у повному обсязі згідно платіжних доручень від 06.06.2016 №11, від 20.07.2016 №29, від 09.08.2016 №36, від 16.08.2016 №43.

Згідно наявних у матеріалах справи документів 08.08.2016 ТОВ «Вібро-Прилад Україна» на виконання умов договору від 23.05.2016 №12 поставило для ТОВ «Механіка-2009»: блок узгоджувальний БС-16-32; віброперетворювач МВ-43-5Г/1,5 (2 шт.); жгут Ж-Ц-Р2-В2-20,0-08 (16м).

Також згідно наявних у матеріалах справи документів, на виконання умов договору від 25.05.2016 ТОВ «Вібро-Прилад Україна» поставило для ТОВ «Стандарт-Сервіс»:

- 25.05.2016 підшипники ШС20 ЮТ ЕТУ 100/5 (8 шт.), ШС8 Ю ЕТУ 100/5 (58 шт.), 85-108Р ЕТУ 100/3 (30 шт.);

- 18.07.2016 підшипники 25-104Б1 ЕТУ 100/5 (41 шт.), 1307 (35Х80Х21) (22 шт.), 5-36207Л ЕТУ 100/3 (11 шт.);

- 26.08.2016 та 29.08.2016 підшипники 32144М ЕТУ 100/10 (10 шт.).

Суд зазначає, що зазначені товари ТОВ «Вібро-Прилад Україна» поставлено для ТОВ «Механіка-2009» та ТОВ «Стандарт-Сервіс» за ціною, яка вища за ціну придбання, що свідчить про економічний зміст таких операцій. Оплата товарів підтверджується відповідними платіжними дорученнями. За результатом таких операцій ТОВ «Вібро-Прилад Україна» складено податкові накладні.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону №996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

У постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 Верховний Суд вказав, що судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Суд враховує, доводи відповідача про те, що у вказаних специфікаціях відсутні якісні характеристики товару, технічні умови та стандарти, комплектація, умови поставки; у видаткових накладних відсутні ПІБ постачальника; не надано сертифікатів якості на всі товари; відсутні документи, що підтверджують перевезення, завантаження-розвантаження товару, складські документи, приймання оприбуткування, зберігання товару.

Разом з цим, суд зазначає, що вказані доводи відповідача не можуть безумовно свідчити про безтоварність вказаних господарських операцій, адже позивачем надано документи, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності.

Щодо доводів відповідача про відсутність у підприємств в ланцюгу постачання товарів для ТОВ «Вібро-Прилад Україна», достатніх ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та неможливість визначення реальних постачальників (виробників) товару для ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг», ТОВ «Дервік Капітал» (розрив ланцюгу постачання), то суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Товари, які в подальшому поставлені позивачу також могли отримуватись його постачальниками незаконним шляхом про, що може свідчити вказаний відповідачем розрив ланцюга постачання. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

В обґрунтування власної позиції відповідач також вказав, що банківський рахунок ТОВ «Дервік Капітал» зазначений у реквізитах договорів від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29, відкритий лише 07.09.2016, а операції за вказаними договорами задокументовані в травні та серпні 2016 року

Встановлено, що розділах 9 договорів від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29 вказаний розрахунковий рахунок ТОВ «Дервік Капітал» №26001015178302 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК».

Відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2013 №492, Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом 2 пункту 69.3 статті 69 ПК України.

Згідно пунктів 69.1, 69.2 статті 69 ПК України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах) здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Таким чином, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Згідно наданої відповідачем роздруківки із картки платника податків ТОВ «Дервік Капітал», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкрито в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» лише 07.09.2016.

Тобто, станом на момент укладення договорів від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29, розрахунковий рахунок ТОВ «Дервік Капітал» зазначений у вказаних договорах не був відкритий.

Суд зазначає, що частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В акті перевірки від 05.02.2018 №36/26-15-14-01-03/40401494 відсутні посилання на те, що станом на момент укладення договорів від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29, розрахунковий рахунок ТОВ «Дервік Капітал» зазначений у вказаних договорах не був відкритий.

Відповідно відсутні підстави вважати, що такі висновки контролюючого органу були покладні в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що ревізори-інспектори під час проведення перевірки не мають доступу до даних щодо дати відкриття розрахункових рахунків контрагентів суд вважає необґрунтованими, адже відповідач на підтвердження даних доводів не послався на норми будь якого нормативно-правового акту. До того ж, вказані доводи можуть свідчити лише про неузгодженість внутрішньої взаємодії у контролюючому органі, а обґрунтування таким чином правомірності застосування до платників податків заходів відповідальності безумовно свідчить про порушення податковим органом принципу належного урядування.

Разом з цим, суд враховує, що згідно статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) укладення договору - це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У даному випадку, позивач зі своїм контрагентом досяг згоди по умовам договору поставки.

Тобто, додаткове оформлення договору у письмовій формі це домовленість сторін на власний розсуд. Сторони могли взагалі укласти договір в усній формі, а вже його виконання оформлювати (фіксувати) відповідними письмовими первинними документами.

Тому сам по собі письмовий документ під назвою «договір» лише фіксує факт домовленості між суб`єктами господарювання.

Суд звертає увагу, що для дослідження реальності господарських правовідносин, обумовлених договорами від 31.05.2016 №24, від 10.07.2016 №29, в частині належного проведення розрахунків за поставлені товари, визначальним є встановлення факту проведення оплати за реально поставлені товари.

При цьому, вказана суперечність у даті договорів та даті відкриття рахунку ТОВ «Дервік Капітал», зазначеного у даному договорі, може слугувати доказом нереальності господарських операцій лише у разі документування факту оплати на банківський рахунок, який не було відкрито на момент такої оплати.

Водночас, позивач здійснив оплату на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Дервік Капітал», відкритий в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» 07.09.2016, після відкриття такого рахунку згідно платіжних доручень від 13.09.2016 №52, від 12.10.2016 №59.

Стосовно посилань відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №760/25753/17 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №760/17433/16 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17, як на докази нереальності господарських операцій ТОВ «Вібро-Прилад Україна» із ТОВ «Дакстер Трен», ТОВ «Константа Метал Трейдінг» та ТОВ «Дервік Капітал», суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ «Константа Метал Трейдінг» та ТОВ «Дервік Капітал» - відсутні.

Відповідно є безпідставними посилання відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №760/25753/17 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №760/17433/16 та протокол допиту свідка за кримінальним провадженням №32016100090000097.

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17, який набрав законної сили 09.03.2017, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частино першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості).

За змістом вказаного вироку ОСОБА_1 04.05.2016 за пропозицією невстановлених осіб за грошову винагороду вчинив дії щодо реєстрації учасником, директором ТОВ «Дакстер Трен». Під час вчинення таких дій ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому до діяльності ТОВ ТОВ «Дакстер Трен» не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «Дакстер Трен» будуть займатись інші особи. ОСОБА_1 фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Дакстер Трен» не займався та не підписував жодних документів, окрім реєстраційних.

Судом встановлено, що в договорі від 31.05.2016 №24 та специфікаціях №1 та №2 до цього договору, а також податкових накладних, зазначено про їх підписання від імені ТОВ «Дакстер Трен» ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище та про що вказував відповідач в обґрунтування власних висновків, у видаткових накладних не зазначено ПІБ особи, яка підписала такі накладні від імені ТОВ «Дакстер Трен». При цьому, суд зазначає, що візуальне порівняння підписів осіб, які проставлені у видаткових накладних та інших документах, свідчить про значну схожість таких підписів.

Суд вважає, що позивач мав можливість ідентифікувати особу, яка підписала документи від імені ТОВ «Дакстер Трен» під час їх підписання, отже, усвідомлював неправомірність складання таких документів.

З огляду на обставини, встановлені вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17, період часу, за який такі обставини встановлені, а також те, що такі обставини встановлені щодо особи, яка підписала документи за якими позивач формував витрати та податковий кредит, суд зазначає, що господарські відносини між ТОВ «Вібро-Прилад Україна» та ТОВ «Дакстер Трен» формально підтверджені первинними документами, які є юридично дефектними та не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів. Отже, позивач не мав права формувати податковий кредит та витрати на підстав таких документів.

Виходячи з викладеного суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Дакстер Трен», формування витрат в сумі 100 320 грн та податкового кредиту в сумі 20 064 грн, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 18 057,6 грн (100 320 грн х 18%) та з податку на додану вартість на 20 064 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №0219140103 є правомірним в частині збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Вібро-Прилад Україна» за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 20 064 грн за податковим зобов`язаннями та на 5 016 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №0220140103 є правомірним в частині збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Вібро-Прилад Україна» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 18057,6 грн за податковим зобов`язаннями та на 4 514,4 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем частково доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що сума позову за оскаржуваними податковим повідомленнями-рішеннями дорівнює 278 748 грн, то позивачем при зверненні до суду підлягав сплаті судовий збір у сумі 4181,22 грн.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 344,97 грн згідно платіжного документа від 29.05.2018 №283. З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача 836,25 грн судового збору.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача в сумі 231 096 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 3 466,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.02.2018 №0219140103 в частині визначення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» з податку на додану вартість в сумі 93 154 грн за основним платежем та в сумі 23 289 грн за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.02.2018 №0219140103 в частині визначення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 91 722,4 грн за основним платежем та в сумі 22 930,6 грн за штрафними санкціями.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 836,25 грн (вісімсот тридцять шість гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 466,44 грн (три тисячі чотириста шістдесят шість гривень сорок чотири копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вібро-Прилад Україна» (місцезнаходження юридичної особи: 01023, місто Київ, вулиця Печерський узвіз, будинок 5, офіс 202; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40401494).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 09.07.2019.

Суддя О.М. Чудак