Рішення № 82895619, 05.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2019 року № 640/9743/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови від 28.12.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати постанову державного виконавця від 28.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом № 10-88-47 від 10.09.2018 року про стягнення заборгованості у розмірі 31 592 849,14 грн., виданого Офісом великих платників податків ДФС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 04.07.2018 року по підприємству ПАТ «Запоріжжяобленерго» було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №10-88-47, який обліковувався станом на 30.06.2018 року. Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС 10.09.2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-88-47-У( узгоджена) у розмірі 31 592 849,14 грн.

Листом від 11.09.2018 року №10688/9/28-10-47-16 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було направлено заяву про примусове виконання по вимозі про сплату недоїмки від 10.09.2017 року № Ю-88-47-У (узгоджена) про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь Офісу великих платників податків ДФС заборгованості з ЄСВ у розмірі 31 592 849,14 грн.

Одночасно з цим, відповідно до п.3 розділу VI Наказу №449 10.09.2018 року сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 10-88-47 на суму заборгованості 57 941 797,81 грн., яка обліковувалась по ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 31.08.2018 року. Зазначена вимога оскаржувалась підприємством в апеляційному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги ПАТ «Запоріжжяобленерго» на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року № Ю-88-47 від 23.10.2018 року №34294/6/99-99-11-02-02-85, вимогу скасовано частково в сумі 7 230 681,07 грн.

З урахуванням рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС ПАТ «Запоріжжяобленерго» сформовано нову податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.10.2018 року № Ю-88-47 на суму 49 911 116,74 грн.

Станом на поточну дату вимога від 30.10.2018 року № Ю-88-47 не узгоджена та до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України для відкриття виконавчого провадження не була направлена.

Отже, вимога Офісу ВПП ДФС про сплату боргу від 10.09.2018р. № Ю-88-47-У на суму 31 592 849,14 грн. є узгодженою та помилково визначена державним виконавцем як така, що скасована рішенням Державної фіскальної служби України.

Відповідачем відзиву на позовну заяву надано не було.

З огляду на скорочені строки розгляду справи передбачені ст. 287 КАС України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 57467923 щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-88-47 від 10.09.2018р., виданої Офісом ВПП про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості в сумі 31 592 849,14 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби від 23.10.2018 року №34294/6/99-99-11-02-02-85 про результати розгляду скарги ПАТ «Запоріжжяобленерго» на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року № Ю-88-47, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року № Ю-88-47, зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС сформувати та направити нову вимогу.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.12.2018р. ВП № 57467923 закінчено виконавче провадження відповідно до п.5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018р. № 34294/6/99-99-11-02-02-85, яким скасовано вимогу Офісу ВПП від 10.09.2018р. № Ю-88-47.

З вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) визначена Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).

Згідно Розділу IV «Розгляд скарг» Порядку контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

В рішенні Державної фіскальної служби України від 23.10.2018р. № 34294/6/99-99-11-02-02-85 про результати розгляду скарги зазначено: «За таких обставин, керуючись п. 4., п. 5. розділу IV, п. 3. розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 № Ю-88-47 Офісу великих платників податків ДФС вирішив скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, скаргу ПАТ „Запоріжжяобленерго" від 21.09.2018 № 008-32/14424 - задовольнити частково, зобов`язати Офіс великих платників податків ДФС сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням вищенаведеного, згідно вимог чинного законодавства.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаним рішенням від 23.10.2018р. № 34294/6/99-99-11-02-02-85 Державна фіскальна служба України скасувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 № Ю-88-47.

Отже дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження № 57467923 є правомірними та обґрунтованими.

Доводи позивача стосовно того, що вимога від 10.09.2018 № Ю-88-47 була скасована в частині в сумі 7 230 681,07 грн. жодними доказами не підтверджується. Натомість в рішенні Державної фіскальної служби України від 23.10.2018р. № 34294/6/99-99-11-02-02-85 чітко зазначено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 № Ю-88-47 Офісу великих платників податків ДФС вирішив скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення.

В резолютивній частині рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018р. № 34294/6/99-99-11-02-02-85 не зазначено про часткове скасування вимоги вимогу Офісу великих платників податків ДФС від 10.09.2018р. № Ю-88-47.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі вищевикладеного.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій