Рішення № 82895535, 08.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/1528/19

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати пункт 11 (одинадцятий) рішення Чернігівської міської ради №40/VII-10 від 21.03.2019 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражі», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов`язати Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Крім того, просить зобов`язати Чернігівську міську раду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Представник відповідача надіслав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на даний час є чинним рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 "Про надання дозволу а розроблення проекту Детального плану території групи житлових будинків кварталів "Лісковиця" (45 сесія 6 скликання). Рішення передбачає заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тобто, дана заборона поширюється на землі запасу комунальної власності на всій території міста Чернігова, а не лише на території групи житлових будинків кварталів "Лісковиця".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1 га , що знаходиться по АДРЕСА_1 , з у рахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 по справі № 825/2228/18 (а.с. 25).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі № 825/2228/18 визнано протиправним та скасовано пункт 7 (сьомий) рішення Чернігівської міської ради №27/VІІ-19 від 31.01.2018 та зобов`язано відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 825/2228/18 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання вимог рішення суду у справі № 825/2228/18 відповідач прийняв рішення 40/VІІ-10, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1 га , що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК) визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, згідно п. "б" ч. 1 якої до них належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентований ст. 118 ЗК.

Частиною 6 вказаної статті закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавством встановлений вичерпний перелік підстав з яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Однак спірне рішення не містить жодної підстави, визначеної ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

При цьому посилання представника відповідача у відзиві на рішення міської ради від 28.11.2014, яким встановлено тимчасову заборону по місту Чернігову на території групи житлових будинків кварталів «Лесковиця» про надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Як вбачається зі змісту рішення Чернігівської міської ради від 21.03.2019 № 40/VІІ-10, наведені у відзиві обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому, в силу вимог частину другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може на них посилатися.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Чернігівська міська рада безпідставно відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність.

Суд також зазначає, що спірне рішення є невмотивованим, з огляду на таке.

На переконання суду, прийняття юридично значущих рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення передовсім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб`єкт владних повноважень таке рішення приймає. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип законності гарантовано частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб`єктами владних повноважень, владними суб`єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.

Конструкція «в межах повноважень» у розумінні статті 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб`єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку.

Нарешті, «у спосіб» у тексті частини другої статті 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення частини другої статті 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Таким чином, рішення може бути викладено у формі, встановленою органом місцевого самоврядування, натомість, порядок прийняття, порядок перевірки обставин, що можуть бути підставою для його прийняття повинні відповідно до положень статті 19 Конституції України бути визначені тільки на рівні закону.

Водночас, відсутність спеціального закону, який визначає порядок реалізації цих повноважень владного суб`єкта також не означає, що такий суб`єкт має право діяти на власний розсуд або відповідно до акта індивідуальної дії, не відповідає вимогам закону.

Враховуючи позитивний обов`язок, установлений для всіх суб`єктів владних повноважень статтею 19 Конституції України, за відсутності спеціального закону, який установлює конкретний спосіб вчинення дій чи прийняття рішень, будь-який суб`єкт владних повноважень повинен у першу чергу брати до уваги вимоги вже чинного закону.

Пунктом першим частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Натомість оскаржене рішення не відповідає вимогам статті 2 КАС, оскільки прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач не довів правомірності спірного рішення. Натомість, суд установив, що оскаржуване рішення (пункт 11) не відповідає критеріям законності, обґрунтованості рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень, а отже, є протиправним.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У свою чергу спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало б його виконання та унеможливлювало б необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом встановлення строку для подання Чернігівською міською радою звіту про виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Чернігівську міську раду протягом одного місяця з дати набрання законної сили вказаного рішення суду подати до суду звіт про його виконання.

Підстави для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Чернігівської міської ради № 40/VІІ-10 від 21.03.2019 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів", в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов`язати Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов`язати Чернігівську міську раду протягом одного місяця, з моменту набрання законної сили цього рішення, подати до суду звіт про його виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівська міська рада (вул. Магістратська, 7, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125).

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2019

Суддя І.І. Соломко