
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 липня 2019 року м. Рівне №460/373/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Дмитрук Іванна Миколаївна , Булак Вікторія Вікторівна,
відповідача: представник Довгалюк Ірина Леонідівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96) доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги, -В С Т А Н О В И В:
Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просила суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:
- визнати нечинним та скасувати п.4 Висновку, викладеного в акті №54/17-00-13-05/08564386 від 15.01.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.02.2019 №0000141305 про застосування штрафних санкцій з донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахування єдиного внеску;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ю-8.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області було проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 30.09.2018. За результатами перевірки складено акт "Про результати позапланової виїзної перевірки державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)". Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ю-08 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 05.02.2019 №0000141305. З висновками акта перевірки та спірними рішенням позивач не погоджується, оскільки під час перевірки ревізором не враховано факт відсутності трудових договорів із засудженими, а отже працівники не є найманими особами та їх доходи не можуть бути базою нарахування ЄСВ. Звертає увагу на те, що Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" не є роботодавцем для засуджених, а лише створює умови для засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці. Вказує також про те, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 24.02.2007 №3736/17/0716 заробітна плата засуджених не відповідає визначенню заробітної плати і вказані особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2019.
Відповідачем - Головним управлінням ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву (а.с.152-153). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" є установою закритого типу та здійснює виконання покарань у вигляді позбавлення на певний строк та довічного позбавлення волі, відсутня дільниця соціальної реабілітації. У зв`язку з цим, установа не залучає засуджених до праці на контрагентських об`єктах, а лише на власному підприємстві, дільниці майстерні та до робіт з господарського обслуговування. Вказує також про те, що засуджені залучаються до оплачуваних робіт на підставі договору про залучення засуджених до праці від 02.01.2013 №3. Зазначає, що нарахування заробітку засудженим, які були залучені до робіт з господарського обслуговування установи "Городищенська виправна колонія (№96)", здійснювалося щомісяця згідно з нарядами виконаних робіт, які складалися установою в одному примірнику, із підписами засуджених про ознайомлення з обсягами виконаних робіт та розміром заробітку, які затверджені керівником установи. Звертає увагу на те, що заробітна плата засудженим у період з 01.10.2015 по 30.09.2018 виплачувалася у грошовій формі. Заробітна плата нараховувалася пропорційно відпрацьованому часу та відображалася в особових картках засуджених. Державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 було залучено 717 засуджених. Крім того, в ході проведення перевірки посадовими особами Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" було надано строкові трудові договори, укладені між позивачем та засудженими. Враховуючи викладене, в порушення п. 2 ст. 6, п.1.7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" занизила базу нарахування єдиного внеску на суму 2315600,08 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
22.04.2019 представником позивача через ВДЗ (канцелярію) суду подано заяву про зміну позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.04.2019 підготовче засідання відкладено до 20.05.2019, у зв`язку з визнанням причин неприбуття в судове засіданні позивача поважними.
Ухвалою суду від 20.05.2019 підготовче провадження у справі закрито. Розгляд справи по суті призначено на 19.06.2019.
Судове засідання, призначене на 19.06.2019, відкладено до 03.07.2019, у зв`язку з клопотанням представника відповідача, причини неприбуття якого визнано поважними.
У судовому засіданні, призначеному на 03.07.2019, представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві та просили суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні, призначеному на 03.07.2019, представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши вступні слова представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області №3219 від 21.12.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень від 22.12.2018 №4520/17-00-13-05, №4521/17-00-13-05, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.13 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)".
За результатами проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області складено акт "Про результати позапланової виїзної перевірки державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (код ЄДРПОУ 08564386) з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018" від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 (а.с.8-77, 106-140; далі - акт від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386).
За результатом проведеної перевірки встановлено порушення:
1. п.51.1 ст.51 глави 2, пп."б" п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, розділу III "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 4кв. 2015 року, 1-4кв.2016 року, 1-4кв. 2017року, 1-3кв. 2018року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками;
2. пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.4, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме:
- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1 ст. 168 Кодексу, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку;
- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу на суму 28172,75 грн.;
- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1.5 ст.168 Кодексу із заробітної плати засуджених у сумі 63954,80 грн.;
- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, утриманого передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України із заробітної плати засуджених на суму 281806,31грн.;
3. пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, а саме:
- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Кодексу, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті військового збору;
- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету всього на загальну суму 17223,94 грн., передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України;
4. п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1, 4 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" занизило суму єдиного внеску на 509432,04 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених з врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску.
На підставі акта від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 контролюючим органом прийнято:
- рішення №0000141305 від 05.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 252005,34 грн. (а.с.78, 141).
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ю-08, якою визначено суму боргу (недоїмки) у розмірі 509432,04 грн. (а.с.79, 142).
Не погодившись з прийнятими Головним управлінням ДФС у Рівненській області рішенням №0000141305 від 05.02.2019 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ю-08, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі-ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п.1.1 ст.1 ПК України).
Згідно з вимогами пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з п. 78.1.1, 78.1.13 п. 78 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності підстав, а саме: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з п.86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Як було встановлено судом, Головним управлінням ДФС у Рівненській області було проведено позапланову виїзну перевірку Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018", за результатами якої складено акт від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386.
Зі змісту акта від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 вбачається, що Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" є установою закритого типу та здійснює виконання покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк, та довічного позбавлення волі, відсутня дільниця соціальної реабілітації. У зв`язку з цим, установа не залучає засуджених до праці на контрагентських об`єктах, а лише на власному підприємстві, дільниці майстерні та до робіт з господарського обслуговування.
Перевіркою також встановлено, що Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" використовує робочу силу з числа спецконтингенту (засуджених) до робіт з господарського обслуговування установи.
Як вбачається з акта від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 нарахування заробітку засудженим, які були залучені до оплачуваних робіт на Державному підприємстві "Підприємство ДКВС України (№96)" та робіт з господарського обслуговування Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" здійснюється щомісяця згідно з нарядами виконаних робіт.
В акті від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 також вказано про те, що у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" занизила базу нарахування єдиного внеску на суму 2315600,08 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що висновки контролюючого органу зводяться до порушення позивачем чинного законодавства, а саме щодо не нарахування та не сплати до бюджету єдиного соціального внеску на доходи засудженим.
Відповідно до ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно з пп.163.1.1 п 163.1 ст 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 ПК України).
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до положень пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно з п.6 ч.2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" від 23.06.2005 №2713-IV підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей, зокрема, трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.
Частиною 1 статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» № 1492-VIII від 07.09.2016) (далі - КВК України) передбачено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом (ч.1 ст.118 КВК України).
Відповідно до ч.1 ст. 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Умови праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України визначаються Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 07.03.2013 №396/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за №387/22919 (далі - Інструкція №396/5).
Згідно з п.1.2 Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.
Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу (п.2.2 Інструкції №396/5).
Пунктами 3.1, 3.3 Інструкції №396/5 передбачено, що засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території виправної колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.
Відповідно до п.5.1-5.3 Інструкції №396/5 праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.
Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
З аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм виплачується заробітна плата. Засуджені залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. До робіт з благоустрою колонії, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, засуджені залучаються без оплати праці, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 Державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" було залучено до робіт з господарського обслуговування установи 717 засуджених. Нарахування заробітку засудженим здійснювалося щомісяця згідно з нарядами виконаних робіт та виплачувалося у грошовій формі. Заробітна плата нараховувалася пропорційно відпрацьованому часу та відображалася у особових картках засуджених.
У даному випадку, Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" є власником виконаних робіт за які сплачує найманим працівникам - засудженим заробітну плату, тобто відповідач є роботодавцем.
Твердження позивача, що вказані роботи засудженні виконують для власних потреб та відповідач не є власником цих робіт, відхиляється судом, оскільки до робіт з поліпшення житлово-побутових умов засуджених, засуджені залучаються без оплати праці.
Поряд з цим суд зазначає, що норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконану роботу, у зв`язку з чим обкладення цих доходів податками та зборами здійснюється у загальному порядку.
Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)", як роботодавець, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими, оскільки укладення трудового договору відповідно до ст. 24 КЗпП України є обов`язком роботодавця.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з абз. 1, 2 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).
У ході розгляду справи, судом встановлено не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску, за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, у сумі 2315600,08 грн.
Таким чином, позивач за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 занизив базу нарахування єдиного внеску на суму 2315600,08 грн.
Враховуючи встановленні в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно не нараховував ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати (доходу) засуджених з 01.10.2016 по 30.09.2018 та створив недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 509432,04 грн., яку було донараховано контролюючим органом за наслідками перевірки.
Твердження позивача про неможливість сплати єдиного внеску у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань на його виплату відхиляється судом, оскільки згідно вказаних норм Закону 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пунктом 3 частини 11 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Таким чином, у сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення №0000141305 від 05.02.2019 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-8 від 05.02.2019 прийняті контролюючим органом правомірно, а позовні вимоги щодо визнання їх протиправним та скасування до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимоги про визнання нечинним та скасування п. 4 Висновку, викладеного в акті №54/17-00-13-05/08564386 від 15.01.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд зазначає, що акт перевірки та висновки викладені в акті перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, що не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
При цьому дії службової особи щодо включення до акта перевірки певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.
Отже, позовна вимога про визнання нечинним та скасування п.4 Висновку, викладеного в акті №54/17-00-13-05/08564386 від 15.01.2019 на момент звернення до суду з даним позовом не порушують прав, свобод або інтересів позивача, тому даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Поряд з цим, суд зазначає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання нечинним та скасування п. 4 Висновку, викладеного в акті №54/17-00-13-05/08564386 від 15.01.2019 не підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення № 0000141305 від 05.02.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-8 від 05.02.2019 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09 липня 2019 року.
Суддя Зозуля Д.П.
Судове рішення № 82895501, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 03.07.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/373/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: