Рішення № 82895491, 08.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. Рівне №460/582/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі 271378,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 05.08.2016, такий контракт з відповідачем був розірваний та у серпні 2018 року відповідача відраховано з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Міністерства оборони України та знято з усіх видів забезпечення. З огляду на вказане, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі за період навчання в сумі 271378,22 грн, проте, у добровільному порядку вказані витрати відповідачем не відшкодовані. З наведених підстав, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що він має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.03.2015. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 12 вказаного Закону, держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді, зокрема, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Враховуючи, що на момент проходження навчання та відрахування з вищого навчального закладу відповідач вже набув статус учасника бойових дій, тому він мав право на навчання за рахунок коштів державного бюджету, у з в`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що державна цільова підтримка учасникам бойових дій для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах надається у вигляді повної або часткової оплати навчання зав рахунок державного та місцевих бюджетів відповідно до Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975. Підпунктом 1 пункту 1 вказаних Порядку та умов встановлено, що особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років. При цьому, позивач звертає увагу на те, що на момент зарахування відповідача до списків особового складу йому виповнилося 25 років. Крім того, за змістом пункту 8 вказаних вище Порядку та умов, для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім`я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. При укладенні контракту та зарахуванні на перший курс навчання до Національної академії відповідач не подав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку претендує.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежує право учасників бойових дій на отримання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти досягненням певного віку. Враховуючи, що вказаний Закон має більшу юридичну силу, а ніж постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975, а тому саме положення закону мають застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин. Також, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що ним не була подана заява в довільній формі про надання державної цільової підтримки, оскільки обов`язок подати таку заяву законодавцем був встановлений лише з 23.11.2016, відповідач був зарахований на перший курс навчання 26.07.2016. Більше того, відповідач звертає увагу, що копія посвідчення учасника бойових дій була надана позивачу в липні 2016 року.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

14.03.2019 позовна заява надійшла до суду.

18.03.2019 судом направлений запит до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

25.03.019 до суду від Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області надійшов лист з інформацією про зареєстроване місце проживання відповідача.

04.06.2019 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23.04.2019 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

24.04.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 22.05.2019. Також, вказаною ухвалою відповідачу встановлений додатковий процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

08.05.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

16.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.05.2019 ухвалою суду в задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

22.05.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2019.

Учасники справи (їх представники) в судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення були повідомленні належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі частини тринадцятої статті 10 та частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частин першої, дев`ятої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 КАС України, та потреба заслухати свідка чи експерта були відсутні, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.03.2015 (а.с. 55).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.07.2016 № 52-КС (по особовому складу) відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (а.с. 11).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 05.08.2016 № 183 (по стройовій частині) відповідача зараховано до списків особового складу Національної академії та на усі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду (а.с. 12).

Того ж дня, між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та відповідачем укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого останній зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, зокрема, у разі дострокового розірвання контакту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (а.с. 13).

В подальшому, відповідачем поданий рапорт про його відрахування з числі курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язанням відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти (а.с. 14).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 08.08.2018 № 88-КС (по особовому складу) з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та відраховано останнього з числа курсантів першого курсу у зв`язку з розірванням контракту (а.с. 15).

Також, наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 08.08.2018 № 199 (по стройовій службі) відповідача з 08.08.2018 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 05.08.2016по 08.08.2018 в сумі 271378,22 грн (а.с.16).

З огляду на те, що вказані витрати відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232).

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 24 Закону № 2232, початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів (частина перша статті 25 Закону № 2232).

Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина друга статті 25 Закону № 2232).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 25 Закону № 2232, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232 передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 964, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.02.2013 на підставі контракту відповідач прийнятий на військову службу, призваний на військову службу по мобілізації, приймав безпосередню участь в проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей, з 05.03.2015 набув статусу ветерана війни - учасника бойових дій та, відповідно, з вказаного часу користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551).

Статтею 6 Закону № 3551 встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема,

військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551, держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

За приписами частин восьмої статті 12 Закону № 3551, державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді, зокрема, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, на відповідача як учасника бойових дій поширюються гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі 271378,22 грн, оскільки на час навчання та розірвання контракту відповідач вже мав статус учасника бойових дій та на нього поширювалися гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Посилання позивача на те, що на момент зарахування на перший курс навчання відповідач досягнув 25-річного віку, а тому згідно з підпунктом 1 пункту 1 Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975 (далі - Порядок та умови підтримки), йому не могла бути надана державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, суд вважає неприйнятним, з наступних підстав.

Суд повторює, що відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551, держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах

За змістом підпункту 1 пункту 1 Порядку та умов підтримки, особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років.

Порівняльний аналіз вказаних норм дозволяє прийти до висновку, що вони містять суперечності, а саме: положення Закону № 3551 жодним чином не обмежують право учасників бойових дій на отримання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, в тому числі досягненням ними певного віку, в той же час положення Порядку та умов підтримки передбачають можливість надання учасникам бойових дій державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти лише до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років.

Вирішуючи питання про те, який саме нормативно-правовий акт належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з такого

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що Порядок та умови підтримки за своєю правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом, а також ту обставину, що його норми суперечать нормам Закону № 3551, який має вищу юридичну силу, тому суд вважає, що при вирішенні вказаної справи слід керуватися саме положеннями Закону № 3551, а не Порядку та умов підтримки.

Також, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що на виконання пункту 8 Порядку та умов підтримки відповідачем не була подана заява із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку він претендує, позаяк Порядок та умови підтримки набули чинності 01.01.2017, а на перший курс навчання відповідач був зарахований 26.07.2016.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі 271378,22 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79012, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370);

2) відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Комшелюк Т.О.