Рішення № 82895139, 26.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

26 червня 2019 р. № 820/6316/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко" - Приходько З.Г.,

представника відповідача МОН України - Шилан Д.О.

представник третьої особи ДНЗ "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області" - Максимовича В.С.,

представник третьої особи КМУ - Смородської М.С.,

третіх осіб - ОСОБА_119, ОСОБА_92, ОСОБА_79,ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_122 , ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка"; треті особи - Фонд державного майна України, Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області", Кабінет Міністрів України, Харківський професійний машинобудівельний ліцей (СПТУ №30), Харківська міська рада, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_14 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_13 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_19 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_3 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_5 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_21 , ОСОБА_105 , ОСОБА_18 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 про визнання незаконною передачу гуртожитку, скасування акту прийому-передачі гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1. Визнати незаконною передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища (СПТУ-30) та скасувати акт передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затверджений 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акт передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затверджений 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова.

2. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України повернути гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на баланс Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка".

3. Зобов`язати Державне підприємство "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" передати у власність територіальної громади міста Харкова гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання незаконною передачу гуртожитку, скасування акту прийому-передачі гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду в частині про визнання незаконною передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища (СПТУ-30) та скасування акту передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затверджений 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акт передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затверджений 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова. Провадження у справі № 820/6316/17 в частині зобов`язання Міністерство освіти і науки України повернути гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на баланс Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та зобов`язання Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" передати у власність територіальної громади міста Харкова гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - закрито.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №820/6316/17 в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання незаконною передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища (СПТУ-30) та скасування акту передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова - скасовано та передано справу в цій частині на розгляд суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі № 820/6316/17 залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року адміністративну справу прийнято до провадження в частині визнання незаконною передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища (СПТУ-30) та скасування акту передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова.

03.06.2019 року від представника позивача до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд визнати незаконною передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища (СПТУ-30) та скасування акту передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова (т.20 а.с.203-228).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на момент укладення акту передачі гуртожитку з балансу заводу імені Т .Г. Шевченка, особи, які фактично там постійно проживали, втратили можливість реалізувати своє право на приватизацію кімнат, оскільки з передачею гуртожитку на баланс навчального закладу його статус незаконно був змінений. Саме юридичний статус гуртожитку, якого будинок набув у зв`язку з незаконною передачею з балансу заводу, а не фактичний, позбавив мешканців реалізувати своє право на приватизацію кімнат. Таким чином, акт передачі гуртожитку з балансу заводу імені Т.Г. Шевченка на баланс СПТУ-30 значно звузив та порушив житлові права мешканців спірного гуртожитку стосовно права на житло та на приватизацію кімнат.

Крім того на думку позивача, передача гуртожитку по АДРЕСА_1 здійснена не на підставі закону, а на підставі розпорядження представника Президента України, доручення КМУ №7935/33 від 29.05.1992 року, листа Міністра освіти №1/10-2 від 21.04.1992 року, а також листа голови Фонду державного майна України №10-1-92 від 20.04.1992 року, що не є офіційним рішенням органів державної влади, а отже без належної правової підстави. Таким чином, спірний гуртожиток має перебувати з дня будівництва і до сьогоднішнього дня на балансі заводу імені Т.Г. Шевченка, а працівники заводу, які постійно проживали протягом останніх двадцяти-тридцяти років в ньому, що було встановлено відповідними рішеннями Жовтневого районного суду міста Харкова впродовж 2003-2006 років, мають право на приватизацію кімнат у гуртожитку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засідання позивач та представник позивача підтримали доводи уточненої позовної заяви, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представником відповідача - Міністерством освіти і науки України, подано відзив на позов, в якому Міністерство освіти і науки України проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України "Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів Харківської області, зміну типу і назви Харківського професійного ліцею швейного і хутрового виробництва" від 07.10.2016 №1217 майновий комплекс Харківського професійного машинобудівного ліцею (м. Харків, вул. Селянська, 84) згідно передавального акту від 28.11.2016р. передано на баланс Харківського професійного ліцею швейного і хутрового виробництва (м.Харків, проспект Любові Малої, 30), в тому числі 9-ти поверхову будівлю літ. "А" "Гуртожиток" по вулиці Селянська, б.25, у Новобаварському районі м.Харкова. Харківський професійний ліцей швейного і хутрового виробництва, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2017р., змінив тип і назву на Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області". Відповідно до "Опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи"" в результаті реорганізації Харківський професійний машинобудівний ліцей припинив діяльність шляхом реорганізації. 11.10.2017р. закладом освіти було отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №101072077 згідно якого будівля літ. "А-9" "Гуртожиток" по вулиці Селянська, б.25, у Новобаварському районі м.Харкова, що знаходиться в праві оперативного управління Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області", а відповідно власником будівлі літ. "А-9" "Гуртожитку" є держава в особі Міністерства освіти і науки України. Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.326 Цивільного Кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи держаної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. Згідно зі ст.8 Закону України "Про професійно-технічну освіту" майно професійно-технічних навчальних закладів належить безпосередньо Міністерству освіти і науки України і відповідно знаходиться в оперативному управлінні підвідомчих професійних закладів освіти.

У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_111 підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві просив суд, відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко" - Приходько З.Г., заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, які співпадають з доводами Міністерства освіти та науки України.

Представник третьої особи - Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області", через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своєї позиції останній зазначає, що позивачем не надано суду необхідних належних та допустимих доказів, якими позивач мотивує обставини, викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи Кабінету міністрів України - Смородська М.С., у судовому засіданні заявила, що у вирішенні вказаного спору покладається на розсуд суду.

Представники третіх осіб - Фонду державного майна України, Харківського професійного машинобудівельного ліцею (СПТУ №30), Харківської міської ради у судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилали, причини неявки не повідомляли.

Треті особи: ОСОБА_112 , ОСОБА_92 , ОСОБА_79 , ОСОБА_90 , ОСОБА_104 , ОСОБА_3 , ОСОБА_113, ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_54 , ОСОБА_30 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_57 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_61 , ОСОБА_98 , ОСОБА_106 , ОСОБА_118, у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви, просили суд позов задовольнити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящихся від 16 травня 1973 року заводу імені Т.Г. Шевченка відведено земельну ділянку для будівництва гуртожитку.

Заводом імені Т.Г . Шевченка було збудовано 9-ти поверховий гуртожиток, та Актом прийому в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва приміщення цивільно-громадянського призначення від 30 червня 1978 року гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію.

Після введення гуртожитку в експлуатацію у вказаний гуртожиток керівництво заводу поселило своїх робітників, а також частково надавало житлову площу студентам профільному навчальному закладу ПТУ №30 для тимчасового проживання студентів на період навчання. При чому працівники залишалися на постійне місце проживання.

У 1992 році заводом імені Т.Г. Шевченка було передано на самостійний баланс СПТУ-30 першу секцію гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 згідно акту передачі комплексу середнього професійно-технічного училища №30 по вулиці Селянській, що знаходився на балансі заводу імені Т.Г. Шевченка на самостійний баланс СПТУ-30, затверджений 19 листопада 1992 Директором Харківського приладобудівельного заводу ім. Т.Г. Шевченка та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова.

Актом передачі секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходився на балансі базового підприємства заводу імені Т.Г. Шевченка, затвердженого Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" 09 січня 1997 року та Директором СПТУ-30 міста Харкові 10 січня 1997 року, гуртожиток було передано на баланс СПТУ-30. При цьому там продовжували постійно проживати працівники заводу та члени їх сімей.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, підставою для передачі спірного гуртожитку по вулиці Селянській 25 з балансу заводу ім. Т.Г. Шевченка, що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України на баланс Міністерства просвітництва (на даний час - Міністерства освіти і науки України) слугувало розпорядження представника президента України, доручення Кабінету міністрів України №7935/33 від 29.05.1992 року, лист Міністра просвіти №1/10-2 від 21.04.1992 року, листа голови Фонду державного майна України №10-1-91 від 20.04.1992 року.

У 2003 році за підтримки адміністрації СПТУ-30 мешканці гуртожитку звернулися до Жовтневого районного суду міста Харкова з проханням визнати проживання мешканців гуртожитку законним на підставі Ордерів, які були надані їм при заселенні в гуртожиток підприємством. Суд задовольнив вказані позови і надав змогу всім мешканцям зареєструвати своє місце проживання в гуртожитку. Після набрання рішеннями суду законної сили мешканцям гуртожитку були видані ордера.

Позивачем та третіми особами повідомлено, що також вбачається з додатків до поданого позову, рішеннями Жовтневого районного суду міста Харкова за мешканцями визнано право користування вказаними житловими приміщеннями та зобов`язано адміністрацію ПТУ-30 видати їх мешканцям ордери.

19 грудня 2005 року на сумісному засіданні адміністрації ліцею (СПТУ №30) та профспілкового комітету було вирішено виключити будинок по АДРЕСА_1 з числа гуртожитків та закріпити за мешканцями житлову площу.

Позивач вважає, що саме юридичний статус гуртожитку, якого будинок набув у зв`язку з незаконною передачею з балансу заводу, а не фактичний, позбавив мешканців реалізувати своє право на приватизацію кімнат, що зумовило звернутись із означеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Конституції України (в редакції від 28 червня 1996 року), кожен має право на житло.

Частиною 3 статті 47 Конституції України (в редакції від 28 червня 1996 року), ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини 1 та 3 статті 9 Житлового кодексу УРСР (в редакції від 01.01.1993 року), громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Житлового кодексу УРСР (в редакції від 01.01.1984 року, що діяла на момент передачі першої секції гуртожитку, та в редакції від 01.01.1993 року, що діяла на момент передачі другої секції гуртожитку), Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.

Разом з тим, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи №2,4,7, 11 до Конвенції, а Законами України №1484-ІІ від 22.02.2000 року, №318-ІV від 28.11.2002 року, №33435-ІV від 09.02.2006 року ратифіковано протоколи № 6, 12, 13, 14 до Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії" (Prokopovich v. Russia), заява №58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 р. у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" (McCann v. the United Kingdom), заява №19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010р.

У п.36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, п. 63).

Таким чином, у справі "Прокопович проти Росії" №58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що акт передачі гуртожитку з балансу заводу ім. Т.Г.Шевченка на баланс СПТУ №30 значно звузив та порушив житлові права мешканців цього гуртожитку, зокрема, право встановлене Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" та Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" на приватизацію кімнат у гуртожитках, в яких вони постійно мешкали.

Як вже зазначалось вище, передача гуртожитку по АДРЕСА_1 відбувалася за актами прийому-передачі від 19 листопада 1992 року та від 29 січня 1997 року на підставі розпорядження представника президента України, доручення Кабінету Міністрів України №7935/33 від 29.05.1992 року, листа Міністра просвіти №1/10-2 від 21.04.1992 року, листа голови Фонду державного майна України №10-1-91 від 20.04.1992 року.

З матеріалів справи встановлено, що спільним листом голова Фонду державного майна України №10-1-931 від 20.04.1992 року та Міністр освіти України №1/10-9 від 21.04.1992 року звернулися до Прем`єр-міністра України з проханням розглянути питання про передачу будівель, споруд, професійних навчальних закладів на баланс органів управління освітою (т.20 а.с.247). До зазначеного листа додавався Перелік будівель та споруд профтехучилищ, які передаються з балансу базових підприємств на баланс обласних управлінь освіти, серед яких містився й гуртожиток СПТУ №30 в м.Харкові, який перебував на балансі Заводу ім. Т.Г.Шевченка. (т.20 а.с.243).

Текст доручення Кабінету Міністрів України від 29.05.192 року №7935/33 містить лише слово "Погодитись" із зазначенням органів, яким воно адресоване (за списком) та підписів осіб (т.21 а.с.2). Жодної іншої інформації в дорученні не міститься.

Відповідно до ст. 1 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР" від 18.04.1991 року, було утворено Кабінет Міністрів Української РСР.

На час укладення акту прийому-передачі від 19 листопада 1992 року діяла Конституція (Основний Закон) України від 20.04.1978 року.

Відповідно до ст. 115 Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978 року (в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України" від 14.02.1992 року), Кабінет Міністрів України (Уряд України) є органом державної виконавчої влади України.

Відповідно до ст. 120 Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978 року (в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України" від 14.02.1992 року), Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, організує їх виконання. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання на території України.

На час укладення акту прийому-передачі від 29 січня 1997 року діяла Конституція України від 28.06.1996 року.

Відповідно до ст. 117 Конституції України від 28.06.1996 року, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Отже, на підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що рішення такої форми як "доручення" Кабінет Міністрів України не приймав. Усі рішення з 19 листопада 1992 року по 29 січня 1997 року (включно) Кабінет Міністрів України приймав у формі постанов та у формі розпоряджень. Таким чином, «доручення» Кабінету Міністрів України від 29 травня 1992 року №7935/33 є неналежним актом (неофіційним), на підставі якого мала відбутися передача гуртожитку. А тому, передача гуртожитку по вул. Селянській, буд. 25 відбулася без дотримання законодавчо встановленої процедури.

Про неофіційний характер доручення КМУ також свідчить лист адресований Прем`єр-міністру України Кучмі Леоніду Даниловичу (за підписом Міністра освіти України №1/10-15 від 21.01.93 та Голови Фонду державного майна України №10-8/1-218 від 18.01.93), який надсилався на підтримання прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 1 вересня 1993 року №689 та є її додатком. У зазначеному листі, було вказано, що «Міністерство освіти України та Фонд державного майна України, занепокоєні тим, що багато з цих підприємств, організацій отримавши самостійність і розпочавши приватизацію, самоусуваються від вирішення проблем оновлення та удосконалення робітничого потенціалу намагаються використовувати навчальні та побутові приміщення училищ для своїх виробничих та комерційних цілей, звернулися спільним листом від 21.04.92 р. №1/10-9 до Кабінету Міністрів України з проханням виправити положення у цій справі.

Кабінет Міністрів України погодився, що будівлі, споруди професійних навчальних закладів не є власністю колективів підприємств, так як вони збудовані за централізовані державні капіталовкладення та призначаються для створення необхідних умов професійної освіти молоді, і мають бути передані на баланс органів управління освітою. Свій висновок на позитивне вирішення цього питання та згаданий лист він надіслав обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Раді Міністрів Республіки Крим, міністерствам, державних комітетам, корпораціям, концернам /вих. №7935/33 від 29.04.92/.

Проте, зазначені виконавчі органи, установи та підприємства, вважаючи, що "погодження" Кабінету Міністрів не є офіційним його рішенням, неохоче забезпечують або здійснюють передачу будівель, споруд. В свою чергу висувають вимргу розглянути питання і прийняти відповідне рішення на забезпечення передач будівель, споруд професійних навчальних закладів з балансу підприємств, установ, організацій на баланс Міністерства освіти України" (т.20 а.с.248-249).

Згодом, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 1 вересня 1993 року №689 "Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель споруд". У даній постанові, серед будівель і споруд, що передаються підприємствами, організаціями на баланс професійних навчально-виховних закладів, гуртожиток по АДРЕСА_1 відсутній.

Суд зауважує, що Міністерство освіти і науки України та Фонд державного майна України у своїх відповідях (лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-11873 від 02.11.2018 року, лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-245 від 11.01.2019 року, лист Фонду державного майна України № 10-24-3800 від 25.02.2019 року) на численні звернення та запити від представника позивача та мешканців гуртожитку вказують на те, ще передача гуртожитку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , з балансу Виробничого об`єднання "Завод ім. Т.Г.Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища № 30 м.Харкова відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України віл 01.03.1993 №689 "Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель і споруд".

Однак, як вже зазначалось, постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.1993 №689 не містить жодних відомостей про передачу гуртожитку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , з балансу Виробничого об`єднання "Завод ім. Т.Г.Шевченка" на баланс Професійно-технічного училища №30 (т.21 а.с.5-16).

Крім того, суд звертає увагу, що неодноразово процесуальним рішенням у формі ухвали про витребування доказів зобов`язував відповідачів, третіх осіб та архівних установ надати суду документи органів державної влади, що слугували правовою підставою для здійснення передачі спірного гуртожитку по АДРЕСА_1 , однак, отримав відповідь про відсутність на зберіганні запитуваної інформації та документів або їх копій.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачами по справі не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності дій та дотримання законодавчо встановленої процедури державними органами влади по передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 з балансу Заводу ім.Т.Г. Шевченка, що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України на баланс Міністерства освіти України, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Суд зазначає, що право позивача та третіх на приватизацію кімнат у гуртожитку що виникло у 2008 році з прийняття ЗУ "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" та ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, незаконна передача гуртожитку є втручанням у право позивача та третіх осіб по даній справі на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки у позивача наявне право на приватизацію кімнати в гуртожитку, а незаконні дії відповідачів щодо передачі гуртожитку з балансу Заводу ім.Т . Г. Шевченка, що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України на баланс Міністерства освіти України, фактично звужує права позивача та мешканцям гуртожитку на житло.

Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, у позивача наявне порушене право в результаті незаконних дій з боку суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір в адміністративній справі з огляду на ознаки публічно правового спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункту 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що предметом даної адміністративної справи рішення та дії відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень, з приводу передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 , суд доходить висновку, спір відноситься до публічно-правових.

Стосовно позовних вимог про скасування актів передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова, суд зауважує, що акт передачі - це документ, який фіксує факт передачі гуртожитку і є носієм доказової інформації про те, які саме об`єкти (нежитлові будівлі) передавалися.

Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що акт передачі не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача чи суб`єктів, які склали даний акт, та відповідно не є актом індивідуальної дії (рішенням) у розумінні частини першої статті 17 КАС України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову що стосується скасування акту передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Водночас, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати незаконним акт передачі комплексу середнього професійного училища №30 по вулиці Селянській 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , затвердженого 19 листопада 1992 Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ-30 міста Харкова та акту передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ-30, затвердженого 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ-30 міста Харкова.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка"; треті особи - Фонд державного майна України, Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області", Кабінет Міністрів України, Харківський професійний машинобудівельний ліцей (СПТУ №30), Харківська міська рада, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_14 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_13 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_19 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_3 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_5 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_21 , ОСОБА_105 , ОСОБА_18 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 про визнання незаконною передачу гуртожитку, скасування акту прийому-передачі гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії щодо передачі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка", що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України, на баланс Міністерства освіти України (Міністерство просвітництва), без врахування осіб, котрим Державним підприємством "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка", надано житло в гуртожитку.

Визнати незаконним акт передачі комплексу середнього професійного училища № 30 по вул АДРЕСА_6 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 19 листопада 1992 року Директором Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ - 30 міста Харкова та акт передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ - 30 міста Харкова, затверджений 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ - 30 міста Харкова.

В частині позовних вимог щодо скасування означених актів: передачі комплексу середнього професійного училища № 30 по вул. Селянській, буд. 84 в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 19 листопада 1992 року Директором Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" та 18 листопада 1992 року Директором СПТУ - 30 міста Харкова та акт передачі другої секції гуртожитку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі базового підприємства Державного підприємства "Харківського приладобудівного заводу імені Т.Г. Шевченка" на самостійний баланс СПТУ - 30 міста Харкова, затверджений 09 січня 1997 року Директором Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" та 10 січня 1997 року Директором СПТУ - 30 міста Харкова - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 08 липня 2019 року.

Суддя Панченко О.В.