Рішення № 82894846, 08.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1546/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 21.02.19 №1222-СГ "Про розгляд заяви";

зобов`язати відповідача видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. .

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення відповідачем його права на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Звертав увагу на те, що спірний наказ не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки у ньому не конкретизовано підставу для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а лише зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

2. Позиція відповідача.

15.05.19 судом одержано відзивна позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 21-25/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що наданий позивачем разом з відповідною заявою графічний матеріал не дає можливості чітко встановити місце розташування обраної земельної ділянки. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

3. Інші заяви учасників справи.

24.05.19 судом одержані доповнення до відзиву на позов, у яких представник відповідача звертав увагу на те, що за інформацією відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель колективної власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 3.03.95 /а.с. 37-40/.

28.05.19 судом одержані відповідь на відзив та доповнення до відзиву, у яких представник позивача вкотре звертав увагу на невідповідність спірного наказу вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та, як наслідок, відсутність визначених законом підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Заперечення на відповідь до суду не надходили.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7.05.19 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач 21.06.18 за вх.№К-9075/0/25-18 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 26/. До клопотання додав копії паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки /а.с. 27/.

Листом від 25.06.18 вих.№5380/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області /а.с. 28/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.18 у справі №1640/3315/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Горбівської сільської ради Глобинського району та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні /а.с. 13-15/.

Дане рішення до суду апеляційної інстанції не оскаржене та набрало законної сили.

29.01.19 позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою, у якій просив на виконання зазначеного вище рішення суду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 30/. До заяви позивач додав викопіювання із зображенням місця розташування земельної ділянки /а.с. 31/.

8.02.19 відповідачем виданий наказ №943-СГ "Про розгляд заяви", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту, з огляду на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів /а.с. 32/. Дане рішення мотивоване посиланням на вимоги статей 15-1, 118, 122, пунктів 7, 21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України від 10.07.18 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", а також рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.18 у справі №1640/3315/18.

21.02.19 відповідачем виданий аналогічний за змістом наказ №1222-СГ "Про розгляд заяви", що мотивований посиланням на вимоги статей 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, а також рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.18 у справі №1640/3315/18 /а.с. 29/.

Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.19 №1222-СГ "Про розгляд заяви", позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, як визначено пунктом "є1" частини першої статті 15 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

А відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За приписами підпункту 31 пункту 4 названого Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, суд зазначає, що частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Водночас питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглядається компетентним органом відповідно до розподілу повноважень, визначеного Земельним кодексом України.

У цій справі позивач звернувся із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, що, в силу наведених вище положень статей 15, 122 Земельного кодексу України, уповноважене розпоряджатись землями державної власності.

При цьому, ні у клопотанні від 30.05.18 (зареєстроване 21.06.18 за вх.№К-9075/0/25-18), ні у заяві від 29.01.19 (зареєстрована 29.01.19 за вх.№К-951/0/25-19) позивач не посилався на те, що обрана ним земельна ділянка відноситься до земель державної власності.

Крім того, доданий позивачем до відповідних звернень графічний матеріал (викопіювання) із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки не містить відомостей про те, що така земельна ділянка відноситься саме до земель державної форми власності.

Відомості Державного земельного кадастру про формування земельної ділянки як об`єкта цивільним прав, чи будь-які інші фактичні дані, що свідчили б про належність обраної позивачем земельної ділянки саме до земель державної власності сторонами не надані та у матеріалах справи відсутні.

Натомість, у ході розгляду звернень позивача, а також виконання рішення суду у справі №1640/3315/18 відповідачем отримано інформацію відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про те, що земельна ділянка розташована на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області та на підставі державного акта на право колективної власності на землю (серія НОМЕР_1 ) відноситься до земель колективної власності КСП ім. Кірова /а.с. 44-46/.

Відомості про припинення права колективної власності на землю у матеріалах справи відсутні.

До того ж, суд враховує, що з 1.01.19 набув чинності Закон України від 10.07.18 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Отже, наведеною нормою урегульовано питання переходу земель колективних сільськогосподарських підприємств, що не передану у приватну власність, до земель комунальної власності територіальних громад.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд враховує, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження віднесення обраної ним земельної ділянки до земель державної власності.

Водночас відповідачем доведено, що така земельна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП ім. Кірова, з огляду на що у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження на розпорядження нею.

Стосовно доводів представника позивача про те, що належність обраної ОСОБА_1 земельної ділянки до земель колективної власності не була підставою для видання спірного наказу, оскільки такий наказ не містить посилань на відповідну обставину, суд звертає увагу на те, що ця обставина зазначена у якості підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у наказі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 8.02.19 №943-СГ /а.с. 32/.

Загалом погоджуючись з доводами представника позивача про формальність обґрунтування підстави для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою у наказі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.19 №1222-СГ, суд зауважує, що визначальним при вирішенні даного спору є саме з`ясування питання про належність обраної позивачем земельної ділянки до земель державної власності та, як наслідок, наявність у відповідача повноважень на розпорядження нею.

Однак, у ході розгляду справи позивачем, на виконання положень частини першої статті 9, частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено, що обрана ним земельна ділянка відноситься до земель державної власності, що виключає можливість ухвалення судом рішення про задоволення даного позову.

Посилання позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.18 у справі №1640/3315/18, яким частково задоволено його позов та зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.05.18 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд визнає недоречними, оскільки згаданим судовим рішенням не встановлені факти віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель державної власності. Натомість висновки суду про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ґрунтувались на недотриманні відповідачем форми рішення за результатами розгляду звернення зацікавленої особи щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба