Ухвала суду № 82894786, 03.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2019 р. № 400/1331/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ),54038 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, пров. Штабний, 1,Одеса,Одеська область,65012 треті особиВійськова частина А2062, вул. В.Морська, 14,Миколаїв,54030 проскасування наказу від 04.03.2019 року № 40,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, третя особа військова частина А2062 з вимогами скасувати п.5 наказу відповідача №40 від 04.03.2019 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Від військової частини А 2062 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Зазначене клопотання обґрунтувано тим, що відповідно до ч.5 ст.122 КАС України строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлений в один місяць. Позивач отримав копію наказу 14.03.2019, а до суду звернувся лише 03.05.2019, майже через 2 місяця після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Також, представник військової частини А 2062 вказав, що заява ОСОБА_1 від 26.03.2019, яку він подав командувачу ВМС ЗСУ про скасування накладеного стягнення, неможливо розглядати, як скаргу на рішення суб`єкта владних повноважень в порядку досудового врегулювання в розумінні ч.4 ст.122 КАС України, оскільки вона всупереч вимога ст.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України подана не належному суб`єкту розгляду, а також є заявою, а не скаргою.

В свою чергу, позивачем подана заява про визнання причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити строк для звернення до суду. Позивач зазначив, що отримав спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності 14.03.2019. Вже 26.03.2019 позивач звернувся до командувача ВМС ЗСУ з заявою про скасування накладеного дисциплінарного стягнення.

В період з 20.03.2019 по 29.03.2019 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині А2428. З 10.04. по 19.04.2019 позивач перебував у відпустці для реабілітації після хвороби. Після стабілізації стану здоров`я 03.05.2019 подано позов до суду.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.88 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

У цьому випадку, суд констатує, що позивач своїм право на оскарження рішення відповідача у досудовому порядку скористався та відповідне звернення про оскарження рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності подав. Відповіді на його звернення протягом місяця від відповідача не надійшло, лише після чого він звернувся до суду.

Щодо невідповідності звернення вимогам ст.88 Статуту, на які вказує відповідач, то суд вважає, що для оцінки питання пропущення чи не пропущення строку звернення до суду це не має значення. Питання обґрунтованості звернення та відповідності його вимогам Статут має значення під час вирішення справи по суті.

Тут є головним, що позивач висловив незгоду з рішенням відповідача та протягом передбаченого Статутом строку його оскаржив.

Подання такого звернення дає підстави вважати, для застосування норм ч.4 ст.122 КАС України, про початок обрахунку строку звернення до суду з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення.

Таке рішення позивач отримав лише 21.05.2019, тобто вже після відкриття провадження по цій справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущений та відсутні підстави для визнання поважними причин його пропущення.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) вказав, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).

Тобто, строки давності (звернення до суду) слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. При цьому, інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

У цьому ж випадку, з моменту звільнення позивача до подання позовної заяви пройшло 2 місяця, за цей час докази сторін не втратили визначеності, та спірне питання може бути досліджено судом досить повно.

З врахування викладеного, суд дійшов висновку, про необхідність відмовити в задоволенні клопотання військової частини А 2062 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання військової частини А 2062 про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко