Рішення № 82894743, 18.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/1487/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: Блага О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Закарпатській області №0009891405 від 19.12.2018 року.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Закарпатській області №0009901405 від 19.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що з 20 по 29 листопада 2018 року у магазині «Електрон» контролерами ГУ ДФС в Закарпатській області було проведено фактичну перевірку з підстав ст.80.2.2 Податкового кодексу. До початку перевірки було представлено наказ №1820 від 05.11.2018 року та направлення №2979, № 2980 від 19.11.2018 року на перевірку. Всупереч вимог ст.81.1 ПК ,ст.7.1,ст.7.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду/контролю у сфері господарської діяльності» в жодному з зазначених документів не містилася інформація найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснюватись дана перевірка. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, які дають право контролюючому органу приступити до фактичної перевірки, зокрема отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , як того вимагає ст.80.2.2 ПК, повноваження на проведення контрольної розрахункової операції,окрім звичайного посилання на норми ПК, що регулює призначення перевірки в зв`язку з чим безпідставним є призначення фактичної перевірки саме з вищезазначених підстав. 29 листопада 2018 року перед початком складання акта перевірки, перевіряючими було занесено до магазину телевізор та інформовано позивача, що 14 листопада 2018 року ними було проведено контрольну розрахункову операцію, в результаті якої придбано телевізор за ціною 8500 грн. За словами перевіряючих,про що зазначено в акті, розрахункову операцію здійснила ОСОБА_2 Вказана особа заперечила проведення розрахункової операції, оскільки торгівля телевізорами не здійснюється. Так, відповідно ст.80.4 ПК перед початком фактичної перевірки може бути проведена контрольна розрахункова операція. Однак жодних підтверджуючих належних доказів щодо її проведення, а саме придбання у ФОП ОСОБА_1 зазначеного телевізора, зокрема розрахункової квитанції, гарантійного талона, належне документальне підтвердження проведеної контрольної розрахункової операції, яка містила б інформацію про особу, що здійснювала таку дію, час проведення зазначеної операції, фіксування відмови у видачі розрахункової квитанції з вказаною ціною, пояснення продавця та покупця надано не було, що вказує на те, що контрольна розрахункова операція не проводилась. Виходячи з вищевикладеного, оскільки реалізацію вказаного в акті телевізора позивач не здійснював, а висновки перевірки та встановлені порушення Закону про РРО та Положення зазначені в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, грунтуються на контрольній розрахунковій операції, проведення якої фактично відповідачем не доведено, позивач вважає, що зазначена фактична перевірка проведена з грубими порушеннями, ґрунтується на фактах та висновках, що не відповідають дійсності, про що ним зазначено в акті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, мотивуючи необґрунтованістю позовних вимог. Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву зазначено, що відповідно до пп.20.1.10 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та на підставі направлень від 19.11.2018 року № 2980/14-05; № 2979/14-05 та від 28.11.2018 року №3069/14-05 працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин «Електрон», що розташована за адресою Хуст, Майдан Незалежності, 1. Відповідно до пп.20.1.11 п.20.1 ст.20 ПК України до початку перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція, під час якої придбано телевізор LG моделі 32LК61, за ціною 8500,00 грн. На вказану суму операцій продавець ( ОСОБА_2 ) розрахунковий документ не видала, але повідомила, що гарантійний талон на телевізор із зазначення реквізитів магазину та фізичної особи-підприємця, якому належить товар, знаходиться всередині коробки з телевізором. Однак після відкриття коробки поза магазином виявилося, що гарантійний талон відсутній. Під час перевірки було встановлено, що згідно трудового договору від 01.02.2017 року продавець ОСОБА_2 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 . В ході проведення перевірки виявлено, що 14.11.2018 року в книзі обліку доходів ФОП ОСОБА_3 .М оприбуткував готівку в сумі 900,00 грн. Телевізор, який реалізував ФОП ОСОБА_1 14.11.2018 року, коштував 8500,00 грн. Отже, встановлено не повне оприбуткування готівкових коштів, отриманих за реалізований товар, на суму 7600,00 грн., чим порушено вимоги пп.18 п. 3 розділу 1 та п.5, п.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитані в судовому засіданні свідки: головний державний ревізор-інспектор Свида Віталій Васильович, головний державний ревізор-інспектор Вовчанська Леся Володимирівна, головний державний ревізор-інспектор Бадзьо Роман Іванович та головний державний ревізор-інспектор Касич Василь Михайлович - підтвердили, що дійсно 14.11.2018 року ними була проведена контрольно-розрахункова операція, під час якої придбали телевізор LG моделі 32LК61, за ціною 8500,00 грн. в магазині "Електрон" м. Хуст. Повідомили, що продавець ОСОБА_2 продала їм такий телевізор, однак розрахунковий документ не видала, а тільки повідомила їм, що гарантійний талон на телевізор знаходиться в середині коробки. Свідки повідомили, що гарантійного талону в коробці не було. Під час спроби повернути придбаний товар, продавець їм повідомила, що в неї немає можливості повернути їм кошти. Так, зокрема свідки зазначили, що продавець погоджувалась з тим, що телевізор був придбаний саме в магазині "Електрон". Повідомили суду, що було зроблено фотографії в день контрольно-розрахункової операції магазину, магазину з телевізором, телевізору з коштами та найменування магазину. Письмові пояснення по цьому факту не надавали, в Хустський районний суд для дачі показів не викликались. При поверненні товару продавець їх впізнала, однак відмовилась здійснити свої функції як продавця. Повідомили, що позивачу було вручено наказ про проведення перевірки та направлення, він його підписав. Позивачу також було надано перелік документів, які йому необхідно підготовити для перевірки. Під час перевірки ОСОБА_1 надав документи, зокрема: документи щодо реєстрації як суб`єкта господарювання, договір оренди, трудові договори, банківські виписки, а інші повідомив, що надасть пізніше. Також свідки зазначили, що позивачем надавалась під час перевірки книга обліку доходів. У такій книзі не було зазначено про продаж телевізора. Свідок ОСОБА_4 повідомив, що здійснював фотографування на свій власний мобільний телефон.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_1 від 19.01.2012 року, виданого Хустською ОДПІ Державною податковою службою України суб`єкту господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вбачається, що з 01 січня 2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування зі ставкою єдиного податку 20%, місце провадження господарської діяльності: м. Хуст, майдан Незалежності, 1, 4, вул. Шевченка, 47. Вид або види господарської діяльності: оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення, роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (а.с.167).

Встановлено, що позивач веде книгу обліку доходів, зареєстрована Хустською ОДПІ 10.01.2012 року, яка надавалась інспекторам під час перевірки та разом із запереченнями до акту фактичної перевірки (а.с.55-64).

Також судом встановлено, що працівниками Головного управління ДФС у Закарпатській області у період з 20 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою АДРЕСА_1 , суб`єкта господарювання ОСОБА_1 в присутності останнього, за результатами якої складено акт №001586 від 29.11.2018 року (а.с.12 – 13).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення ОСОБА_1 . п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР, пп. 18 п. 3 розділу І та п. 5, п. 11 розділу ІІ Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 29.12.2017 р. №148. Так, зокрема, як вбачається з акту перевірки посадовими особами відповідача встановлено факт не проведення ФОП ОСОБА_1 розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видачу розрахункового документу встановленого взірця під час реалізації 14 листопада 2018 року телевізора LG моделі 32LК61 за ціною 8500,00 грн. Також встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів в книжку обліку доходів на загальну суму 7600,00 грн.

Акт перевірки підписаний позивачем із зауваженням (запереченнями), зокрема зазначив, що реалізацію телевізорів не здійснює, у зв`язку з чим вважає висновки перевіряючи такими, що не відповідають дійсності.

За результатами проведеної податкової перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0009901405 від 19.12.2018 року, яким за порушення пп. 18 п. 3 розділу І та п. 5, п. 11 розділу ІІ Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. №148, до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 38000,00 грн. (а.с.66);

- №0009891405 від 19.12.2018 року, яким за порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с.65).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі – Закон).

Відповідно до преамбули Закону, його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу висновків відповідача, в тому числі, щодо не проведення ФОП ОСОБА_1 розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видачу розрахункового документу встановленого взірця під час реалізації 14 листопада 2018 року телевізора LG моделі 32LК61 за ціною 8500,00 грн.

Ст. 3 Закону встановлює обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказ, в тому числі:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Визначення поняттю «розрахункова операція» надається в ст. 2 Закону. Так, зокрема, такою є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, визначальною умовою, при виконанні якої у суб`єкта господарювання виникає обов`язок здійснювати розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій, є наявність факту реалізації товару.

В розумінні податкового законодавства під продажем (реалізацією) товарів необхідно розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р.).

Отже, необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону, є факт одержання від покупця коштів за товар (послугу) в результатів переходу права власності на такий за результатами його реалізації.

Поняття права власності та порядок його виникнення врегульовано нормами Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. Так, згідно ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві.

В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що доказів продажу, саме, ОСОБА_1 працівникам ГУ ДФС у Закарпатській області, телевізора LG моделі 32LК61 14 листопада 2018 року в матеріалах справи немає.

В судовому засіданні були оглянуті подані свідком ОСОБА_4 фотографії (а.с.139-146).

Дані фотографії, які з пояснень свідка ОСОБА_4 зроблені з особистого мобільного телефону, суд не приймає в якості допустимих та достовірних доказів, оскільки про застосування фото фіксації конкретним приладом не було зазначено в акті перевірки, встановити з таких хто та коли здійснював фотофіксацію з наданих фотографій неможливо, як неможливо перевірити яким пристроєм вони були здійснені. Також неможливо встановити, що контрольно-розрахункова операція по закупці телевізора LG моделі 32LК61 здійснювалась саме в магазині «Електрон», та що реалізацію такого було проведено саме продавцем ФОП Веждел ОСОБА_5 .М.

Правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0009891405 від 19.12.2018 року відповідач обґрунтовує виключно фактом не проведення позивачем розрахункової операції через РРО та невидачі відповідного розрахункового документу під час реалізації складно побутової техніки, а саме телевізору LG, що відображено в акті перевірки. Однак будь-яких доказів на підтвердження зазначеного як до акту перевірки так і під час судового розгляду не надано.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю відповідачем самого факту реалізації ОСОБА_1 14.11.2018 року телевізора LG моделі 32LК61, суд вважає, що контролюючий орган неправомірно застосував до ОСОБА_1 фінансові санкції, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0009891405 від 19.12.2018 року є протиправним та належить до скасування.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0009901405 від 19.12.2018 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, суд зазначає наступне.

П. 5 розділу ІІ Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. №148 (далі – Положення), передбачено, суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств / відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги / застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів / фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

П. 39 розділу ІV Положення встановлює обов`язок установи/підприємства відображати у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті.

Згідно з визначенням поняття «готівкова виручка (готівка)», наданим пп. 4 п. 3 Розділу І Положення, такою є сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок ведення касових операцій в України, суд дійшов висновку, що обов`язок суб`єкта господарювання здійснювати оприбуткування готівки в касі виникає в разі її фактичного надходження до каси в результаті реалізації продукції.

Абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 р. встановлено відповідальність, в тому числі, фізичних осіб-підприємців за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом з тим, оскільки судом не встановлено факту реалізації 14 листопада 2018 року позивачем телевізора LG моделі 32LК61 та відповідно не одержання ОСОБА_1 готівкової виручки в розумінні Положення від покупця, то контролюючий орган неправомірно застосував до позивача фінансові санкції, визначені нормами Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0009901405 від 19.12.2018 року є також протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що постановою від 11 січня 2019 року Хустський районний суд Закарпатської області закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 155-1 ч.1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.41-42).

Згідно частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, зокрема, Хустським районним судом Закарпатської області встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП: у матеріалах справи відсутня розрахункова квитанція про продаж телевізора марки "LG" (32LК61), не представлений гарантійний талон, не відібрано пояснення від особи, яка нібито проводила розрахункову операцію.

Суд враховує постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2019 року, оскільки висновки, викладені у цій постанові, співпадають із висновками, до яких прийшов суд у даній адміністративній справі при однаково встановлених фактичних обставинах.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Отже, оцінюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд керується частиною другою статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частин першої – другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення не відповідають всім переліченим вище критеріям, а у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення податкового законодавства, адже відповідачем цього не доведено, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є не правомірними та підлягають скасуванню. Відповідно, позов належить до задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0009891405 від 19.12.2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0009901405 від 19.12.2018 року.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 липня 2019 року.

СуддяЯ.М. Калинич