Рішення № 82894651, 09.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2453/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - позивач, Рубіжанське ОУПФУ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач, УДВС ГТУЮ у Луганській області), у якому позивач просить суд:

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушки Маргарити Володимирівни від 27.05.2019 про стягнення з Рубіжанського ОУПФУ виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн з виконання виконавчого листа №360/3977/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 02.05.2019, у виконавчому провадженні ВП № 59205467.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2019 позивачем отримано постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області про стягнення виконавчого збору від 27.05.2019 в межах виконавчого провадження ВП № 59205467, якою на управління накладено стягнення виконавчого збору в розмірі 16692 грн 00 коп.

У мотивувальній частині постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначив, що постановою від 27.05.2019 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 360/3977/18, виданого 02.05.2019 Луганським окружним адміністративним судом. Враховуючи зазначене, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, державним виконавцем 27.05.2019 прийнято постанову про стягнення з боржника-управління виконавчого збору в розмірі 16692 грн 00 коп.

Позивач вважає, що державним виконавцем невірно застосовано положення Закону № 1404.

У резолютивній частині оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору головним державним виконавцем відповідача прийнято рішення (постановлено) стягнути з боржника - управління виконавчий збір у розмірі 16692 грн 00 коп. Таким чином, головним державним виконавцем відповідача під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору невірно застосовані норми права, передбачені статтею 27 Закону № 1404, оскільки рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 360/3977/18 немайнового характеру, так, ним на управління покладено обов`язок вчинити певні дії. Отже головним державним виконавцем відповідача невірно застосовано підставу встановлення розміру виконавчого збору (замість вірного: за примусове виконання рішення немайнового характеру - в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, зазначено: у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів).

Крім того, позивач зазначив, що пенсія є періодичним платежем, призначається відповідно до законодавства України довічно (зокрема - пенсія по втраті годувальника). Тобто відновлюється не разова виплата, а відновлюється виплата пенсії як періодичного платежу, призначеного довічно. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19.03.2013 у справі № 21-53а13 та від 05.11.2013 у справі № 21-293а13: оскільки з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що стягнення у цьому випадку виконавчого збору безпідставне.

Ухвалою суду від 12.06.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України у сумі 1921 грн (арк. спр. 18-19).

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито провадження в зазначеній справі після усунення позивачем недоліків позовної заяви та призначено до розгляду (арк. спр. 1-2).

04.07.2019 за вх. №35078/2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 01.07.2019 документи та відзив на позов (арк.спр. 29-31), в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

24.05.2019 на виконання до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 № 360/3977/18 про зобов`язання Рубіжанського ОУПФУ відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної йому пенсії з 01 лютого 2017 року.

27.05.2019 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

27.05.2019 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При винесенні постанови державним виконавцем, помилково зазначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

04.07.2019 державним виконавцем, керуючись ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі.

Відповідно до розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2019 рік, затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VІІІ, складає 4173 грн.

Крім того, вищезазначене судове рішення не відноситься до рішень про стягнення періодичних платежів, а є немайновим рішенням, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд по справі № 295/13991/16-а (провадження К/9901/232/18).

Необґрунтованим, на думку відповідача, є посилання скаржника на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, оскільки виконавчий лист у справі № 360/3521/18 носить зобов`язальний характер. Вказаний виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом перерахунку пенсії та подачі відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів.

Отже, в даному випадку виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому пункт 3 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути застосований. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд по справі № 703/1086/17 (провадження № К/9901/21336/18).

З огляду на наведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 27), у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк.спр. 28), у відзиві просив розглянути справу без його участі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 360/3977/18 позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не нарахування та не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року; зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) призначеної йому пенсії з 01 лютого 2017 року (арк. спр. 57-60).

Відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» рішення суду набрало законної сили 20.03.2019.

02.05.2019 стягувачу видано виконавчий лист № 360/3977/18 щодо зобов`язання Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) призначеної йому пенсії з 01 лютого 2017 року (арк. спр. 55-56).

27.05.2019 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59205467 щодо примусового виконання виконавчого листа № 360/3977/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 02.05.2019 (арк.спр. 40).

27.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення Рубіжанського ОУФПУ Луганської області виконавчого збору у сумі 16 692,00 грн (арк. спр. 50), яку отримано позивачем 30.05.2019 (арк. спр. 8).

04.07.2019 відповідачем прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальному документі ВП № 59205467, якою внесено виправлення до документу: «Постанова про стягнення виконавчого збору» від 27.05.2019:

Вважати вірним, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (арк.спр. 34).

Вирішуючи спір по суті судом застосовані наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З аналізу зазначених норм закону, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця.

Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Водночас, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач у позовній заяві стверджує, що рішення управління про відновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, а саме - від 29.01.2019 № 29 та від 29.03.2019 № 1154, прийняті управлінням до відкриття виконавчого провадження, а тому, на його думку, у відповідача не було підстав для стягнення з нього виконавчого збору.

Проте, вказані доводи позивача не підтверджуються належними доказами.

10.06.2019 за вх. 2563 до відповідача надійшла інформація Рубіжанського ОУПФУ від 05.06.2019 № 11270/08 про добровільне виконання виконавчого листа № 360/3977/18, в якій зазначено, що судове рішення у справі № 360/3977/18 набрало законної сили 20.03.2019, управління рішенням від 29.03.2019 № 115 відновило ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01.02.2017 з урахуванням рішення від 29.01.2019 № 29 про виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць з 01.02.2017 по 28.02.2017. У квітні 2019 року ОСОБА_1 нараховано на виплату в травні 2019 року пенсію за віком за період з 01.03.2017 по 30.04.2019 у сумі 265840,22 грн та поточну пенсію за травень 2019 року у розмірі 14301,49 грн на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». У травні 2019 року ГУ ПФУ в Луганській області профінансовано виплату ОСОБА_1 пенсії за травень 2019 року в сумі 14301,49 грн. З об`єктивних причин, які унеможливлюють виконання рішення, та які не залежать від власного волевиявлення управління, виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2017 по 30.04.2019 проведено головним управлінням ПФУ не в повному обсязі (арк.спр. 35-38).

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи виконавче провадження № 59135330 не завершено. Відомості про фактичну виплату позивачем коштів ОСОБА_1 . в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, суд дійшов висновку що на дату відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом № 360/3977/18, виданим Луганським окружним адміністративним судом 02.05.2019.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а, від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17.

Необґрунтованими є посилання позивача на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, незважаючи на те, що боржником є Рубіжанське ОУПФУ, тобто державний орган, вказаний виконавчий лист № 360/3977/18, виданий Луганським окружним адміністративним судом 02.05.2019, містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 703/1086/17.

Щодо доводів позивача про те, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору головним державним виконавцем відповідача зазначено: «Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів», тобто невірно застосовані норми права, передбачені статтею 27 Закону № 1404, суд зазначає таке.

У резолютивній частині оскаржуваної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про державний бюджет на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Тобто, чотири розміри мінімальної заробітної плати становить 16692 грн, тобто визначена саме та ставка виконавчого збору, стягнення якої з боржника - юридичної особи передбачено Законом № 1404 за виконання рішення немайнового характеру.

Крім того, державним виконавцем самостійно виправлено помилку в мотивувальній частині оскаржуваної постанови шляхом прийняття постанови від 04.07.2019 (арк.спр. 34).

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставною, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовності своїх вимог.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35а) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Г. Секірська