Рішення № 82894640, 25.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/3374/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представника позивача Нестеренка М.М.,

представників відповідачів Файдова О.М., Пілецької Х.А., Самчик А.С.,

представника третьої особи Мовчановської Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області третя особа: Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області третя особа: Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29 листопада 2018 року №141-то "Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_2 ".;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №739-к "Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_2 ".

- визнати протиправним та скасувати акт передачі земель в комунальну власність від 22.12.2018 року відписаний в.о.начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області С.Козаковим та сільським головою В.Габенцем.

Крім того, позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідачів у п`ятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, надати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, що виразилась в не розгляді поданого 21.03.2016 року мною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 229.2315 га за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Зобов`язано відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області розглянути поданий 21.03.2016 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 229,2315 га за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України.

03.03.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження ВП №53518005 з примусового виконання виконавчого листа за вказаним судовим рішенням.

Позивач вказує, що відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області рішення суду до даного часу умисно не виконав і не зможе виконати в силу того, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", було зобов`язано Головні управління Держгеокадастру до 31.12.2018 року провести передачу земель, які знаходяться за межами населених пунктів у комунальну власність.

22.12.2018 було передано в Брусилівську селищну раду Житомирської області земельні ділянки, що знаходяться за межами населених пунктів, в тому числі і землі колишньої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, тобто, на думку позивача, зміна власника землі унеможливила виконання судового рішення, адже проект землеустрою після того вже підпадає під затвердження органами місцевого самоврядування.

Акт передачі землі було підписано виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Козаковим С.В. та сільським головою ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що на його думку, передача земель була здійснена неуповноваженими посадовими особами, оскільки призначення на посаду в.о.начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області С.Козакова відбулося з порушенням процедури, а тому у нього відсутні належні повноваження. Посада сільського голови ОСОБА_4 .Габенець не відповідає дійсності, оскільки він є селищним головою.

09.04.2019 усною ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо роз`єднання позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали та заперечували щодо його задоволення з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, що виразилась в не розгляді поданого 21.03.2016 року позтвачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 229.2315 га за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. Зобов`язано відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області розглянути поданий 21.03.2016 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 229,2315 га за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України.

03.03.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження ВП №53518005 з примусового виконання виконавчого листа за вказаним судовим рішенням.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", яке набрало чинності 31.01.2018, було зобов`язано Головні управління Держгеокадастру до 31.12.2018 року провести передачу земель, які знаходяться за межами населених пунктів у комунальну власність.

22.12.2018 було передано в Брусилівську селищну раду Житомирської області земельні ділянки, що знаходяться за межами населених пунктів, в тому числі і землі колишньої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, тобто, на думку позивача, зміна власника землі унеможливила виконання судового рішення, адже проект землеустрою після того вже підпадає під затвердження органами місцевого самоврядування.

Згідно наказу в.о. голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29 листопада 2018 року №141-то ОСОБА_2 було призначено на посаду виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та з 30.11.2018 покладено виконання обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ОСОБА_2 , начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Коростенському, Лугинському, Народицькому, Овруцькому, Олевському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель цього ж Головного управління.

Акт передачі землі було підписано виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Козаковим С.В. та сільським головою Габенцем В.В.

Вважаючи, що посадові особи, яка підписала акт передачі земель не має на це повноважень, оскільки у акті вказано, що його підписано "сільським головою ОСОБА_3 ", тоді як ОСОБА_3 є не сільським, а селищним головою, крім того, призначення ОСОБА_2 відбулося з порушеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Отже, згідно наведеного, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що помилка у написанні посади особи, яка підписала акт та наказ про призначення на посаду ОСОБА_2 не створює жодних обов`язків для позивача, як особи, зацікавленої у набутті права власності/права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та не впливає на питання реалізації права позивача на отримання земельної ділянки у власність в порядку, визначеному ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Крім того, слід вказати, що у ході судового розгляду справи відповідачем було надано копію постанови від 23.04.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП №53518005 зі змісту якої вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №806/1352/16 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником надано докази виконання рішення суду, а саме: висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою від 29.03.2019 №31-6-0.334-210/2-19.

Слід наголосить, що рішенням у справі № 806/1352/16 не було зобов`язано відповідача прийняти будь яке визначене судом рішення, а було лише зобов`язано розглянути проект землеустрою та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України, оскільки прийняття такого рішення відносилось до дискреційних повноважень відповідача.

Вказана обставина спростовує твердження позивача, яким він обґрунтовує позовні вимоги щодо того, що рішення у справі № 806/1352/16 умисно не виконується і не зможе виконатися.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 39411771) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513), третя особа: Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, буд. 50, с. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 08 липня 2019 року