Рішення № 82894523, 20.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/995/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 р. № 0000181305 та № 0000191305.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою винесення оскаржуваних рішень став акт перевірки, якою було встановлено заниження податкового зобов`язання з мита на товар, що ввозиться на територію України фізичними особами, на суму 20764,47 грн. та заниження податкового зобов`язання з ПДВ з ввезених на територію України товарів на суму 4152,90 грн.. Однак, позивач не погоджується з цим і вважає, що процедура митного оформлення ввезених товарів здійснена у відповідності до чинного законодавства зі сплатою всіх передбачених платежів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву вказав, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що товар, оформлений за митними деклараціями, повинен був оподатковуватись ввізним митом за пільговою ставкою Митного тарифу України в розмірі 10%, що призвело до виникнення у позивача додаткового зобов`язання. Тому, спірні рішення відповідають вимогам законодавства та є правомірними (а.с.40-41).

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на безпідставності всіх доводів, викладених відповідачем, як таких, що не відповідають об`єктивним обставинам справи та суперечать вимогам законодавства (а.с.77-78).

Представник відповідача в свою чергу подав заперечення щодо відповіді (а.с.81-82).

Дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в період з 17 по 22 грудня 2018 р. включено посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка стану дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи в частині нарахування та сплати податків (зборів), обов`язкових платежів під час ввезення на митну територію України транспортних засобів. Оформлених на підставі МД від 07.07.2017 №UA901010/2017/005962, №UA901010/2017/005960, №UA901010/2017/005964, №UA901010/2017/005963.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2018 р. №604/11-28-13-05/2573603554, згідно до висновків якого позивачем на порушення:

1. частини 2 пункту 3 статті 75, пункту 1 статті 278, частини 1 пункту 1 статті 289 Митного кодексу України, Закону України від 19 вересня 2013 р. №584-VІІ "Про Митими тариф України" (групи 73-97) та регламентованих ставок ввізного мита на товар за кодом класифікації 8701209000 згідно додатку 1-А до глави І Двосторонньої Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, - в частині заниження податкового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами, на загальну суму 20764,47 грн.;

2. частини 2 пункту 3 статті 75, частини 1 пункту 1 статті 289 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 4152,90 грн. (а.с.44-48).

На підставі таких висновків відповідачем 23.01.2019 р. винесені податкові повідомлення-рішення №№0000181305, 0000191305 про визначення сум грошових зобов`язань за платежами податок на додану вартість у розмірі 5191,13 грн. та мито із ввезених на митну територію України товарів у розмірі 25955,59 грн., які за результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 04.04.2019 залишені без змін (а.с.22-25).

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, пов`язані з справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі – МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно частини 2 статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частина 7 ст. 36 МК України вказує, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 ст. 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару

Відповідно до статті 43 МК України, засвідчена декларація про походження товару – це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару – це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (частина 6).

Вказаними нормами встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару. Отже, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частина 9 ст. 43 МК України визначає, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 ст. 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Починаючи з 01.01.2016 умови торгівлі між Україною та Європейським Союзом регламентуються положеннями розділу IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (надалі – Угода про асоціацію).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розд. IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Так, частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І передбачено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до частини 1 ст. 17 розділу 5 Протоколу І Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митним органом країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Ст. 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад – також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Встановлено, що згідно МД від 07.07.2017 р. №UА901010/2017/005962, №UA901010/2017/005960, № UА901010/2017/005964, №UA901010/2017/005963 та відповідних додатків до них позивачем (одержу вач, декларант та фінансово-відповідальна особа - гр.8, гр.9 та гр. 14 даних МД) в ми тному режимі імпорт у зоні діяльності Кіровоградської митниці ДФС здійснено митне оформлення транспортних засобів:

- вантажний сідельний тягач, марка: IVЕСО, модель STRALIS AS 440S45 Т/Р, 2008 року випуску. ідентифікаційний номер транспортного засобу: WJММ1VТН404363007, на загальну суму 19209,44 PLN (що становить 134172,41 грн. за курсом НБУ 6,98471200 на дату подання МД до митного оформлення). Товар офор млений за кодом 8701209000 "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання: - Трактори (за винятком трак торів товарної позиції 8709): - Трактори колісні для напівпричепів: - що використову валися" згідно УКТ ЗЕД. Країна відправлення – Республіка Польща (гр.15 МД). Під час розмитнення вищезазначеного транспортного засобу визначено до сплати мито на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами (гр. 47 МД) за ставкою 5 % у розмірі 6708,62 грн. та ПДВ за ставкою 20% - 28176,21 грн., які сплачено до бюджету у повному обсязі (код "01" гр.47 МД);

- напівпричіп самоскид трьохосьовий для перевезення вантажів, марка: LAGENDORF, тип: SKA, 18/25, ідентифікаційний номер транспортною засобу: 14957, 1990 року виготовлення, на загальну суму 9000,00 РLN (що становить 62862,41 грн. за курсом НБУ 6,98471200 на дату подання МД до митного оформлення). Товар оформ лений за кодом 8716398000 "Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транс портні засоби; їх частини: - інші: що використовувалися" згідно УКТ ЗЕД. Краї на підправлення – Республіка Польща (гр. 15 МД). Під час розмитнення вищезазначе ного транспортного засобу визначено до сплати мито на товар, що ввозяться на тери торію України фізичними особами (гр. 47 МД) за ставкою 3% у розмірі 3143,12 грн. та ПДВ за ставкою 20 % - 13201,11 грн., які сплачено до бюджету у повному обсязі (код "01" гр.47 МД);

- напівпричіп самоскид трьохосьовий для перевезення вантажів, марка: GENERAL TRAILERS UR, ТИП: DJDSA3, ідентифікаційний помер транспортного засобу: 1S362505, 2001 року виготовлення, на загальну суму 12650,00 РLN (що становить 88356,61 грн. за курсом НБУ 6,98471200 на дату подання МД до митного оформлення). Товар оформлений за кодом 8716398000 "Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: - інші: - що використовувалися" згідно УКТ ЗЕД. Країна відправлення – Республіка Польща (гр.15 МД). Під час розмитнення вищезазначеного транспортного засобу визначено до сплати мито на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами (гр. 47 МД) за ставкою 5% у розмірі 4417,83 грн. та ПДВ за ставкою 20% - 18554,89 грн., які сплачено до бюджету у повному обсязі (код "01" гр.47 МД);

- вантажний сідельний тягач, марка: IVEСО, модель: STRALIS АS 440S45 Т/Р, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , на загальну суму 18597,66 PLN (що становить 129899,30 грн. за курсом НБУ 6,98471200 на дату подання МД до митного оформлення). Товар оформлений за кодом 8701209000 "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання: - Трактори (за винятком тракторів товарної позиції 8709): - Трактори колісні для напівпричепів: - що використовувалися" згідно УКТ ЗЕД. Країна відправлення – Республіка Польща (гр. 15 МД). Під час розмитнення вищезазначеного транспортного засобу визначено до сплати мито на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами (гр. 47 МД) за ставкою 5% у розмірі 6494,97 грн. та ПДВ за ставкою 20% - 27278,85 грн., які сплачено до бюджету у повному обсязі (код "01" гр.47 МД).

При цьому, позивачем, як декларантом та особою відповідальною за фінансове вре гулювання, було застосовано преференцію по сплаті мита на товари, що ввозяться на тери торію України фізичними особами, регламентованого УГОДОЮ ПРО АСОЦІАЦІЮ між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтоварис твом з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчиненою 21 бере зня 2014 року та 27 червня 2014 року в м. Брюсселі (ратифікована Законом України №1678-VІІ від 16 вересня 2014 року із заявою).

Згідно відповіді Управління фіскальної адміністрації у Варшаві від 26.06.2018 за реєстраційними №:1401-ІОС.4331.30.2017.1 та №:2401-ІОАС1.433 1.82. 83.2017.118.RS на запит ДФС України про проведення верифікації серти фікатів переміщення товару форми ЕU.І за №PL/МF/AL 0193219, №РL/МF/AL 0193217, №РL/MF/AL 0123026, №РL/MF/АL 0123025 експортером документально не підтверджено статусу походження товару по вищезазначених транспортних засобах, у зв`язку з чим перелічені вище транспортні засоби не підпадають під преференційний митний режим.

Таким чином, позивачем у ході проведення процедури митного оформ лення неправомірно було використано преференційну ставку по сплаті мита на товари (5 %), що ввозяться на територію України фізичними особами, що призвело до несплати до бюджету мита з ввезених на митну територію України товарів та податку на додану вартість.

Суд вважає такі висновки відповідача передчасними з огляду на наступне.

Так, з листа Управління фінансової адміністрації у Катовіце від 26.06.2018 №2401-ІОАС1.4331.82, 83.2017.118.RS слідує, що по перевірці сертифікатів переміщення товарів ЕU.І за №РL/MF/AL 0123025, №РL/MF/АL 0123026 верифікація показала, що такі сертифікати є справжніми та не містять помилок. Документи було видано фіскальним управлінням у Катовіце (відділення у Ченстохові), а штамп у графі 11 також є справжнім.

З листа Управління фінансової адміністрації у Варшаві від 26.06.2018р. №1401-ІОС.4331.30.2017.1 також слідує, що митні органи Республіки Польща підтверджують справжність сертифікатів переміщення ЕU.І за №PL/МF/AL 0193220, №PL/МF/AL 0193219 та №РL/МF/AL 0193217.

Отже, митним органом Республіки Польща підтверджено справжність походження сертифікатів переміщення ЕU.І№РL/MF/AL0123025, №РL/MF/АL0123026, №PL/МF/AL0193220, №PL/МF/AL0193219 і №РL/МF/AL 0193217 та не спростовано відомостей, зазначених у них, а лише повідомлено, що оскільки експортер не надав відповідних документів митниця не може підтвердити справжнє походження товарів (а.с.61, 66).

Водночас, за правилами частини 1 статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Інших доказів на підтвердження викладених в акті порушень відповідачем не надано. При цьому, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а самі сертифікати про походження товару є чинним.

Зокрема, не спростовано, що позивач при ввезенні вищевказаних товарів надав митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості та країни походження вказаного товару. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було, а відповідачем не підтверджено сумнівів у достовірності й правильності сертифікатів ЕU.І.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на вищевикладене, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем сум податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита на 20 764,47 грн. та заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на 4 152,90 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, отже є необґрунтованими, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України судові витрати в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 23 січня 2019 року № 0000181305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 23 січня 2019 року № 0000191305.

Стягнути на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько