Рішення № 82894484, 05.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року справа № 320/2325/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В. Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-29194-50 від 04.02.2019,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-29194-50 від 04.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2005 року позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки подала заяву до ДПІ у Таращанському районі про її припинення.

Вказує, що з того часу не подавала жодної звітності і постійно працювала найманим працівником.

Стверджує, що відповідач, приймаючи вимогу зі сплати внеску, не провело перевірку.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в інтегрованій картці позивача по єдиному соціальному внеску обліковується загальна сума заборгованості в розмірі 18276,72 грн.

Вказує, що у зв`язку з наявністю боргу у позивача, виставлена та направлена вимога від 04.02.2018 №Ф-290194-50.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала відповідь на відзив. Просила суд позов задовольнити.

27.06.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про місце і час його проведення належним чином.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована Таращанською районною державною адміністрацією 23.07.2004, номер державної реєстрації 23480000000000016. Основний вид діяльності: 01.41.0 - надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту.

В 2005 році позивач подала до ДПІ у Таращанському районі відповідну заяву про скасування реєстрації її як приватного підприємця та припинення підприємницької діяльності, при цьому позивач надала до ДПІ книгу обліку і копії чеків.

04.02.2018 відповідачем прийняло вимогу щодо позивача про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн.

25.03.2019 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача.

Позивач не погодившись з вимогою від 04.02.2018 №Ф-290194-50 звернувся до суду з даним позовом, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вищевказану заяву.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.

Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займалась останньою, оскільки перебувала у трудових відносинах з Підприємством, котре сплачувало внесок з її заробітної плати.

Зокрема, з 07.01.2004 по 30.04.2019 позивач працювала молодшою медичною сестрою у Таращанській центральній районній лікарні.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували цей факт.

Більше того, 25.03.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.

Проаналізувавши відзив відповідача, суд зробив висновок про відсутність цих підстав.

Так, позивач не подавав звітність, Управління чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не випробовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи.

Відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).

Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Дотримання такого стандарту зобов`язує припис пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність вимоги відповідача про сплату внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 04.02.2018 №Ф-290194-50 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 18276,72 грн.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.