
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2019 р. справа № 0940/2294/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,
представника відповідача: Дутчак Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання протиправними та скасування довідок, актів огляду медико-соціальної експертної комісії та зобов`язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
03.12.2018 року ОСОБА_1 (надалі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування довідок, актів огляду медико-соціальної експертної комісії та зобов`язання до вчинення дій.
Позовні вимоги, з урахуванням збільшення їх розміру та внесених уточнень (т.1 а.с.192, т.1 а.с. 211-213, т.2 а.с. 76-82,108) мотивовані тим, що відповідачем продовж періоду 2016 - 2018 здійснювалось неодноразове медико-соціальне експертне обстеження позивача на предмет виявлення у нього ступеня обмеження життєдіяльності, втрати працездатності, його причин, часу настання, визначення групи інвалідності. За наслідками зазначених обстежень складалися акти огляду медико-соціальної експертної комісії за № 462 від 14.04.2016 року та № 116 від 18.12.2017 року та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках АВ0722514, АГ0011232 від 14.04.2016 року, АВ0790828 від 24.01.2018 року та індивідуальні програми реабілітації інваліда. При цьому позивач вказує на їх протиправність з огляду на невідповідність вказаних актів вимогам чинного законодавства, зокрема: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Наказу МОЗ України за № 420 від 05.06.2012 року, Постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009 року та іншим нормативно-правовим актам. Так, позивач зазначає про необ`єктивне встановлення комісією відсотків втрати ним працездатності внаслідок неврахування частини наявних у нього діагнозів при встановленні групи інвалідності, звертає увагу суду та те, що не враховано взаємоз`язок групи інвалідності із захистом Батьківщини, натомість її пов`язано із проходженням військової служби. Окрім того, вказує на те, що отримані ним під час Революції Гідності та під час його мобілізації до лав Національної Гвардії України ушкодження здоров`я в поєднані з наявними у нього станом здоров`я є передумовою для встановлення вищих груп інвалідності. З урахуванням викладеного, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати акти огляду медико-соціальної експертної комісії за № 462 від 14.04.2016 року та № 116 від 18.12.2017 року;
- визнати протиправними та скасувати довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках АВ0722514, АГ0011232 від 14.04.2016 року та АВ0790828 від 24.01.2018 року;
- визнати протиправними та скасувати індивідуальну програму реабілітації інваліда (без номера) від 24.01.2018 року.
- зобов`язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи встановити позивачу 2 групу інвалідності пов`язану з захистом Батьківщини внаслідок травми хребта 01.09.2015 року, захворювань опорно-рухової системи та центральної нервової системи отриманих в зоні АТО з 15.12.2015 року на 3 роки із 100% втратою працездатності або на розсуд суду - 1 «Б» групу інвалідності пов`язану з захистом Батьківщини без переогляду із 100% втратою працездатності з 01.04.2018 року.
- зобов`язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи встановити позивачу 2 групу інвалідності пов`язану з захистом Батьківщини внаслідок захворювань з 19.09.2015 року серцево-судинної системи та органів травлення, аневризми головного мозку середнього ступеня важкості отриманих в зоні АТО з 05.02.2016 року на 3 роки із 100% втратою працездатності або на розсуд суду - 1 «Б» групу інвалідності пов`язану з захистом Батьківщини без переогляду із 100% втратою працездатності з 01.10.2018 року.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив (т.1 а.с. 100-109). Представником відповідача зазначено, що рішення обласної МСЕК прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема: згідно Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 3 грудня 2009р. №1317; Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561; Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.2012р. №420. Вказав також на те, що рішення обласної МСЕК підтверджене рішенням Центральної МСЕК МОЗ України, який не знайшов підстав для його зміни. Пояснив, що у зв`язку з незгодою з рішенням МСЕК гр. ОСОБА_3 направлявся для надання рекомендацій в інститути експертизи: ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних і проблем інвалідності» МОЗ України м. Дніпро та науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького НМУ ім. М. Пирогова. Там він учиняв гучні скандали, поводився агресивно по відношенні до медичного персоналу та адміністрації, погрожував фізичною розправою, тому виписаний за грубе порушення режиму достроково внаслідок чого інші рішення не приймались. У всіх випадках огляду гр. ОСОБА_1 обласною МСЕК, РОЕК та центральною МСЕК встановлено помірний (І) ступінь обтяження життєдіяльності (здатності до пересування, до трудової діяльності, до контролю за своєю поведінкою), що відповідає критеріям ІІІ групи інвалідності.
21.02.2012 року на адресу суду з боку позивача надійшов «відзив на відзив», який в силу особливостей процесуального законодавства, суд розцінює як відповідь на відзив. За змістом вказаного документу позивач в ненормативній лексичній формі не погодився з позицією представника відповідача, вказавши на необ`єктивність встановлених відсотків втрати ним працездатності, без його присутності, що на його думку, є наслідком відмови заплатити за це (т.1 а.с.205).
Окрім того, як наслідок неодноразових змін та уточнень позовних вимог з боку позивача, представником відповідача 03.05.2019 року направлено на адресу суду письмові пояснення, в яких, обґрунтовуючи положеннями норм чинного законодавства, представник вказав на те, що не передбачено можливості встановлення одночасно більше як одної групи інвалідності одній особі та відсотки втрати професійної працездатності встановлюються в залежності від ступеня обмеження життєдіяльності та наявної у особи групи інвалідності, а не навпаки, як про те клопоче позивач. Пояснив, що повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду, проте, з часу останнього огляду позивача обласною МСЕК та прийняття рішення про встановлення III групи інвалідності не надходило направлення на обласну МСЕК ф-088/о з метою переогляду у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, а тому немає можливості прийняти об`єктивне рішення про ступінь обмеження його життєдіяльності на даний час.
В ході розгляду зазначеної адміністративної справи вирішувався ряд клопотань та вчинялися наступні процесуальні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 року, справу передано на розгляд судді Панікару І.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Внаслідок усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 17.01.2019 року.
В ході розгляду справи, у зв`язку із її складністю, згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, внаслідок чого, проведення першого судового засідання по суті замінено на проведення підготовчого судового засідання.
17.01.2019 року в ході проведення підготовчого судового засідання задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Дутчака Т. Г. про його відкладення у зв`язку із необхідністю визначення власної правової позиції та можливості досудового врегулювання спору. Клопотання задоволено, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 04.02.2019 року.
04.02.2019 року від позивача надійшла заява про відвід судді Панікару І.В.
Розгляд вищевказаної заяви про відвід проведено суддею в ході підготовчого судового засідання, в яке позивач та його представник не з`явились, водночас, вказавши про можливість розгляду вказаної заяви за їх відсутності.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2018, винесеної в ході проведення підготовчого судового засідання, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі № 0940/2294/18 - зупинено до вирішення питання про відвід судді, а заяву ОСОБА_1 від 04.02.2019 року про відвід судді Панікара І.В. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу для визначення складу суду щодо розгляду заяви про відвід.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді у справі, внаслідок чого 06.02.2019 року провадження по справі поновлено та призначено справу на 13.02.2019 року.
В підготовчому засіданні 13.02.2019 року судом задоволено клопотання позивача про його відкладення у зв`язку з необхідністю внесення змін до позовних вимог, які в подальшому надійшли на адресу суду та 26.02.2019 року були прийняті судом до розгляду.
За результатами підготовчого засідання, 26.02.2019 року судом постановлено ухвалу про його закриття та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.03.2019 року.
В ході проведення судового розгляду, суд письмовою ухвалою від 18.03.2019 року витребував в Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи медико-експертну справу ОСОБА_1 , внаслідок чого, судове засідання відкладено на 09.04.2019 року.
09.04.2019 року судове засіданні відкладено за вмотивованим клопотанням представника відповідача на 24.04.2019 року.
Станом на час проведення судового засідання 24.04.2019 року на адресу суду надійшло ряд процесуальних клопотань, у тому числі і щодо зміни та уточнення позовних вимог з боку позивача, без їх попереднього направлення на адресу відповідача, що обумовило необхідність задоволення обґрунтованого клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду з метою формування власної правової позиції з цього приводу. Окрім того, про відкладення судового засіданні клопотав і сам позивач у зв`язку з поганим самопочуттям.
На час проведення судового засідання 07.05.2019 року надійшло чергове клопотання щодо зміни позовних вимог від позивача, без доказів завчасного його направлення на адресу сторін, внаслідок чого у представника відповідача знову виникла необхідність у ознайомленні з його змістом, в силу чого, судове засідання повторно було відкладене на 28.05.2018 року. Окрім того, суд протокольною ухвалою витребував у представника відповідача ряд письмових доказів.
В період з 28.05.2019 року по 31.05.2019 року головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував на листку непрацездатності, з 03.06.2019 року по 17.06.2019 року у відпустці та з 18.06.2019 по 21.06.2019 року у службовому відрядженні, у зв`язку з чим, судове засідання було відкладене та повторно призначене на 26.06.2019 року.
Позивач в судове засідання призначене на 26.06.2019 року не з`явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся у спосіб надіслання судових повісток як на вказану ним в позовній заяві зареєстровану адресу власного місця проживання так і на адресу його постійного місцепроживання. Водночас зазначена поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відмітками Укрпошти «не проживає» та «за закінченням встановленого строку зберігання» відповідно, що згідно положень пункту 2 частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) свідчило про належне вручення судового виклику стороні.
Неявка позивача в дане судове засідання не була підставою для його відкладення у відповідності до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого розгляд справи було продовжено з моменту його відкладення.
В ході проведення судового засідання 26.06.2019 року, судом ухвалою закрито провадження щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування актів огляду медико-соціальною експертною комісією за № 462 від 30.03.2016 року та за № 116 від 24.01.2018 року як таких, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши у відповідності до вимог глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують власні позовні вимоги та заперечення на них, судом установлено наступне.
Згідно виданого Надвірнянською ЦРЛ направлення гр. ОСОБА_1 на медико-соціально-експертну комісію за № 182 02.03.2016 року, позивач вперше оглянутий Івано-Франківською обласною МСЕК 30.03.2016р. та 14.04.2016р. розширеною обласною експертною комісією (т.2 а.с. 5).
За результатами огляду позивача Івано-Франківською обласною МСЕК складено відповідний акт огляду за № 462 за формою первинної облікової документації № 157/о (т.2 а.с. 3). Окрім того, виготовлено та видано гр. ОСОБА_1 довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках АГ0011232 та довідку до акта огляду медико-соціально-експертною комісією АВ0722514 від 14.04.2016 року (т.1 а.с. 63).
Згідно змісту вищенаведених довідок гр. ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 14.03.2016 року пов`язану з проходженням військової служби, з датою чергового переогляду 18.04.2017 року. При цьому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% та згідно висновку про умови та характер праці протипоказано тяжку фізичну працю, психоемоційні навантаження.
28.04.2019 року гр. ОСОБА_3 оскаржив рішення обласної МСЕК від 14.04.2019 року до Центральної МСЕК, яка за результатами розгляду даного звернення підстав для зміни рішення обласної МСЕК не знайшла (т.2 а.с. 39-40).
У зв`язку з незгодою із рішеннями обласної та Центральної МСЕК МОЗ України 05.07.2016р. позивач звернувся з листом до Івано-Франківської МСЕК, за змістом якого просив направити його на обстеження та консультацію до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України м. Дніпра (т.2 а.с. 41).
Прохання позивача було задоволено - надано путівку на стаціонарне експертне обстеження у вищевказаний медичний заклад, де він перебував на обстеженні з 20.07.2016 року по 27.07.2016 року. Проте, згідно змісту листа директора ДУ «Укр Держ. НДІ МСПІ MО3 України», проф. А.В. Іпатова від 29.07.16 №01-421, ОСОБА_1. 27.07.2016 року вчинивши гучний скандал у відділенні кардіології, категорично відмовився від подальшого обстеження та представлення на загальноінститутську медико-експертну комісію, у зв`язку з чим на комісію представлений не був і консультативне рішення комісією не виносилося. При цьому ОСОБА_1 поводився агресивно у відношенні до медичного персоналу та адміністрації інституту, погрожуючи навіть фізичною розправою, активно вживав ненормативну лексику». Повідомлено про те, що гр. ОСОБА_5 без проведення обстеження та винесення експертних рекомендацій було виписано із стаціонару, а медико-експертна справа та виписка з історії хвороби скеровані до Івано-Франківської МСЕК (т.2 а.с. 42-43).
Згідно виданого міською поліклінікою №1 м. Івано-Франківська направлення гр. ОСОБА_1 на медико-соціально-експертну комісію за № 1030 23.11.2017 року, позивач повторно оглянутий Івано-Франківською обласною МСЕК 18.12.2017 року (т.2 а.с. 49).
За результатами огляду позивача Івано-Франківською обласною МСЕК складено відповідний акт огляду за № 116 за формою первинної облікової документації № 157/о (т.2 а.с. 46-47,69-70). Також, виготовлено та видано гр. ОСОБА_1 довідку до акта огляду медико-соціально-експертною комісією АВ0790828 від 24.01.2018 року (т.1 а.с. 76).
Згідно змісту зазначеної довідки гр. ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2017 року пов`язану з захистом Батьківщини, без переогляду. Згідно висновку про умови та характер праці протипоказано тяжку фізичну працю, психоемоційні навантаження. При цьому затверджено індивідуальну програму реабілітації інваліда (без номера) від 24.01.2018 року (т.1 а.с. 77).
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями та актами відповідача позивач оскаржив їх до суду.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи при вирішенні наявного спору, суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, враховує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011р. за №561 (надалі - Інструкція №561), Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків та Критеріями встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України.
Так, статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
За визначенням абзацу 9 статті 1 зазначеного Закону, медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Згідно положень стаття 7 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні; вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.
Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.
Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 7 вищевказаного Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Згідно частини 4 Положення про медико-соціальну експертизу останню проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Частиною 6 зазначеного вище Положення встановлено, що Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Згідно частини 20 Положення комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
У відповідності до частини 24 Положення комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З урахуванням вищевказаних законодавчих положень, а також виходячи зі змісту пункту 9 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що оскаржувані позивачем довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та індивідуальна програма реабілітації інваліда є рішенням медико-соціальних комісій які є обов`язковими для органів державного влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб, внаслідок чого є належним предметом адміністративно правового-спору та відносяться до юрисдикції окружних адміністративних судів.
Згідно частин 3 та 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
За змістом частин 7 та 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
У відповідності до положень частин 12 та 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби; 2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов`язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо: застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів); ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів; застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.
Згідно частин 19-1 та 19-2 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, причинний зв`язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншими ушкодженнями здоров`я, одержаними особами, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності ), встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі осіб у Революції Гідності та одержання ними під час участі у Революції Гідності ушкоджень здоров`я і висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я.
Причинний зв`язок інвалідності з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, особам, зазначеним у пунктах 11-14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), встановлюється на підставі: медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва; документів, що підтверджують участь в антитерористичній операції, які визначені абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685.
Пунктами 24 та 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Загальні критерії встановлення інвалідності визначені частинами 26 та 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, зокрема, згідно яких особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причинами інвалідності, у тому числі, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання: 1) одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; 2) одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.
Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу першого підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, Наказом МОЗ України за № 420 від 05.05.2012 року, затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, а також Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків (надалі - Порядок №420).
Так, згідно пункту 1.4 Порядку №420 медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, зокрема, за наявності направлення закладу охорони здоров`я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110.
При цьому у відповідності до пункту 1.9 Порядку №420 за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%.У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.
Водночас, згідно пункту 2.1. Порядку №420 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.
Таким чином, згідно положень підпункту 2.13.2. - 2.13.4 Порядку №420 при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності. При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (ІІ група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків. При помірно виражених порушеннях функцій організму (ІІІ група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.
В аспекті виниклого спору суд зазначає, що у відповідності Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджена Наказом МОУ від 14.08.2008 року з № 402, зокрема підпунктом 1.1. та 2.1. зазначеного Положення визначено, що Військово-лікарська експертиза установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
В ході розгляду справи, зокрема, дослідженням матеріалів медико-соціальної справи гр. ОСОБА_1 встановлено, що Актом огляду МСЕК № 462 від 30.03.2016р. діагностовано позивачу: ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІІ. Кардіосклероз дифузний. СН І, ІІФК. Вогнищевий кардіосклероз (ІМ без анамнезу). Гіпертонічна хвороба ІІІ, ст.2, ризик 3. Гіпертензійна енцефалопатія І-ІІст, антено-цефалгічний синдром. Інородні тіла (осколки) обох нижніх кінцівок (до 0,5%) без порушення функції нижніх кінцівок. Остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта з легким порушенням функції хребта. Посттравматичний стресовий розлад, афективний синдром. Зазначені діагнози підтверджено протоколом Розширеної експертної комісії.
З урахуванням зазначених діагнозів, гр. ОСОБА_1 встановлено 55 % втрати працездатності, виходячи зі змісту таблиць Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, зокрема: таблиці 4 п.2.1.3 - 30%; таблиці 4 п.2.1.5 - 5%; таблиця 4 п.3.1 -15%; таблиця 9 п.1.1 - 5%. Водночас, причиною інвалідності встановлено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби - згідно постанови Військо-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області», що викладена у свідоцтві про хворобу №428 від 15 грудня 2015р., додаток 11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (т.2 а.с.23-25).
Як зазначалося вище, Центральна МСЕК за результатами розгляду даного звернення підстав для зміни рішення обласної МСЕК від 14.04.2016 року не знайшла, а консультативне рішення комісії Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України м. Дніпра щодо позивача не виносилося внаслідок передчасної виписки останнього зі стаціонару закладу у зв`язку з порушенням дисципліни.
В подальшому, згідно Акту огляду МСЕК №116 від 18.12.2017р. позивачу діагностовано: ІХС. Стенокардія напруги ФКІІІ. Кардіосклероз дифузний. Вазоспастична стенокардія. Фіброз аорти. СН ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба ІІІ, ст.2, ризик 3. Хронічний криптогенний гепатит з мінімальною активністю. Хронічна СМV-інфекція в ф.інтеграції вірусу. ГЦН 0-Іст. Хронічний холецистит в ст.ремісії. ГЕРХ.Хронічний гастродуоденіт в ст.н/ремісії. Енцефалопатія змішаного ґенезу І-ІІст . , кризовий перебіг, із цефалгією, вираженого антено-невротичного, вести було-атактичного синдрому із періодичними гіпертензивними кризами (один за 2 тижні згідно мед.документів). Вертеброгенна торако-люмбалгія із стійким легким болевим синдромом. Остеохондроз шийного відділу хребта, спондилоартроз С6С7, ФНХ ІІ. Варикозна хвороба нижніх кінцівок з ураженням системи підшкірних вен, ХВН ІІ.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача та підтверджується п. 36 Акту огляду МСЕК №116 від 18.12.2017р., що станом на 18.12.17 року (час огляду) пацієнт перебував на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні ОКЛ, у зв`язку з чим в ході огляду йому рекомендовано надати 20.12.2017 року виписку з ОКЛ після дообстеження, на що позивач спочатку погодився, однак о 15.45 год. повернувся на обласну МСЕК з вимогою віддати йому документи, поводив себе агресивно, вживав ненормативну лексику, ображав лікарів-експертів, погрожував розправою та зверненнями до Президента, Генпрокурора і в інші інстанції, звинувачував лікарів-експертів у некомпетентності та здирництві.
Внаслідок чого, комісією прийнято рішення про закінчення огляду та враховано наявні у справі медичні документи, зокрема, виписки Івано-Франківської ОКЛ за 2017 рік, а також Постанову Військо-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» за № 178 від 26.04.2016 року, якою внесено зміни у п.п. 12 та 13 свідоцтва про хворобу №428 від 15 грудня 2015р., та відмінено Постанову ВЛК за № 173 від 06.04.2016 року (т.2 а.с.52). З урахуванням зазначених діагнозів, оскаржуваним рішенням (АВ0790828 від 24.01.2018 року) гр. ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2017 року пов`язану з захистом Батьківщини, без переогляду, водночас надано індивідуальну програму реабілітації інваліда (без номера) від 24.01.2018 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, в контексті визначених статтею 19 Конституції України та статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України положень, суд зазначає, що вході розгляду зазначеної адміністративної справи, відповідачем доведено, що оскаржувані рішення ним винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням процедури його прийняття в межах наданих йому законом повноважень, внаслідок чого підстав для задоволення вимог позовної заяви суд не вбачає.
При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача щодо необ`єктивного встановлення комісією відсотків втрати ним працездатності внаслідок неврахування частини наявних у нього діагнозів при встановленні групи інвалідності, оскільки вважає такі твердження спростованими матеріалами адміністративної справи, у тому числі, матеріалами медико-соціальної справи гр. ОСОБА_1 , висновком центральною МСЕК, яким встановлено помірний (І) ступінь обмеження життєдіяльності (здатності до пересування, до трудової діяльності, до контролю за своєю поведінкою), що відповідає критеріям ІІІ групи інвалідності.
Також, на думку суду, необґрунтованим є посилання позивача на факт неврахування відповідачем при прийнятті рішення в частині встановлення причин інвалідності, як такої, що пов`язана із проходженням військової служби, натомість на його думку, слід було вказати на її взаємозв`язок із захистом Батьківщини. При цьому суд виходить із вимог частин 7 та 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, згідно яких, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення. Тобто, законодавець ставить можливість прийняття рішення конкретною МСЕК у пряму залежність від дати та змісту медичної документації яка направляється збоку відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів. Водночас, в судовому засіданні не встановлено, що момент складення Акту огляду МСЕК № 462 від 30.03.2016р. та дати складання оскаржуваних рішень - 14.04.2016 року серед медичної документації були наявні висновки Військо-лікарської комісії, які б пов`язували діагнози позивача із захистом Батьківщини.
Окрім того, таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства слід визнати посилання позивача на ту обставину, що отримані ним під час Революції Гідності та під час його мобілізації до лав Національної Гвардії України ушкодження здоров`я в поєднані з наявними у нього станом здоров`я є передумовою для встановлення у нього вищих груп інвалідності, оскільки законодавчо передбачені виключно особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності (стаття 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»), що у позивача не констатовано та не підтверджується жодним доказом. Визначена ж пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передумова до одержання II групи інвалідності - наявність в особи двох або більше хворіб, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності - у позивача не виявлено.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до переконання щодо необхідності відмови у позові.
У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат вирішення судовим рішенням не потребують.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи (вул. Переяславська 27, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 03314153).
Суддя Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 08 липня 2019 р.
Судове рішення № 82894416, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 26.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 0940/2294/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: