Ухвала суду № 82894360, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 липня 2019 р.Справа №160/6284/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Епікур» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Епікур» до Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування приписів про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, -

в с т а н о в и в:

05 липня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Епікур» (далі - ТОВ Фірма «Епікур») до Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд визнати незаконними та скасувати приписи Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради від 27.06.2019р. №1068Д, №1069Д, №1070Д, №1071Д, №1072Д, №1073Д про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: вулиця Воскресенська, 15.

Разом із позовом ТОВ Фірма «Епікур» подано заяву про вжиття заходів його забезпечення шляхом:

- зупинення дії приписів Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради від 27.06.2019р. №1068Д, №1069Д, №1070Д, №1071Д, №1072Д, №1073Д про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: вулиця Воскресенська, 15 , до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

- заборони Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради або будь-яким іншим органам, підприємствам, установам, фізичним та юридичним особам вчиняти дії щодо демонтажу, руйнування, знесення, переміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що належать ТОВ Фірма «Епікур» та розташовані в м. Дніпрі по вулиці Воскресенській в районі будинку 15 , до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

- заборони Виконавчому комітетові Дніпровської міської ради приймати рішення, розпорядження щодо припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані в м. Дніпрі по вулиці Воскресенській в районі будинку 15 , до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви зазначалося, що в оскаржуваних приписах позивачу, як власнику тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані в м. Дніпрі по вулиці Воскресенській в районі будинку 15 , запропоновано вжити заходи по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтування цих самовільно встановлених тимчасових споруд власними силами та за власні кошти у термін три дні, а також попереджено, що у разі ігнорування цих приписів, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд буде здійснено примусово, з відшкодуванням усіх витрат, пов`язаних з демонтажем і зберіганням демонтованих тимчасових споруд у судовому порядку. При цьому термін для добровільного демонтажу у приписах зазначено три дні, що суперечить п.5.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, затвердженому рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.05.2012р. (зі змінами, внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013р. №43/37). З огляду на викладене, на думку позивача, існує висока вірогідність примусового демонтажу спірних тимчасових споруд до винесення рішення у цій справі, що, в свою чергу, фактично зробить неможливим не тільки виконання судового рішення, а і поновлення порушених прав позивача, а також спричинить значні економічні збитки останньому.

Відповідно до приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні у повному обсязі, з таких підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не лише інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ Фірма «Епікур», суд зауважує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, відповідно до п.5.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, затвердженому рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.05.2012р. №47/24 (з урахуванням змін та доповнень, внесених рішеннями міської ради від 30.01.2013р. №33/31 та 24.07.2013р. №43/37) (далі - Порядок) встановлено, що порушнику, за результатами виявленого порушення, зафіксованого в акті обстеження території, також видається попередження (припис) з вимогою демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди у письмовій формі, який надсилається йому поштою (рекомендованим листом з повідомленням) або вручається особисто під розпис. У приписів встановлюється семиденний термін для усунення виявлених порушень.

Згідно з п.5.4 Порядку у випадку невиконання припису, демонтаж здійснюється на підставі акта обстеження території та наказу по департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради чи департаменту взаємодії з правоохоронними органами, мобілізаційної та оборонної роботи і з питань надзвичайних ситуацій Дніпропетровської міської ради або іншого виконавчого органу Дніпропетровської міської ради, визначеного окремим рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

З аналізу наведених приписів Порядку слідує, що припис про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності лише передує наказу відповідного департаменту про такий демонтаж, а, отже, сам по собі припис не є рішенням суб`єкта владних повноважень про здійснення демонтажу тимчасової споруди.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до ухвалення рішення по суті справи, та не надав доказів вчинення відповідачами дій спрямованих на демонтаж тимчасових споруд, зокрема, доказів видання відповідного наказу департаменту про такий демонтаж. Натомість, оскаржувані рішення (приписи) є лише підставою для прийняття іншого рішення про демонтаж, доказів наявності якого станом на час розгляду заяви про забезпечення позову не надано.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції на заяві про забезпечення позову вона була подана до канцелярії суду 05.07.2019р., цієї ж дати сплачено судовий збір за її подання згідно із платіжним дорученням №8814086705 про його сплату.

Таким чином, заяву про забезпечення позову подано до суду через 4 дні після спливу терміну (три дні), наданого на добровільний демонтаж тимчасових споруд згідно з оскаржуваними приписами від 27.06.2019р., у той час, як дії, з метою унеможливлення вчинення яких заявник звернувся з даною заявою до суду, мали бути вчинені ще 30.06.2019р., однак, станом на теперішній час вчинені не були і докази їх вчинення найближчим часом відсутні.

Крім того, у даному випадку, судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а тому протиправність рішення потребує доведення під час судового розгляду.

За таких обставин, наведені позивачем доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Епікур» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Епікур» до Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування приписів про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова