Ухвала суду № 8289402, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-16363/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 у справі № 29/85а господарського суду Донецької області

за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007, позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ОКП «Донецьктеплокомуненерго») задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006 № 0004851640/0 про застосування штрафу в сумі 590888,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з неправомірності розподілу податковим органом сплаченої підприємством суми податкового зобов’язання в порядку календарної черговості на погашення податкового боргу, який існував у підприємства.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, зокрема, пункт 1.3 ст. 1, пункт 7.7 ст. 7, підпункт 17.1.7 пункт 17.1 ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк було проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість ОКП «Донецьктеплокомуненерго», за результатами якої складено акт перевірки від 19.07.2006 № 588/15-3/03337119 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006 № 0004851640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 590888,00 грн. з податку на додану вартість на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

В акті перевірки зазначено, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1181776,00 грн., самостійно узгоджене шляхом подання податкової декларації до ДПІ за червень 2005 року, уточнюючого розрахунку № 123584 податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого зменшено суму податкового зобов’язання, яка підлягала сплаті до бюджету за липень 2005 року на 466,00 грн., та уточнюючого розрахунку № 123590 податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого зменшено суму податкового зобов’язання, яка підлягала сплаті до бюджету за вересень 2005 року на 301,00 грн., сплачено підприємством 21.11.2005р. із порушенням граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання на 112 календарних днів.

Судами встановлено, що платіжним дорученням від 21.11.2005р. № 271 позивачем сплачено податок на додану вартість у сумі 1890382,00 грн. з призначенням платежу «14010800, сплата податкового зобов’язання за жовтень 2005 згідно протоколу погодження № 05/89 від 04.11.2005, ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет»від 29.07.2005 № 664».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно абзацу 2 пункту 5.1 ст.5 Закону № 2181 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Норми Закону № 2181 не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що законом не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов’язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 18.04.2007, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна